Справа № 301/2143/18
2/303/1593/19
09 жовтня 2019 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Багин Р.С.
представника відповідача Митровка Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білківського споживчого товариства про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства від 04.10.2018 року,
08.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білківського споживчого товариства , у якому просив визнати незаконним проведення позачергових загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства ві 04.10.2018 року та скасувати рішення позачергових загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства, оформленого протоколом від 04 жовтня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пайовиком та членом Білківського споживчого товариства. У жовтня 2018 року позивачу стало відомо, що за ініціативою деяких членів товариства були скликані позачергові збори. Керівники Білківського споживчого товариства повідомили, що правлінням товариства ніяких зборів не скликано. 04 жовтня 2018 року у приміщення будинку культури Білківської сільської ради проводились збори про які йому не було повідомлено. Зайшовши у приміщення, де проводились збори і перебували деякі члени товариства, через гомін, крик та лайку не було можливо зрозуміти, що відбувається. Через деякий час позивачу стало відомо, що 04.10.2018 року за ініціативою члена товариства ОСОБА_2 були проведені загальні збори членів товариства, на яких було прийнято рішення про діяльність товариства та зміну складу керівників товариства та обрано ОСОБА_2 головою правління товаритсва. Позивач вважає, що збори були проведені з порушенням вимог Статуту товариства, були порушенні його права, як члена товариства на участь у зборах, у тому числі й право обирати та бути обраним до керівних органів товариства.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 05.07.2019 року вказана позовна заява залишена без руху.
22.07.2019 року позивачем подано заяву про повернення заяви про збільшення позовних вимог, на підставі чого Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.07.2019 року, заву про збільшення позовних вимог від 26.10.2018 року залишити без розгляду, а справу за позовом ОСОБА_1 до Білківського споживчого товариства про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства від 04.10.2018 року прийнято до свого провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився повторно. Подав заяву про відкладення розгляду справи через хворобу.
Представник відповідача ОСОБА_3 Я. ОСОБА_4 в судовому засіданні просив не відкладати розгляд справи застосувавши ч.3 ст.223 ЦПК України, посилався на умисне затягування розгляду справи позивачем, що має негативні наслідки для здійснення господарської діяльності товариством. Позовні вимоги не визнав, та заявив клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Пунктом 3 вказаної вище Постанови Пленуму ВССУ судам дано роз'яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом F 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.
З огляду на наведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, який повторно не з'явився в судове засідання.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як член споживчого товариства, звернувся до суду з позовом до юридичної особи споживчого товариства з вимогою визнати незаконними проведення позачергових зборів пайовиків та недійсними рішення, ухваленні загальними зборами, які пов'язані з діяльністю та управлінням цієї юридичної особи.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), які кореспондуються з положеннями статтей 15, 16 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду), у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), які кореспондуються з положеннями пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема справи, у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року № 18/12-2290/1 (14/680/07) викладено правову позицію, яка підлягає врахуванню, згідно з якою:
- пунктом 4 статті 12 ГПК визначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
- господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку;
- відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації. Таким чином, справа за участю виробничого кооперативу споживчої кооперації підвідомча господарському суду.
Згідно із Статутом Білківського споживчого товариства, у новій редакції, прийнятому загальними зборами членів Білківського споживчого товариства 20 листопада 2014 року, а саме відповідно до положень пункту 1 розділу 1 Статуту, Білківське споживче товариство є споживчим товариством, тобто добровільним об'єднанням громадян або юридичних осіб для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану та здійснює торгівельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 111 ГК визначено, що споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху, первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.
Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначені законом України «Про споживчу кооперацію». Зокрема, частиною 4 статті 6 цього закону визначено права члена споживчого товариства, серед яких, член споживчого товариства має прав о брати участь у діяльності споживчого товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску та інші права.
За таких обставин, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 19 лютого 2008 року № 18/12-2290/1 (14/680/07), та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року №14-45цс19, Білківське споживче товариство, як підприємство споживчої кооперації є господарським товариством у розумінні статтей 79, 93 ГК України,
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які заявлені до Білківського споживчого товариства про визнання незаконними проведення позачергових загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства від 04 жовтня 2018 року, та про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Білківського споживчого товариства, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Іршавського районного суду від 10 жовтня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним реєстраторам суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, змін керівника юридичної особи та зміни відомостей про керівника юридичної особи, а саме Білківське споживче товариство, ЄДРПОУ 01778871, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1,2,4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Згідно ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
На підставі викладеного, кеpуючись ст.ст.255, 256 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білківського споживчого товариства про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства від 04.10.2018 року закрити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжитих відповідно до ухвали Іршавського районного суду від 10.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білківського споживчого товариства про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів пайовиків Білківського споживчого товариства від 04.10.2018 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України через Мукачівський міськрайонний суд.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 10.10.2019 року.
Головуюча Л.В. Курах