Справа № 420/1112/19
30 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
представника позивача Нікіташ С.П. за ордером,
представника відповідача Грищенка С.І. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2 від 22.01.2019 р.,-
І. Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС України, в якому просив:
1. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2 від 22.01.2019 р.
ІІ. Аргументи сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач придбав у нерезидента автомобіль Subary Outbac kLimited ід. №4 S4BSALC2F3213422 виробництва США, який був в експлуатації та мав пошкодження. Вартість автомобіля становить 6 509,5 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням та квитанцією банка про оплату.
З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля представник позивача звернувся до Митниці з електронною митною декларацією UA 500650/2019/002244, в якій митна вартість була визначена за ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав Митниці разом з декларацією усі необхідні документи, в тому числі: договір придбання автомобіля з аукціону від 20.09.2018 р., квитанцію покупця (buyerreceipt)№12644698 від 24.09.2018р., платіжне доручення в іноземній валюті від 24.09.2018 р. №0408004, квитанцію банка від 24.09.2018 р., інвойс №S094246 від 03.10.2018 р.
22.01.2019 р. Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2 відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля Subary Outback Limited ід. №4 S4BSALC2F3213422за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 11 583 дол. США.
Позивач вважає, що ціна визначена у розмірі 11 583 дол. США внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортного засобу є необґрунтованою.
25.03.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.
24.04.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання,суд продовжив підготовче провадження до 90 днів.
12.06.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідачау судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.39-45).
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій перелік митних формальностей за результатами застосування програмного комплексу автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 500650/2019/002244 від 30.12.2018 р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів, а у випадках передбачених частиною шостою ст.54 Митного кодексу України, - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 500650/2019/002244 від 30.12.2018 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності , а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за ці товари.
На думку представника відповідача, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2 від 22.01.2019 р. діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються,суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив, що позивач придбав у нерезидента автомобіль Subary Outback Limited ід. №4 S4BSALC2F3213422 виробництва США, який був в експлуатації та мав пошкодження. Вартість автомобіля становить 6 509,5 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням та квитанцією банка про оплату (а.с.12-13).
Автомобіль мав наступні пошкодження: вм'ятина та пошкодження ЛФП капоту, пошкодження переднього бампера, решітки радіатора, нижньої решітки переднього бампера, нижньої накладки переднього бампера, підсилювача переднього бампера деформація переднього лівого та правого крила, пошкодження підкрилка переднього правового крила, пошкоджена фара права, протитуманні фари ліва і права, пошкодження ЛФП заднього бампера, спрацювання правої бокової подушки безпеки, спрацювання лівої бокової подушки безпеки, спрацювання подушки безпеки водія, спрацювання подушки безпеки в сидінні водія, спрацювання подушки безпеки в сидінні переднього пасажира, облицювання даху, що вплинуло на ціну автомобіля та його митну вартість.
З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля представник позивача звернувся до Митниці з електронною митною декларацією UA 500650/2019/002244, в якій митна вартість була визначена за ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав Митниці разом з декларацією усі необхідні документи, в тому числі: договір придбання автомобіля з аукціону від 20.09.2018 р. квитанцію покупця (buyerreceipt) №12644698 від 24.09.2018, платіжне доручення в іноземній валюті від 24.09.2018 р. №0408004, квитанцію банка від 24.09.2018 р., інвойс №S094246 від 03.10.2018 р.
22.01.2019 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2. Відповідно до даного рішення відповідач визначив митну вартість імпортованого автомобіля Subary Outback Limited ід. №4 S4BSALC2F3213422за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 11 583 дол. США (а.с.10-11).
Відповідач у п.3 зазначеного рішення запропонував декларанту надати документи, а саме: банківські платіжні документи, які стосуються плати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляцію транспортних витрат з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування ктз, що декларується, у тому числі територією країни експортера; копію митної декларації країни відправлення; страхові документи, якщо страхування здійснювалося.
Також у спірному рішення зазначено, що оскільки запропоновані документи не були надані, визначення митної вартості автомобіля не можливе з використанням основного та другорядних методів згідно з ст. 57 МК України, а також неможливо визначити митну вартість за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів на підставі ст.ст.59,60 МК України, оскільки відсутня необхідна інформація.
Митну вартість товару відповідач визначив за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За результатами проведеного аналізу баз даних ЄАІС та наявної у митному органі довідкової інформації встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 11 583 дол. США (МД UA500650/2018/068727 від 26.12.2018). Митна вартість автомобіля скоригована до рівня 5685,00 дол. США.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З огляду на матеріали справи суд, встановив, що позивач надав відповідачу разом з митною декларацієюдоговір придбання автомобіля з аукціону від 20.09.2018р., платіжне доручення в іноземній валюті від 24. 09.2018р. №0408004, квитанцію банка від 24.09.2018р. про здійснення оплати товару, інвойс №S094246 від 03.10.2018р., які підтверджують в т.ч. транспортні витрати. Крім того, надавалася інформація про відсутність страхування. Таким чином, суд робить висновок, що вся необхідна інформація для підтвердження митної вартості автомобіля за першим методом була наявна.
При цьому суд наголошує, щодля визначення митної вартості не за першим методом можливе лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Посилання відповідача на те, що не були надані банківські платіжні документи, що виключало можливість числового значення заявленої митної вартості не знайшли свого підтвердження впродовж судового розгляду справи та спростовуються зазначеними вище доказами у справі. Також відповідач не надав конкретну відповідь, які саме надані позивачем для митного оформлення, документи містили розбіжності та які саме розбіжності, що виключали, на думку відповідача, можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості. Щодо не підтвердження позивачем страхових виплат, на які посилається відповідач, відповідач не спростував доводи позивача, що вони не здійснювалися. Про даний факт позивач повідомляв відповідача під час здійснення митних процедур.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач не здійснював процедуру письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення ч.4 ст.57 вказаного кодексу, Митниця також не витребувала відомості про митне оформлення ідентичних або аналогічних товарів, не використано наявні відомості.
З огляду на матеріали справи суд встановив, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Також, заявлена позивачем митна вартість імпортованого товару (автомобіля) підтверджена звітом суб'єкта оціночної діяльності про оцінку вартості колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України із США №181218-006 (а.с.134-140).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та наявної у митному органу довідкової інформації та встановлено що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 11583,00 дол. США. (МД UA500650/2018/068727 від 26.12.2018 р.). Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до рівня 5685,00 дол. США.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, на думку суду, при здійсненні коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару відповідачем не було враховано, що поставлений автомобіль має значні пошкодження, а саме: вм'ятина та пошкодження ЛФП капоту, пошкодження переднього бампера, решітки радіатора, нижньої решітки переднього бампера, нижньої накладки переднього бампера, підсилювача переднього бампера деформація переднього лівого та правого крила, пошкодження підкрилка переднього правового крила, пошкоджена фара права, протитуманні фари ліва і права, пошкодження ЛФП заднього бампера, спрацювання правої бокової подушки безпеки, спрацювання лівої бокової подушки безпеки, спрацювання подушки безпеки водія, спрацювання подушки безпеки в сидінні водія, спрацювання подушки безпеки в сидінні переднього пасажира, облицювання даху, що підтверджується копією висновку №72/V18 від 20.12.2018 з відповідними фотокопіями (а.с.104-116)
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що належить сплаті та була сплачена за цей товар.
Відповідно до ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача від 22.01.2019 року № UA500000/2019/000162/2 про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач впродовж розгляду справи не довів правомірність винесеного рішення 22.01.2019 року № UA500000/2019/000162/2 про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля).
Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA 500000/2019/000162/2 від 22.01.2019 р.
3. Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 110 (одна тисяча сто десять),65 грн.
4.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення'КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Позивач- ОСОБА_1 , адреса для листування: Київ АДРЕСА_1 , а/ АДРЕСА_2 , (ІК НОМЕР_1 ).
Відповідач - Одеська митниця ДФС адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-акод ЄДРПОУ 39441717.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 10 жовтня 2019 року.
Суддя О.Я. Бойко
.