Справа № 760/25598/19 Головуючий у І інстанції - Козленко Г.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
10 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Волошина Олега Валерійовича про визнання протиправними дії працівника поліції щодо складання ним протоколу про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Поліцейського роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Волошина О.В. в якому просить визнати протиправними дії Відповідача щодо складання 05.08.2019 року відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 325098, за порушення позивачем п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, Позивач зазначає, що він оскаржує у адміністративному позові саме дію суб'єкта владних повноважень щодо складання Відповідачем 05.08.2019 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 325098, за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для відкриття провадження у справі за його позовом, а відповідно вказує на незаконність оскаржуваної ухвали.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Частиною 5 статті 286 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправними дії поліцейського роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Волошина О.В. щодо складання 05.08.2019 року відносно Позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 325098, за порушення Позивачем п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення, що передбачені ст.ст. 124,130 КУпАП віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, постанови яких підлягають оскарженню в апеляційному порядку до апеляційної інстанції відповідного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, що позбавляє права оскарження протоколу, який є лише джерелом доказів, в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому за визначенням, закріпленим у пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, Позивач просить визнати дії Відповідача протиправними щодо складання 05.08.2019 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 325098, за порушення позивачем п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, частиною 1 статті 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, серед інших, статтею 164 зазначеного Кодексу, віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з тим, як вірно зазначив суддя суду першої інстанції, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суддею суду першої інстанції було вказано на те, яким саме судом мали б розглядатися доводи Позивача щодо протиправності вказаних ним у позові процесуальних дій Відповідача, пов'язаних зі складанням протоколу у провадженні про адміністративне правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії Відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі не є адміністративним, оскільки Відповідачі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, огляд та вилучення майна здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Велика Палата Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 (провадження № 11-284апп19).
Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача не пов'язані з вирішенням публічно-правового спору, то висновки судді суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є правильними.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі відмови у відкриті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 170, 229, 241, 242, 243, 248, 286, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
Л.О. Костюк