Справа № 640/2149/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
08 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Єгорової Н.М.
суддів Сорочка Є.О.
Федотова І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства Оборони України, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України (Департаменту фінансів), викладені в листі вих. №701 від 18 січня 2019 року, щодо відмови зарахувати період навчання військовослужбовця ОСОБА_1 в Криворізькому ліцеї з підсиленою військово-фізичною підготовкою в період з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року (2 роки 9 місяців 5 днів) до загального та безперервного строку проходження позивачем військової служби для обчислення та призначення пенсії; зобов'язати Міністерство оборони України (Департамент фінансів) скласти основний розрахунок вислуги років на пенсію військовослужбовця ОСОБА_1 із внесенням в нього відомостей про зарахування до вислуги років періоду навчання позивача в Криворізькому ліцеї з підсиленою військово-фізичною підготовкою з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року (2 роки 9 місяців і 5 днів) для обчислення та призначення пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Міністерства Оборони України, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2006 року у справі №2-а-309/06 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 щодо зарахування навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Збройних Силах України.
Згідно з наказом командира військової частини від 24 січня 2007 року №60 наказано зарахувати капітану ОСОБА_1 , офіцеру відділення з гуманітарних питань, строк навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у кількості 2 роки 9 місяців та 5 днів, з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року, у загальний строк військової служби та у строку безперервної служби, внести зміни в особову справу, провести перерахунок вислуги років, вважати початком військової служби день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 01 вересня 1992 року.
Листом від 15 січня 2019 року №286/2/261 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому просив здійснити підрахунок вислуги років для призначення пенсії полковнику ОСОБА_1 з урахуванням постанови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2006 року у справі №2-а-309/06 та направити підрахунок вислуги років для призначення пенсії встановленим порядком до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України та Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України.
Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 18 січня 2019 року №701 повідомлено про відсутність підстав для зарахування часу навчання ОСОБА_1 в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до вислуги років на пенсію.
Обставина щодо навчання позивача з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року у Криворізькому ліцеї з підвищеною військово-фізичною підготовкою відповідачем не заперечувалась та підтверджується довідкою Комунального закладу "Криворізький ліцей з підвищеною військово-фізичною підготовкою" від 14 вересня 2006 року №180.
Позивач, вважаючи відмову у зарахуванні періоду навчання в Криворізькому ліцеї з підсиленою військово-фізичною підготовкою в період з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року (2 роки 9 місяців 5 днів) до загального та безперервного строку проходження військової служби для обчислення та призначення пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Відповідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
Станом на час початку навчання позивача в ліцеї, 01 вересня 1992 року, військова служба визначалась як почесний обов'язок кожного громадянина України, особливий вид державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України (частина перша статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII).
Станом на час завершення навчання в ліцеї, 06 червня 1995 року, частиною першою статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 21 жовтня 1993 року №3545-XII) встановлювалось, що військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 21 жовтня 1993 року №3545-XII) встановлювались такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.
Наведено нормою встановлювались такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII) початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних (частина перша); закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі (частина друга).
Частиною першою статті 12 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII) громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачалось статтею 25 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII), за якою громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба (частина перша).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 1993 року №75 "Про створення Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою" з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, подання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створено Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою на базі Криворізької спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою.
"Положенням про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 року №717 встановлено, що ліцей є середнім загальноосвітнім навчальним закладом з військово-професійною спрямованістю навчання та виховання і належить до середньої загальноосвітньої школи третього ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 01 вересня 1992 року по 06 червня 1995 року навчався в Криворізькому ліцеї з підвищеною військово-фізичною підготовкою. Про прибуття до цього закладу на підставі припису, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі не йдеться.
Аналізуючи наведені положення нормативно-правових актів, Верховний Суд України у постановах від 27 березня 2012 року справа №21-349а11, від 16 квітня 2013 року справа №21-107а13, від 01 жовтня 2013 року справа №21-330а13 висловив правову позицію, відповідно до якої ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою не є військовим навчальним закладом, навчання у ліцеї не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, отже і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, закріпленим у відповідному законі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк навчання у ліцеї не може бути зарахований у загальний строк військової служби.
Як убачається з постанови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2006 року у справі №2-а-309/06, підставами для висновку про необхідність зарахування до загального строку військової служби позивача періоду навчання в ліцеї зазначено статтю 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та лист Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 02 серпня 2006 року №226/1/3055, в якому рекомендовано командирам військових частин в графі 12 особових справ військовослужбовців, які проходили навчання у військових ліцеях в період березня 1992 року по червень 1999 року зробити відповідний запис (внести необхідні зміни) про початок перебування на військовій службі, момент якого вважати прибуття на навчання до військового ліцею.
З огляду на викладене, зважаючи на судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для зарахування до загального строку військової служби позивача періоду навчання в Криворізькому ліцею з посиленню військово-фізичною підготовкою при складанні розрахунку для призначення пенсії - відсутні, відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2019 року.