10 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2264/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних до виплати у день звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням збільшення позовних вимог в сумі 171582,32 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно з наказом Генерального прокурора України № 414ц від 21 травня 2019 року він був звільнений з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 23 травня 2019 року. В порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України повний розрахунок по заробітній платі зі мною Генеральною прокуратурою України було проведено не вдень звільнення, а лише 08 липня 2019 року та 06.08.2019 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідач направив відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та пояснив, що при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України, визначальним є з'ясування судами тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, тобто, невиплата або несвоєчасна виплата належних йому сум, та наявність у цьому вини власника або уповноваженого ним органу. При звільненні ОСОБА_1 не виплачено кошти з допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з його перебуванням на лікарняному з 01.04.2019 по 12.04.2019 (листок непрацездатності серії АДШ № 227429) та з 06.05.2019 по 17.05.2017 (листок непрацездатності серії АДЧ № 912888). Це відбулось не з вини Генеральної прокуратури України. Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування від 10.05.2019 № 12, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДШ № 227429. Відповідну заяву-розрахунок складено 17.05.2019, а 20.05.2019 її прийнято Фондом соціального страхування України. Після надходження коштів з Фонду на рахунок Генеральної прокуратури України 03.07.2019 матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 05.07.2019 (раніше, ніж найближча дата виплати заробітної плати за І половину місяця). Крім того, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування № 14 від 07.06.2019, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДЧ № 912888. Відповідну заяву-розрахунок складено 12.06.2019 та в цей день прийнято Фондом соціального страхування України. Після надходження коштів 01.08.2019 від Фонду по цій заявці-розрахунку матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 06.08.2019 (раніше ніж найближча дата виплати заробітної плати за І половину місяця). Ураховуючи викладене, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, а підстави для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, відсутні.
Позивач надіслав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач просить відмовити в задоволені позову повністю посилаючись на роз'яснення Державної фіскальної служби, надане у листі від 24.02.2015 № 3931/6/99-99-17-03-01-15 (далі Лист № 3931/6/99-99-17-03- 01-15), в якому зазначено, що виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимоги ст. 116 КЗпП. В той же час дане роз'яснення стосується тих випадків коли працівник в день звільнення не працював, а перебував на лікарняному, що зазначено в абзаці третьому Листа № 3931/6/99-99-17-03-01-15. Позивач, у свою чергу, хворів та перебував на лікарняному з 01.04.2019 по 13.04.2019 та 06.05.2019 по 17.05.2019, а в день звільнення, тобто з 20.05.2019 і по 23.05.2019, перебував на роботі і тому Відповідач мав можливість і повинен був виконати своє зобов'язання передбачене ст.116 КЗпП, провести остаточний розрахунок в день звільнення 23.05.2019.
Ухвалою судді від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом Генерального прокурора України від 21.05.2019 № 414ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 23.05.2019 у зв'язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 55).
Із наказом про звільнення позивача ознайомлено під підпис та видано його копію у день звільнення - 23.05.2019 (а.с. 56 зворот).
При звільненні ОСОБА_1 не виплачено кошти з допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з його перебуванням на лікарняному з 01.04.2019 по 12.04.2019 (листок непрацездатності серії АДШ № 227429) та з 06.05.2019 по 17.05.2017 (листок непрацездатності серії АДЧ № 912888), що не заперечується сторонами.
Так, позивач зазначає, що у своєму відзиві підтверджує відповідач, ОСОБА_1 08.07.2019 виплачено 9477,62 грн та 08.08.2019 виплачено 9549,35 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно не провів повного розрахунку по заробітній платі в день звільнення не виплативши при цьому середнього заробітку за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України, визначальним є з'ясування судами тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, тобто, невиплата або несвоєчасна виплата належних йому сум, та наявність у цьому вини власника або уповноваженого ним органу.
Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 806/82/17, Верховного Суду України від 29.01.2014 у справі № 6-144ц13.
Судом встановлено, що при звільненні з позивачем проведено розрахунок не в повному обсязі та з огляду на матеріали справи ОСОБА_1 не виплачено кошти з допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з його перебуванням на лікарняному з 01.04.2019 по 12.04.2019 (листок непрацездатності серії АДШ № 227429) та з 06.05.2019 по 17.05.2017 (листок непрацездатності серії АДЧ № 912888).
Статтею 19 розділу IV Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов'язок з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
Так, за даними заяви-розрахунку від 17.05.2019 ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДШ № 227429 передбачено виплату всього в розмірі 20183,04 грн, у тому числі за рахунок коштів Фонду 11773,44 грн (а.с. 67). За даними заяви-розрахунку від 12.06.2019 ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДЧ № 912888 передбачено виплату всього в розмірі 20123,76 грн, у тому числі за рахунок коштів Фонду 11738,86 грн (а.с. 74).
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації (ч. З ст. 30 Закону № 1105).
Частиною 1 ст. 34 Закону № 1105 визначено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Частиною 2 цієї статті також визначено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Після надходження грошей на спецрахунок роботодавець зобов'язаний виплатити лікарняні працівникові в найближчий строк, установлений для виплати зарплати (п. 1 ч. 2 ст. 32 Закону № 1105).
З огляду на викладене, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування від 10.05.2019 № 12, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДШ № 227429. Відповідну заяву-розрахунок складено 17.05.2019, а 20.05.2019 її прийнято Фондом соціального страхування України (а.с. 64-68).
Після надходження коштів з Фонду на рахунок Генеральної прокуратури України 03.07.2019 матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 05.07.2019 (а.с. 69-70).
Крім того, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування № 14 від 07.06.2019, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДЧ № 912888. Відповідну заяву-розрахунок складено 12.06.2019 та в цей день прийнято Фондом соціального страхування України (а.с. 71-75). Після надходження коштів 01.08.2019 від Фонду по цій заявці-розрахунку матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 06.08.2019 (а.с. 76-77).
З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що виплати, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 08.07.2019 в сумі 9477,62 грн та 08.08.2019 в сумі 9549,35 грн є виплатами за листками непрацездатності серії АДШ № 227429 та серії АДЧ № 912888, що виплачуються Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що виплата лікарняних, що виплачується за рахунок Фонду соціального страхування України, після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, а тому підстави для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, відсутні.
Згідно з ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірності своїх дій, в той час як позивач не навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Генеральна прокуратура України, вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051.
Дата складення повного рішення суду - 10.10.2019.
Суддя Ю. О. Скалозуб