Справа № 520/14963/19
08 жовтня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, Головного державного виконавця відділу Кіптікова І.О. про зобов'язання вчинити певні дії,-
27.06.2019 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, Головного державного виконавця відділу Кіптікова І.О., в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт зі всього належного ОСОБА_2 майна, накладеного постановою Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, головним державним виконавцем відділу Кіптіковим І.О. в межах виконавчого провадження ВП №50390114 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/2337/14-ц, виданого 19.09.2014 року Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» грошової суми у розмірі 41052,62 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Одеси справі присвоєно єдиний унікальний номер 520/14963/19; головуючим визначено суддю Літвінову І.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 03.07.2019 року передано адміністративну справу № 520/14963/19 за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії - за предметною підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом від 02.10.2019 року Київським районним судом м. Одеси направлено адміністративну справу №520/14963/19 до Одеського окружного адміністративного суду.
03.10.2019 року за вх. №5615/19 адміністративна справа №520/14963/19 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №520/14963/19 передано на розгляд головуючому судді Корой С.М.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши даний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну “адміністративна справа”, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Між іншим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Так п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ч. 2 ст. 448 ЦПК України).
Положеннями ст. 450 ЦПК України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Отже, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правових підхід щодо визначення юрисдикції розгляду спорів даної категорії відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 № К/9901/1189/18, від 19.02.2018 №К/9901/6550/18.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є наявність підстав для знятття арешту з всього належного ОСОБА_2 майна, накладеного постановою Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, головним державним виконавцем відділу Кіптіковим І.О. в межах виконавчого провадження ВП №50390114 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/2337/14-ц, виданого 19.09.2014 року Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» грошової суми у розмірі 41052,62 грн.
Таким чином, предметом розгляду у даній справі є дії та рішення органів державної виконавчої служби, пов'язані з виконанням виконавчого листа, виданого відповідно до норм ЦПК.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відноситься до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ.
При вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року по справі № 826/12964/17, в якій зазначено, що оскільки суди попередніх інстанцій установили, що предметом спору у цій справі є дії та рішення органів державної виконавчої служби, пов'язані з виконанням виконавчого листа, виданого відповідно до норм ЦПК Івано-Франківським міським судом 23 березня 2016 року за результатом розгляду цивільної справи № 344/2268/13-ц, то їх висновки про те, що розгляд порушуваних позивачем питань віднесений до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, а не адміністративного суду, є правильними».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який “встановлений законом” при розгляді даної справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, роз'яснивши позивачу його право звернення із зазначеними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 256, 294 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси, Головного державного виконавця відділу Кіптікова І.О. про зобов'язання вчинити певні дії.
Суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Копія позову з додатками залишається в суді.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Корой С.М.