Справа № 320/1516/19 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
09 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Лисенко І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000243/2;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00074.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, на порушення норм матеріального і процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Також апелянт вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та надання необ'єктивної оцінки всім аргументам учасників справи.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 01 травня 2014 року між ТОВ «СТАРКО КИЇВ» (згідно Додаткової угоди від 10.03.2017 року до Договору були внесені доповнення щодо зміни назви ТОВ «СТАРКО КИЇВ» на ТОВ «БОНЕНКАМП») та Фірмою SIA «Starko Eastern Group» (згідно Додаткової угоди від 10.01.2017 року до Договору були внесенні доповнення щодо зміни назви Фірмою SIA «Starko Eastern Group» на SIA «Bohnenkamp») було укладено договір № SK-SEG- 01/2014, далі по тексту - «Договір», відповідно до якого Продавець (SIA «Bohnenkamp») продає, а Покупець (ТОВ «БОНЕНКАМП») купує шини, камери і запасні частини (колеса) для несамохідних транспортних засобів.
12.03.2019 позивачем було задекларовано ввезення: «Покришки пневматичні гумові, нові, з малюнком на протекторі для використання на вантажних транспортних засобах: шина пневматична 385/65R22.5 158L/160 К 18PR Deestone SW 413 TL арт. 026112 - 171 шт., що підтверджується ЕМД № UA 125200/2019/614136 від 12.03.2019. Митна вартість товару визначена у розмірі 30641,49 Євро.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА 125000/2019/000243/2 від 13.03.2019, що ввозилися ТОВ «БОНЕНКАМП».
На підставі вказаного рішення відповідачем складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 125200/2019/00074.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості вбачається, що відповідачем при визначенні митної вартості застосовано резервний метод та скориговано вартість товару до 37 550,56 Євро.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що випливає з рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих позивачем разом з митною декларацією встановлено, що надані документи, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей і ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відтак, на прохання відповідачем надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості, позивачем надано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) від 20.02.2019 року;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 20.02.2019 року;
3. Коносамент (Bill of lading) від 25.01.2019 року;
4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) 11.03.2019 року;
5. Декларація про походження товару (Declaration of origin) від 20.02.2019 року;
6. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів SK- SEG-01/2014 від 01.05.2014 року;
7. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 05.02.2015 року;
8. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 26.03.2015 року;
9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10.01.2017 року;
10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10.03.2017 року;
11. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 04.01.2018 року;
12. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 27.08.2018 року;
13. Договір про надання послуг митного брокера №02/02/2015 від 17.02.2015 року;
14. Лист-роз'яснення №26 від 11.03.2019 року;
15. Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 125200.2019.614736 від 12.03.2019.
За результатами розгляду поданих документів відповідач зазначив, що вказані документи не усувають виявлені розбіжності та не мають об'єктивних та достовірних підтверджень заявленої позивачем митної вартості, а тому підтвердити заявлену митну вартість, розраховану з застосуванням методу за ціною договору, неможливо, відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України.
Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Як свідчать матеріали справи, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
Крім того, слід зазначити, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Крім того, правильність визначення позивачем митної вартості товару згідно №UA125010/2018/012649 підтверджується пакетом документів, що наданий на вимогу відповідача.
Отже, заявлена позивачем вартість товару знаходиться в діапазоні ринкових цін і може складати ціну вказану останнім в декларації.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 року у справі № 815/5398/17 та від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ненадання повного пакету документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. у справі № 826/8797/16.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.
Доводи апелянта щодо розбіжностей, які містилися в документах, зокрема ненадання страхових документів та документів, які містять відомість про вартість страхування, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснюється на умовах СІР UА Chornomorsk, згідно Інкотермс - 2000. Згідно з умовами СІР на продавця покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.
Отже, у разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, закладаються ним у контрактну ціну товару.
Відтак, страхування товару на умовах поставки СІР не є обов'язком покупця.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої нстанції про те, щ, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
Також, апелянт вказує на те, що позивачем не надано транспортні/перевізні документи, що підтверджують порядок оплати продавцем витрат на транспортування, та замовлення на поставку товару передбачене умовами договору. Вказані доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими, та з цього приводу зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 05.02.2015 року до договору поставки № SK- SEG-01/2014 від 01.05.2014 року сторонами було погоджено, що товар постачається на умовах, визначених правилами «Інкотермс 2000» на розсуд покупця і визначається в рахунках (інвойсах) згідно замовлення покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинна відповідати замовленню покупця».
Відповідно до рахунку (інвойсу) № 362737 від 20.02.2019 р, визначено умови поставки СІР Chomomorsk.
Для підтвердження здійснення поставки Продавцем (SIA «Bohnenkamp») позивачем надавався Коносамент (Bill of lading) № 4810-0177-812.013 від 25.01.2019 року, в якому вказано вантажовідправником (shipper) вказано Deestone Corporation Limited, отримувачем товару вказано - позивача, а платником згідно зазначеного документу виступає SIA «Bohnenkamp».
Разом з тим, позивачем було надано рахунок на оплату № 1023 964 743 поставки Товару з Таїланду ( Бангкок ) в Україну (Чорноморськ), відповідно до якого платником є продавець товару (SIA «Bohnenkamp»).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що замовлення не є тим документом, який підтверджує числові показники вартості товару, які враховуються при визначенні митної вартості товару, а відтак необхідності в подачі такого документу до митного оформлення товару немає.
Крім іншого, апелянт в своїй апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вплив взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару є необґрунтованим, а тому такі відносини не вплинули на вартість товару.
Колегія суддів вважає таке твердження апелянта безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обгрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ст.58 Митного кодексу України).
Колегія суддів погоджується з правовим аналізом суду першої інстанції вищезазначених норм, що законодавець покладає на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару.
Так, як відповідачем не було надано належного письмового обгрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість Товару.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Крім того, судова колегія зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: