пр. № 1-кс/759/5951/19
ун. № 759/16965/19
17 вересня 2019 року Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12019100080006308, внесеному 05.09.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-
17 вересня 2019 року на розгляд слідчого судді передано клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на час досудового розслідування, та судового розгляду, на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що невстановлені особи 24.11.2017 під приводом укладення договору довічного утримання з ОСОБА_5 , зловживаючи довірою останнього заволоділи, чужим майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , завдавши потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.
Допитана в якості потерпіла повідомила, 2 вересня 2019 року їй на мобільний телефон надійшов дзвінок від голови УСББ будинку АДРЕСА_2 , яка повідомила про те, що невідомі особи незаконно зломали замки в кв. АДРЕСА_3 вказаного будинку та проникли до неї не зважаючи на те, що вона, як голова УСББ забороняла їм це робити. Після цього дані невідомі особи встановили в двері нові замки та зачинили квартиру, а самі зникли у невідомому напрямку. Дана квартира належала на праві приватної власності її рідній тітці , яка померла у 2017 році, а її чоловік успадкував дану квартиру який нещодавно також помер. Після смерті тітки ОСОБА_5 , уклав угоду про пожиттєве утримання з ТОВ “Пенсіон - UA”. Про те що ОСОБА_5 уклав дану угоду їй раніше відомо не було і сам ОСОБА_5 про це не розповідав..
В ході досудового слідства достеменно встановлено, що 24.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , яка здійснює приватну нотаріальну діяльність, було здійснено державну реєстрацію договору договору довічного утримання №1240 від 24.11.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , що підтверджується копіями документів.
Виходячи з вище викладеного невстановлені особи, своїми діями незаконного привласнили майно яке належить ОСОБА_8
05.09.2019 винесено постанову про визнання квартири АДРЕСА_1 речовим доказом.
Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги те що вище перелічене майно було незаконно відчужене та з метою забезпечення збереження вищевказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , на строк проведення досудового розслідування та судового розгляду.
В судове засідання слідчий не з'явився, надав заяву в якій просить розглядати клопотання у його відсутність.
Суд, дослідивши клопотання і додатки до нього, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу укримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, у зв'язку з вищевикладеним слідчий суддя вважає наявними підстави для накладення арешту даного майна, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, відчуження цього майна.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12019100080006308, внесеному 05.09.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України -задовольнити.
Накласти арешт на на час досудового розслідування, та судового розгляду, на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд на протязі п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1