Справа № 810/2204/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Лисенко В.І.
09 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за розглядом апеляційної скарги Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач, Ірпінське ОУПФУ Київської області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.04.2018 р. № 146/П-03 «Про відмову у перерахунку пенсії»; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.04.2018 року №146/П-03, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Шевченка, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ 41248152) перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.03.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року скасовано та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
29 липня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року за виключними обставинами, в якій заявник просив її скасувати та ухвалити нову, якою апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року залишити без змін.
Вказана заява обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Враховуючи те, що, позивач був призваний на спеціальні військові збори для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, позивач вважає, що має право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі №2340/4276/18 за виключними обставинами.
Так, підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 р. № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року вказано про втрату чинності положеннями закону саме з 25.04.2019 року.
Таким чином, з 25.04.2019 року втратили чинність положення ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
При цьому колегія зазначає, що наведене не перешкоджає позивачу звернутися до суб'єкта владних повноважень із відповідною заявою про захист його прав на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 640/2031/16-а (провадження №К/9901/54752/18).
Разом з тим, за положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Предметом розгляду судом першої інстанції були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому суд апеляційної інстанції також міг застосовувати тільки ті положення закону, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, у разі, коли Конституційний Суд України встановив неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їхнього окремого положення, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, і якщо рішення суду в такій справі ще не виконане, то це є підставою для перегляду судових рішень з огляду на виключні обставини відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 28 травня 2019 року у справі № 580/355/19, від 06 червня 2019 року у справі №823/1993/18, від 01 липня 2019 року у справі №1840/3337/18, від 02 серпня 2019 року у справі №580/769/19.
Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав передбачених ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами,
Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про необхідність перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 810/2204/18 у зв'язку з виключними обставинами є необґрунтованими, тому слід відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 321, 325, 328, 329, 331, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 09 жовтня 2019 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
В.П. Мельничук