П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1253/19
Категорія: 112030500 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 03.07.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" про стягнення заборгованості,
У квітні 2019 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Миколаївське ОВФСЗІ) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" про стягнення заборгованості 22 470,69 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 22 350,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 120,69 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідно до нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у відповідача повинна працювати 1 особа з інвалідністю, але не працювала жодна. В порушення ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" не виконало обов'язок з самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. Відповідач подав звіт за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", який був зареєстрований 28 лютого 2019 року. У зазначеному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність "-"; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" становить "-".
Зазначені відомості не відповідають дійсності, оскільки відповідно до вимог ст. 19 Закону, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог ч.1 ст. 19 Закону становить 1 особа.
Таким чином, ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" всупереч вимогам ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не виконало норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю 1 особи.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що згідно штатного розкладу ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" за 2018 рік середня кількість штатних одиниць охоронника становить близько 7 осіб. Тобто, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році склала 8 осіб, з яких 1 особа - працівник, який не задіяний у виконанні заходів охорони. Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 1 особа, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" нормативу. За загальним правилом, встановленим Законом, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників. Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств-суб'єктів охоронної діяльності.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в задоволенні позову Миколаївського ОВФСЗІ до ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" відмовлено.
В апеляційній скарзі Миколаївського ОВФСЗІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що сферою дії ст. 3 Закону України "Про охоронну діяльність", є регулювання відносин суб'єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності. Закон, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є саме Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Враховуючи вищезазначене, Закон України "Про охоронну діяльність" та Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не є однопредметними нормативно-правовими актами, так як не направленні на регулювання однотипних суспільних відносин.
У відзиві ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" на апеляційну скаргу вказується, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївського ОВФСЗІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" зареєстровано юридичною особою 03 квітня 2009 року. Основним видом діяльності товариства є діяльність приватних охоронних служб.
ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" має ліцензію Міністерства внутрішніх справ України на охоронну діяльність від 03 вересня 2014 року №526556.
Протягом 2018 року відповідно до штатного розкладу ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит", у відповідача працювали директор 1 особа, та охоронники від 6 до 12 осіб (в різні місяці).
Звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до центру зайнятості, ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" не подавало.
28 лютого 2019 року ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" подало Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2018 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність "-"; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" становить "-".
На підставі зазначеного звіту, позивачем обраховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 22 350,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 120,69 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що правопорушення, передбачене частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", відповідач не вчиняв. Кількість працівників, не зайнятих у виконанні заходів охорони на ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит", є меншим від нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", отже відповідач позбавлений обов'язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також безпосередньо їх працевлаштовувати.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 19, ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Між тим, умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", який набрав чинності 18 жовтня 2012 року.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків.
Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб'єктом охоронної діяльності закріплені у ч.6 ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", відповідно до якої працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем визначена у звіті як 0.
Тобто, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2018 році склала 12 осіб, з яких лише 1 особа - директор не задіяна у виконанні заходів охорони.
Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ТОВ "Агенція Безпеки "Альфа-Щит" складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 1 особа, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого ч.1 ст. 20 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність з боку відповідача правопорушення у сфері господарювання як підстави для застосування до нього адміністративно-господарської санкцій.
Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про те, що ч.6 ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність" у спірних правовідносинах не застосовується, оскільки належить застосовувати спеціальну норму, якою є ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", виходячи з наступного.
За загальним правилом, встановленим Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.
Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств-суб'єктів охоронної діяльності.
Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб'єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України "Про охоронну діяльність", ч.6 ст. 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.
Крім того, у абз.5 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в ч.6 ст. 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб'єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.
Таким чином, оскільки відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб'єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".
Враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів - "0", правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, - відсутнє.
З огляду на викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Миколаївського ОВФСЗІ.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2019 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.