01 жовтня 2019 року м.Одеса справа № 420/3132/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
за участі секретаря Ягенської К.О., представників позивача Наумчика В.А.,Сороколет С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Садівничого кооперативу “Буревестник” до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними та скасування рішення №3463 від 20 серпня 2015 року “Про організацію розроблення містобудівної документації місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1 . Білгород- АДРЕСА_2 області”, рішення №123 від 22 березня 2016 року Затоківської селищної ради №VI сесії VII скликання “Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області”,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Садівничого кооперативу “Буревестник” до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Затоківської селищної ради №3463 від 20.07.2015 року та №123 від 22.03.2016 року, якими розроблено та затверджено детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі бульвар Золотий беріг, 130 Лиманського району смт. Затока, м. Білгород-Дністровської області порушують конституційні права громадян України, права членів громади смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, членів садівницького кооперативу «Буревестинк», власників земельних ділянок, що розташовані біля залізничної платформи «Морська», смт. Затока, оскільки кооператив розташований у безпосередньої близькості до кварталу «Золотий беріг», 130 та у членів кооперативу наявні у власності земельні ділянки у безпосередній близькості до зазначеного кварталу. Разом з тим, позивачем зазначено, що приймаючи наведені рішення відповідач порушує законодавство, оскільки його рішення стосуються селищної забудови в умовах відсутності головного містобудівного документу, яким є генеральний план смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Також спірна територія знаходиться в прибережній захисній смузі на відстані від 20 до 30 метрів від Чорного моря, що на думку позивача також є порушенням. Додатково позивач вказав на порушення процедури оголошення проектів рішень та проведення громадських слухань. Отже враховуючи всі наведені порушення позивач звернувся до суду задля визнанням таких рішень протиправними та відповідно їх скасування.
Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надала до суду відзив, який обґрунтований тим, що право на захист відповідно до КАС України має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно особа має порушене право, свободу чи інтерес і чи це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. Жодних доказів стосовно порушення своїх прав та законних інтересів зі сторони відповідача позивачем не надано. Водночас, позивач вказує перелік порушень, не обґрунтувавши наявність повноважень подавати позов до суду для представництва будь-чиїх інтересів, а тому відповідно не може вважатись належним позивачем у цій справі. Разом з тим, представником відповідача зазначено, що оскаржуваний детальний план території не розроблявся на території СК «Буревестник», а розроблявся лише на територіях вільних від забудови чи прав на земельні ділянки. Будь яких прошень прав садівничих кооперативів та його членів у зв'язку з затвердженням ДПТ не вбачається.
Разом з тим, представником відповідача зазначено, що доводи позивача про порушення процедури оголошення проектів рішень та проведення громадських слухань є необґрунтованими, оскільки проекти оприлюднювались на сайті відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації, проте після прийняття проекти рішень уже не мають статусу «проекти», а тому із підрозділу «повідомлення» розділу «документи» на сайті ради та на інформаційному стенді вилучені. З моменту оголошення та публікації в газеті була розпочата процедура громадських слухань. Кожен бажаючий мав можливість у вільному доступі без обмеження тривалого часу ознайомитись з матеріалами детального плану території в приміщенні Затоківської селищної ради і за бажанням викласти свої пропозиції. Також, як вбачається з відзиву розроблені детальні плани лише уточнюють положення генерального плану смт. Затока (не суперечать йому), та уточнюють які саме об'єкти рекреаційного призначення будуть розміщені на відповідній території. Таким чином Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла в межах своїх повноважень.
Ухвалою суду від 03.06.2019 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Водночас, ухвалою суду від 18.06.2019 року також зобов'язано Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської ради Одеської області надати до суду копії оскаржуваних рішень та копії документів на підставі яких такі рішення було прийнято.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського району міської ради Одеської області прийнято рішення №3463 від 20.07.2015 року (далі Рішення - №3463), «Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1 130, АДРЕСА_3 , Сонячного АДРЕСА_4 Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області», яким вирішено: розробити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_5 , Сонячного АДРЕСА_1 м.Білгород- АДРЕСА_2 Одеської області; визначити розробника детального плану території для індивідуального дачного будівництва СПД ОСОБА_1 ; Укласти з СПД ОСОБА_1 договір на розроблення детального плану території для індивідуального дачного будівництва (т.1 а.с. 39).
29.09.2015 року згідно протоколу №34 засідання архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури міської ради після заслуховування архітекторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 11 членів архітектурно-містобудівної ради одноголосно підтримали детальний план території в розміщенні індивідуального дачного будівництва (т. 1 а.с. 41-42).
23.12.2015 року Виконавчим комітетом управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради виготовлено висновок щодо розміщення об'єктів архітектури №287, відповідно до якого замовником є Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, а розробником фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , головний архітектор проекту ОСОБА_3 , кваліфікаційний сертифікат архітектора серія АА №000577.
Як вбачається з висновку на підставі завдання на розроблення детального плану території, розглянувши подані матеріали, управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради погодило розміщення об'єктів архітектури об'єктів індивідуального дачної забудови за адресою: АДРЕСА_1 . Білгород- АДРЕСА_2 за умов: отримання в подальшому технічних умов на проектування; проведення комплексу робіт по інженерному захисту території; проведення громадських слухань щодо врахування інтересів громадськості під час розробки детального плану території (т.1 а.с. 40).
22.03.2016 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського району міської ради Одеської області прийнято рішення №123 (далі Рішення - 123) «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області» яким вирішено затвердити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі бульвар Золотий беріг АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського Одеської області (т.1 а.с. 39).
На думку позивача, розроблений та затверджений детальний план території затверджено без врахування інтересів територіальної громади, з порушенням процедури громадських слухань, що змусило позивача звернутися до суду з даною позовною вимогою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Відповідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності ” № 3038-VI від 17.02.2011 року, (далі - Закон № 3038-VI), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 3038-VI).
Як вбачається з п.3 ч.1 ст. 1 Закону № 3038-VI детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону № 3038-VI, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Детальний план не підлягає експертизі (п. 9 ст. 19 Закону № 3038-VI).
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (п. 10 ст. 19 Закону № 3038-VI).
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує нормування державної політики у сфері містобудування ( п. 6 ст. 19 Закону № 3038-VI).
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Відповідно до п. 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011, детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, реакційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляється детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.
Таким чином, зазначеними вимогами законодавства передбачено, що детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, а розробляється відповідно до Генерального плану та деталізує і уточнює його положення.
Відповідно до ст. 5 Закону № 3038-VI вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 ДБН Б.1.1-14:2012 “Склад та зміст детального плану території” (затверджені з наданням чинності з 01.10.2012 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 № 107) ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території. Норми призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розробленні детальних планів територій.
Згідно із пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 “Склад та зміст детального плану території” детальний план розробляється з метою: - уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; - уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; - визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об'єкта будівництва; - формування принципів планувальної організації забудови; - встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови; - виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; - визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; -визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; - уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; - визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування; - обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; - визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування; - забезпечення комплексності забудови території; - визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови; - створення належних умов охорони і використання об'єктів культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду, інших об'єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства; - визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.
Як передбачено пунктом 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 “Склад та зміст детального плану території” детальний план розробляється: - на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням (житлова, курортна, оздоровча, рекреаційна, дачна або садова, виробнича тощо) або кількох таких територій - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на земельну ділянку за межами населеного пункту для розміщення окремого об'єкта будівництва - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів (Примітка 1. Детальний план розробляють, як правило, на територію, що обмежується магістралями, вулицями, магістральними інженерними мережами або елементами ландшафту (водні об'єкти, гори, яри, ліси). Примітка 2. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб (малих міст, селищ, сіл), а також курортних, дачних і садових територій детальний план може розроблятися на всю територію та поєднуватися із генеральним планом цього населеного пункту).
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, при цьому, детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не може йому суперечити.
Як стверджує позивач, його права та інтереси порушенні в зв'язку з тим, що садівничий кооператив «Буревестник» та земельні ділянки деяких з його членів розташовані у безпосередньої близькості до кварталу «Золотий беріг», 130 на підтвердження зазначеного позивачем надано державні акти на право приватної власності на землю, витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та довідки щодо відповідних прав власності на земельні ділянки членам кооперативу (номери земельних ділянок: 5110300000:02:014:0107, 5110300000:02:014:0100, 5110300000:014:0025), акт встановлення (відновлення) у натурі меж земельної ділянки, що передається у власність для ведення садівництва, гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 . АДРЕСА_2 відповідно до якого на підставі договору дарування серії ВСС №888807 від 24.06.2005 року встановлено межі земельної ділянки та передано загальною площею 0,056 га. гр. ОСОБА_4 (т.1 а.с. 25-36, 51-55).
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до викладеного, при визначенні законного інтересу юридичних осіб як об'єкту судового захисту в адміністративному судочинстві (ч. 1 ст. 2 КАС України) слід керуватися поняттям, наданим Конституційним Судом України у рішенні від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004. При цьому з огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним - благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним) - тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві може бути порушений суб'єктом владних повноважень законний інтерес.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі №522/3665/17.
З метою з'ясування обставин прийняття оскаржуваних рішень судом витребовувались від Затоківської селищної ради Одеської області копії оскаржуваних рішень та документів на підставі яких такі рішення прийнято. Проте відповідачем заявою від 29.08.2019 року за вх.№30820/19 повідомлено суду про те, що протягом 2015 року з початку 2019 року у приміщеннях Затоківської селищної ради неодноразово відбувалися обшуки, вилучення документації та протиправні дії зі сторони невстановлених осіб, а саме: викрадення документації, що неодноразово висвітлювалося у різних засобах масової інформації та на підтвердження зазначеного відповідачем надано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 10.01.2019 року та копію протоколу обшуку від 23.01.2019 року (т.1 а.с.189-197).
Водночас, як вбачається з наданого позивачем викопіювання з генерального плану смт.Затока м. Білгород-Дністровський, Одеської області, жодні земельні ділянки садівничого кооперативу «Буревестник» в тому числі його членів не межують із земельною ділянкою, яка була в межах розробленого та затвердженого детального плану території щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_5 , Сонячного АДРЕСА_2 , оскільки земельні ділянки, щодо яких було затверджено детальний план знаходиться перед залізничною колією в той час як земельні ділянки позивача за цією колією, тобто між ними знаходиться ділянка з цільовим призначенням: «землі транспорту» тому вони не є суміжними.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов'язки) для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий (обтяжуючий) характер.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно - правових відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Однак, в даному випадку оскаржувані рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського міської ради не містить приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні ст. 19 КАС України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Крім того, як встановлено судом зі Статуту садівничого кооперативу «Буревестник» та державних актів на право приватної власності на землю, земельні ділянки передано позивачу для ведення садівництва та метою створення кооперативу є обєднання зусиль членів кооперативу по вирощуванню для власних потреб фруктів, овочів, ягід, плодів та іншої сільськогосподарської продукції (т.2 а.с. 202-208).
З огляду на зазначене суд критично ставиться до посилань позивача на те, що під час прийняття оскаржуваних рішень відповідач нехтував тим, що спірна територія знаходиться в захисній смузі на відстані від 20 до 30 метрів від Чорного моря, чим порушив вимоги земельного законодавства України, оскільки це також жодним чином не порушує прав чи інтересів садівничого кооперативу та ніяким чином не заважає йому продовжувати ведення своєї діяльності, зокрема ведення садівництва.
Таким чином, дії органу місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення не порушують права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно - правових правовідносинах, оскільки не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення її прав та не породжують для неї будь-яких обов'язків.
Слід вказати, що задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи. У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
При цьому суд враховує, що згідно пп.3 п.7 Порядку «Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №555 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях.
З огляду на вищенаведене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, щодо відсутності у позивача (юридичної особи) порушених прав чи інтересів оскаржуваними рішеннями з боку відповідача, а тому відповідно позов задоволенню не підлягає.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Садівничого кооперативу “Буревестник” до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений 10.10.2019 року.
Суддя Іванов Е.А.
.