09 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3313/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Миргородського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не розгляду по суті заяви від 12 серпня 2019 року, а відтак фактичної відмови в перерахунку та виплаті моєї основної державної пенсії відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Миргородський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 12 серпня 2019 року перерахунок та виплату позивачу основної державної пенсії відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Під час розгляду справи суд
02 вересня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" він має право, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стала інвалідом, на призначення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
26.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що з 01.10.2017 відповідачем проведено перерахунок та здійснено обчислення пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ № 851 від 15.11.2017). Враховуючи викладене, на думку відповідача, підстав для перерахунку пенсії немає.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи з числа учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань.
12.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі заявою довільної форми про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 21.08.2019 Миргородським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено позивача про те, що з жовтня 2017 року він отримує пенсію у розмірі, визначеному частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи, що відповідач не розглянув по суті заяву від 12.08.2019 та відмовив у призначенні пенсії, про яку в заяві запитувалося, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (надалі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою зазначеної статті (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017) було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Водночас 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким ухвалено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (зі змінами, затвердженими постановою КМУ № 851 від 15.11.2017), затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою.
Висновки щодо правозастосування
З матеріалів справи суд з'ясував, що позивач під час проходження дійсної строкової військової служби приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 , довідкою № 693 від 25.08.1993.
Відповідачем пояснено та підтверджено матеріалами справи, що з 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, передбаченому нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017.
Крім того, суду надано самим же ОСОБА_1 копію його заяви про перерахунок пенсії від 12.08.2019 року. Ця заява написана від руки у довільній формі.
Відповідач слушно вказує, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, передбачена спеціальна форма такої заяви, яка включає відомості та реквізити, необхідні для прийняття й виконання рішень органу пенсійного фонду про призначення й перерахунок пенсії (дані про пенсіонера та реквізити його паспортного документу, види пенсії, відомості про раніше призначену пенсію, банківську установу, тощо).
Суд погоджується з тим, що відсутність необхідних реквізитів та відомостей, допущена заявником внаслідок недотриманні існуючої форми заяви про перерахунок пенсії, не дає можливості розглядати питання про призначення/перерахунок пенсії та приймати й виконувати відповідне рішення.
Крім того, суд зазначає, що на заяву позивача від 12.08.2019 відповідачем надано відповідь від 21.08.2019.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії довільної форми.
Рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем не приймалося, а лист від 21.08.2019 має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності щодо нерозгляду по суті заяви від 12.08.2019.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Позовна вимога про зобов'язання здійснити з 12.08.2019 перерахунок та виплату основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" не може бути задоволена, оскільки такий перерахунок пенсії відповідачем вже проведено з 01.10.2017.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, відповідач довів правомірність своїх дій щодо належного розгляду звернення позивача за заявою довільної форми від 12.08.2019.
Отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Розподіл судових витрат
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Миргородського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37844949) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков