10 жовтня 2019 р. Справа № 520/4910/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 27.06.19 року по справі № 520/4910/19
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив суд:
- скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 15.05.2019 № 356/П-ІІ;
- визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2018 року по справі № 520/4910/19 позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4910/19, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що пенсія позивачу з 2012 року виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначив, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, а тому, з огляду на положення ст. ст. 122, 123 КАС України, його вимоги не можуть бути задоволені. Вказав, що посилання позивача на норми ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» є недоречним, оскільки ця норма не регулює питання перерахунку пенсії та не застосовується до спірних відносин. Вважає, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, позивач, кожного разу при отриманні пенсії був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутися до суду за їх захистом.
09.08.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду надійшла заява про заміну відповідача - Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування клопотання зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду Сумської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни відповідача на правонаступника, виходячи з наступного.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 передбачено реорганіацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Цією постановою визначено Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України (далі по тексту - Перелік № 628).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.07.2019 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в результаті реорганізації (запис за № 14801120002072778).
Приписами ч.ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Враховуючи викладене, юридична особа Шевченківське об'єднане УПФУ м. Харкова є припиненою, а її правонаступником є Головне управління ПФУ в Харківській області.
Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що з 01.01.2014 по 03.08.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі по тексту - Закон № 719-VІІ) не було передбачено обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ), а відтак, виходячи з принципу пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативним актом - постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та додаткової пенсії повинні були здійснюватись у розмірі та на підставі ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ. Лише з 03.08.2014 розділ "Прикінцеві положення" Закону № 719-VІІ доповнено пунктом 67, яким Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Послався на ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу, що виплачує пенсію, виплачуються без обмеження строком, та на ст.76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки", відповідно до якої право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди не обмежується будь-яким строком.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.10.1998 (а.с.17).
З 14.05.2007 ОСОБА_1 установлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, про що свідчиить наявна в матеріалах справи копія довідки МСЕК серії ХАР-06 № 014231 від 14.05.2007 (а.с.18).
Позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному УПФУ м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
07.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова із заявою, в якій зазначив, що з 01.01.2014 по 02.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не встановлено обмежень щодо виплати основної та додаткової пенсій, тому з 01.01.2014 по 02.08.2014 діяли положення ст.ст.50, 43 Закону № 796-ХІІ. З огляду на викладене, просив видати довідку про суми нарахованої та фактично виплаченої пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та здійснити з 01.01.2014 по 02.08.2014 перерахунок та виплату заборгованості основної та додаткової пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум (а.с.21-22).
Листом Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова від 15.05.2019 №356/П-11 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з посиланням на те, що пенсія позивачу правомірно обчислюється в розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Надано довідку про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії (а.с.23-25).
Не погодившись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її оскарження та зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ здійснити позивачеві перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірах, передбачених ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ, оскільки протягом вказаного періоду визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не було делеговано Кабінету Міністрів України.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що строк на звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 не пропущено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова від 15.05.2019 № 356/П-ІІ, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний лист відповідача від 15.05.2019 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2018 року по справі № 520/4910/19 в частині задоволення позовних вимог таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав.
На час виникнення спірних відносин (01.01.2014-02.08.2014) строки звернення до адміністративного суду були унормовані ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведеним нормам кореспондують положення частин 1-3 статті 122 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року).
Колегія суддів зазначає, що як згідно ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), та і відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 20.05.2019 про захист своїх прав на отримання пенсії у належному розмірі, порушення яких мало місце з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Отже, беручи до уваги дату звернення до суду з даним позовом, шестимісячний строк звернення до суду, період, за який позивач просить суд захистити його права, з урахуванням приписів ч.ч.2, 3 ст.99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та ч.ч.2, 3 ст.122 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з цими позовними вимогами.
Доказів поважності причин пропуску цього строку позивачем не наведено.
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач, як особа, що щомісячно отримувала пенсійні виплати, з огляду на оприлюднення нормативно-правових актів, що регулюють спірні питання у сфері пенсійного забезпечення, повинен був бути обізнаним про неналежне виконання своїх обов'язків з боку пенсійного органу, однак, своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, а звернувся до суду протягом спливу майже 5 років від початку періоду заявлених ним до захисту вимог. В даному випадку бездіяльність відповідача та дії, пов'язані із нездійсненням пенсійних виплат у встановленому законом розмірі, закінчилась з 03.08.2014 року.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише з листа Шевченківського об'єднаного УПФУ від 15.05.2019 № 356/П-ІІ, яким позивачу відмовлено проводити перерахунок пенсії на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ в розмірах, які вказує позивач, оскільки пенсія є щомісячним платежем, а щодо її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Колегія суддів зазначає, що процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки, встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 813/5002/17, яка є обов'язковою для врахування з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України.
За приписами ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У свою чергу, згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2018 року пог справі № 520/4910/19 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про заміну відповідача - задовольнити.
Замінити відповідача Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4910/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Дежпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та провести відповідні виплати - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій