Справа № 303/2327/19
2/303/1130/19
ряд. ст. зв. - 49
10 жовтня 2019 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Довжанина В.М., секретар судових засідань Варга Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися.
Позовні вимоги мотивує тим, що 29.08.1998 року сторони уклали шлюб, від якого у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.11.2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
На даний час син навчається в Міжнародному Економічному Інституті в Угорщині на стаціонарній формі навчання, всі витрати по утриманню спільного сина несе позивач.
Відповідач, в свою чергу не бере участі в утриманні спільного сина, не оплачує його навчання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина, який продовжує навчатися в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Позивач в судове засідання не з'явилася в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, 11.06.2019 року від його представника ОСОБА_4 надійшов відзив на позов, який останній мотивував тим, щов задоволенні позову слід відмовити так як спільний син сторін не проживає разом з позивачем а знаходиться на навчанні за кордоном. Також у відзиві вказано, що позивачем надано не належний доказ на підтвердження того, що ОСОБА_5 дійсно навчається у вищому навчальному закладі.
Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України, а також в Сімейному кодексі України, оскільки одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” також передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх змінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно дол законів України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Сімейного кодексу України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Нормою статті 141 цього Кодексу встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 182, 183, 184, 199 СК України, ст.ст. 12, 13, 141, 263-265, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 липня 1999 ІНФОРМАЦІЯ_1 до припинення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти три річного віку, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.04.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок в дохід держави.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10.10.2019 року.
Головуючий В.М. Довжанин