09 жовтня 2019 року справа №360/2522/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі № 360/2522/19 (головуючий 1 інстанції Кисельова Є.О., повний текст рішення складено 14.08.2019 року у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
В червні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 22.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року позов - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-52923-52 від 22 травня 2019 року, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, в межах позовних вимог. У змісті позову ОСОБА_1 відсутнє посилання на скасування оскаржуваної вимоги з підстав визначених п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та перебування на території проведення антитерористичної операції, з умовою звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що існує законодавча прогалина, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Зазначає, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. На думку апелянта, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу. Отже, виключення вказаної норми із Закону № 1669 дає підстави вважати, що положення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 також втратили чинність з 01 січня 2016 року. Також вважає, що для звільнення від відповідальності платник єдиного внеску повинен не лише перебувати на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, а й виконати інші умови, передбачені Законом для звільнення від відповідальності - подати відповідну заяву до органу доходів і зборів за основним місцем обліку про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 05.06.2006 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець, номер запису включення відомостей про держану реєстрацію фізичну особу - підприємця: 23830000000003033 (а.с.12).
Відповідно до довідки від 14.06.2006 року № 368 позивача було взято на облік платника податків за № 449 у ДПІ у м. Сєвєродонецьк (а.с.13).
06.06.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 23830060003003033 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про що свідчить повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 06.06.2019 № б/н (а.с.14).
06.06.2019 року за власним рішенням припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.08.2019 року № 1005639739 (арк.спр.57).
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2019 року ГУ ДФС у Луганській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52923-52 (далі - Вимога від 22.05.2019 року), відповідно до якої станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 21030,90 грн., у тому числі недоїмка - 21030,90 грн., штрафи - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. (а.с.10). Вказана вимога була надіслана ГУ ДФС у Луганській області позивачу та отримана ним 05.06.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).
Зі змісту розрахунку боргу вбачається, що ОСОБА_1 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік - 8448,00 грн.: 2018 рік - 2457,18 грн.; ІІ кв. 2018 року - 2457,18; ІІІ кв. 2018 - 2457,18 грн.; IV квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за ОСОБА_2 кв. 2019 року - 2754,18 грн.; разом - 21030,90 грн. (арк.спр.42).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 01.07.2019 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., яка складається з нарахованих сум єдиного внеску (а.с. 43,46).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірним у справі є правомірність застосування до позивача Вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Згідно п. 1 ч.1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами п. 1 ч.2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У відповідності до частини дванадцятої статті 9 цього Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. У редакції вказаної норми, що діяла до 01.01.2015 року, розмір штрафу складав 10 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Водночас, пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Так, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), абзацом 2 статті 1 якого визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» територію Донецької та Луганської областей, у тому числі й місто м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до території проведення антитерористичної операції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцезнаходженням відповідача у спірний період є територія, віднесена до переліку де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.
Таким чином, позивач, як платник єдиного внеску, у спірному періоді перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, зокрема, щодо своєчасної сплати єдиного внеску.
Суд вважає, що єдиною законодавчо визначеною умовою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, пені за невиконання вимог законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску, є факт перебування відповідного платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, віднесених до переліку населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.
З огляду на встановлені обставини та норми наведених законів, якими регулюються спірні відносини, в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в спірний період діяла імперативна норма щодо незастосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, якщо платник перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих в зоні проведення АТО, внаслідок чого спірне рішення відповідача було протиправним на дату його прийняття та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у зразковій справі № 812/292/18.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно встановлені обставини справи чи допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі № 360/2522/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі № 360/2522/19 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 9 жовтня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: І.Д. Компанієць
Г.М. Міронова