Справа № 640/5762/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
09 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:
- визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав передбачених п.4 ч.2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушене право НАК "Нафтогаз України";
- зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпочати примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №826/6066/17 від 10.11.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 13 червня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2017 р. у справі №826/6066/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено - визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", зобов'язано Кабінет Міністрів України виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 р. судове рішення залишене без змін, у зв'язку з чим 10.11.2017 р. по справі було видано виконавчий лист, пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
13.03.2019 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
У повідомленні вказано про те, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі боржником зазначено Кабінет Міністрів України з кодом ЄДРПОУ 00019442, натомість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 00019442 міститься "Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України".
Таким чином, назва боржника, зазначена у виконавчому документі, не відповідає коду ЄДРПОУ, визначеному у виконавчому документі, що унеможливлює проведення виконавчих дій.
Вважаючи дії відповідача щодо повернення виконавчого документа протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання, повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання зокрема, у разі його невідповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини третьої статті 373 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Як свідчать обставини справи, згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2017 р. відповідачем у справі №826/6066/17 є Кабінет Міністрів України, який є колегіальним органом і не наділений правами юридичної особи, відомості про нього як про юридичну особу відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відомості у виконавчому документі про ідентифікаційний код юридичної особи є необов'язковими, та зазначаються за наявності.
В той же час, згідно відомостей ЄДР за кодом ЄДРПОУ 00019442 значиться Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, засновником якого зазначено - Кабінет Міністрів України.
З огляду на те, що у виконавчому листі зазначено код ЄДРПОУ 00019442 іншої юридичної особи, яка не є боржником та не приймала участь під час розгляду справи №826/6066/17 колегія суддів дійшла висновку, що дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред'явити виконавчий документ на виконання.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, прийнятому за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову якою у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: