10 жовтня 2019 року справа № 580/2921/19
15 годин 00 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 580/2921/19
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник позивача - не прибув]
до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330) [представник відповідача - не прибув]
про скасування постанов про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, прийняв рішення.
23.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, просить:
- скасувати постанову від 16.08.2019 ВП № 56369079 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 181,84 грн, постанову від 16.08.2019 ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн, постанову від 16.08.2019 ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн.
Ухвалою від 08.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 09.10.2019. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 09.10.2019 та необхідністю витребування доказів ухвалою від 09.09.2019 відкладено розгляд справи до 10.10.2019.
Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області отримало 06.09.2019 постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 16.08.2019 ВП №56369079 про стягнення з Головного управління витрат виконавчого провадження у сумі 181,84 грн, від 16.08.2019 ВП №56369079 про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн та про стягнення виконавчого збору від 16.08.2019 ВП №56369079 у сумі 16692,00 грн. Позивач вважає, що зазначені постанови прийнято з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та належать скасуванню. Щодо постанови від 16.08.2019 ВП №56369079 про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн позивачем зазначено, що листом від 29.05.2018 №39059/08-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило державного виконавця Горбатюк В.П. про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та у межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду до відкриття виконавчого провадження. Зазначеним листом також повідомлено, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), якою передбачено, що виплата перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) здійснюється з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 до 31.12.2017, обчислена станом на 01.01.2018, буде виплачуватися після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету у такому порядку: з 01.01.2019 до 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенси та місячним розміром отриманої особою пенсії; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Правових підстав не виконувати постанову №103 у органів Фонду немає. Державним виконавцем може бути прийнято постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Поважними у розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об'єктивні причини, що унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення. Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю фінансування неможливо стверджувати про невиконання рішення суду боржником у частині фактичної виплати перерахованої пенсії без поважних причин, що було б правовою підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 75 Закону № 1404. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-1044а15, від 20.10.2015 у справі № 21-2630а15, від 02.02.2016 у справі № 21-5118а15.
У обґрунтування протиправності постанови від 16.08.2019 ВП № 56369079 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 181,84 грн позивачем зазначено, що витрати виконавчого провадження є безпідставними, необґрунтованими та завищеними щодо їх кількості та вартості. Безпідставність витрат у тому, що не було необхідності їх проводити у тій кількості, у якій вони проведені, оскільки рішення, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження виконано до відкриття виконавчого провадження.
У обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови від 16.08.2019 ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн позивачем зазначено, що положення Закону № 1404, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У обґрунтування своєї позиції позивач посилався на постанову пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 № 8, де зазначено, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом не обмежена у часі. Підвищення до пенсії є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії має невизначений у часі граничний термін виплати та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі № 802/354/17-а, де зазначено, що оскільки судове рішення, що належало виконанню, може бути виконане лише боржником, а державний виконавець не може без участі боржника у примусовому порядку виконати дане рішення, то виконавчий збір не стягується. Згідно постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2016 для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову. Представник позивача у судове засідання 10.10.2019 не прибув, 10.10.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.94).
Відповідач свого представника у судове засідання 10.10.2019 не направив, причин неявки суду не повідомив, 10.10.2019 подав до суду відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП № 56501240, де стягувачем визначив - ОСОБА_1 , тобто іншу особу. Суд зазначає, що провадження у справі № 580/2921/19 відкрито щодо постанов у виконавчому провадженні ВП № 56369079, ухвалою від 09.10.2019 витребовувались матеріали виконавчого провадження ВП № 56369079 відкритого стосовно стягувача - ОСОБА_1 , проте у постанові про відкриття виконавчого провадження (а.с.12), постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с.5), постанові про накладення штрафу (а.с.8) відповідачем помилково зазначено прізвище стягувача « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », що відповідало би змісту рішення від 16.02.2018 у справі № 823/2368/17. Обґрунтування відзиву стосуються виконавчого провадження ВП № 56501240, що не може вважатись належним відзивом у справі № 580/2921/19 щодо оскарження постанов у виконавчому провадженні ВП № 56369079.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404, примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 у справі № 823/2368/17 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; зобов'язано Головне управління Пенсійною фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», перерахувати з 01.01.2016 пенсію, призначену ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 10.05.2017 № 2303004090 та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку. Зазначене рішення набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 20.03.2018 (ЄДРСР № 72279355).
Постановою від 11.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56369079 з виконання виконавчого листа від 03.05.2018 у справі № 823/2368/17, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.12).
Постановою від 16.08.2019 у ВП № 56369079 на боржника накладено штраф у сумі 10200 грн. Оскільки боржником станом на 05.09.2018 рішення суду не виконано, пояснень щодо виконання або причин невиконання не надано, у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 5100 грн, якою зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Станом на 15.08.2019 рішення суду боржником у повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим за повторне невиконання боржником рішення суду та вимог державного виконавця прийнято постанову від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.8).
Постановою від 16.08.2019 у ВП № 56369079 з боржника стягнуто виконавчий збір у сумі 16692 грн (а.с.10).
16.08.2019 прийнято постанову у ВП № 56369079 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 181,84 грн (а.с.5-6).
Позивач не погоджуючись із оскаржуваними постановами звернувся за захистом порушених прав до суду з огляду на суспільно-соціальну значущість використання коштів.
Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 16692 грн за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.
Абзацом 2 частини 5 статті 26 Закону №1404 (у редакції на час прийняття постанови про відкриття ВП № 56369079) встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Згідно частини 6 статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону № 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частиною 5 статті 27 Закону № 1404 визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується, зокрема: за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є періодичним платежем, однак за виконавчим листом №823/2368/17 не передбачалося стягнення періодичних платежів, натомість боржника зобов'язано вчинити дії - виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку. Станом на час розгляду справи рішення у справі №823/2368/17 у повному обсязі не виконано.
Відповідно до пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Пунктом 13 розділу 9 Інструкції № 512/5 встановлено, що при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11 частини 1 статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та належить виконанню у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Стягнення виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Проте, суд зазначає, що під час вчинення виконавчих дій відповідач повинен діяти на підставі у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем під час відкриття виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2018 ВП № 56369079 не зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору та не зазначено його розміру.
Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. ЄСПЛ у рішенні у справі Ponomariov проти України від 03.04.2008, № 61333/00 наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - ЄКПЛ) має розумітися у світлі преамбули ЄКПЛ, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що являє собою сукупність вимог до діяльності органів державної влади, змісту правових актів, здійснення судочинства та правозастосовної діяльності в цілому.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була би рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, пункт 71).
Відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначення про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону № 1404, мало би наслідком очікування позивача про відсутність обов'язку сплати виконавчого збору, оскільки абзац 2 частини 5 статті 26 Закону № 1404 встановлює обов'язок відповідача зазначити розмір виконавчого збору у випадку примусового виконання рішення, що передбачає справляння виконавчого збору.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову від 16.08.2019 ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн, про що не було зазначено у постанові від 11.05.2018 про відкриття ВП № 56369079, діяв не на підставі, та не у спосіб, що визначені Законом № 1404, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно та нерозсудливо, позаяк потреба виправити минулу «помилку», у т.ч. надання відзиву у справі стосовно іншого стягувача, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Суд дійшов висновку, що позовну вимогу про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.08.2019 ВП № 56369079 належить задовольнити.
Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн (а.с.8) за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.
Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відповідно до пункту 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчих дій має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 2 статті 63 Закону № 1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2018 у справі № 823/2368/17 здійснено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 , проте не виплачено кошти з посиланням на те, що виплати будуть здійснені згідно Постанови № 103, про що повідомлено відповідача листом від 29.05.2019 № 39059/08-01 (а.с.17).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2) Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України. Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення № 28-2 основним завданням Управління, зокрема є фінансування та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Згідно з пунктом 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до підпункту 3 та 8 пункту 4 Положення № 28-2 планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, що згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Згідно ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404 можуть вважатися об'єктивні причини, що унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання коштів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (ЄДРСР 71834551), 21.02.2018 у справі №814/2655/14 (ЄДРСР 72404814), 10.09.2019 у справі №0840/3476/18 (ЄДРСР 84165920).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649) цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету. Згідно пункту 11 боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що належить виплаті, у порядку статті 47 зазначеного Закону.
Судом встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду України у Черкаській області виконано рішення суду у частині зобов'язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та частково проведено виплату із перерахованої суми.
У спірному випадку причиною невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2018 у справі № 823/2368/17 у частині виплати грошових коштів стала відсутність відповідного фінансового забезпечення з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №103, якою врегульовано порядок виплати коштів за період з 01.01.2016. Пунктом 3 зазначеної Постанови № 103 ухвалено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету у такому порядку: з 01.01.2019 до 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу 1 цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу 1 цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Постанова № 103 фактично запровадила поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсій колишнім військовослужбовцям, при цьому обумовивши виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету. Даною постановою не змінюється регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій, а лише визначено порядок виплати перерахованих виплат.
В силу статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України виходячи із фінансово - економічних можливостей прийнято постанову № 103, якою врегульовано порядок виплати коштів за період з 01.01.2016 і в подальшому, запровадивши поетапний порядок виплати перерахованих пенсій вищевказаним особам.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, що набрало законної сили за результатами апеляційного перегляду 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пункт 3 Постанови № 103 на момент прийняття оскаржуваного рішення був чинний, а тому мав бути врахованим органами Пенсійного фонду України.
Позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, позаяк кошти з державного бюджету, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №103, на виплату перерахованих сум пенсії у повному обсязі у 2019 році не виділялись.
З відкритих джерел встановлено: «новацією, яка захистить права стягувачів за соціальними виплатами - найбільш вразливої категорії громадян - буде встановлення черговості виконання рішень суду та збільшення компенсації за тривале невиконання рішення національного суду від присудженої суми» https://minjust.gov.ua/news/ministry/nataliya-bernatska-minyust-rozrobiv-dieviy-mehanizm-virishennya-problemi-nevikonannya-rishen-natsionalnih-sudiv; станом на 07.10.2019 обліковується близько 98,5 тисячі судових рішень, щодо виконання яких мають бути вжити заходи, гарантовані державою на загальну суму близько 4,5 млрд грн, а у держбюджеті на 2019 рік затверджено на їх виконання лише 600 млн грн https://sud.ua/ru/news/publication/152111-kostyantin-babenko-suddya-konstitutsiynogo-sudu-ukrayini-maye-chuti-svoyikh-koleg-i-pamyatati-zvidki-vin-priyshov-na-tsyu-posadu.
У контексті обставин даної справи не можна дійти висновку, що позивачем не були перераховані означені кошти без поважних причин.
У постанові від 22.11.2016 у справі №21-1907а16 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію, згідно з якою невиконання судового рішення Управлінням Пенсійного фонду України у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18 (ЄДРСР 84165920).
У постанові від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн зазначено, що 05.09.2018 прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 5100 грн, якою зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Разом з тим, перевірку виконання рішення у ВП № 56369079 відповідачем проведено 15.08.2019, тобто поза межами строку визначеного частиною 3 статті 63 Закону № 1404 (виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову від 16.08.2019 ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначені Законом № 1404, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та не розсудливо, позаяк відповідачем не враховано наявності обставин, що свідчать про поважність причин невиконання рішення, дії вчинено поза межами встановленого частиною 3 статті 63 Закону № 1404 строку.
Суд дійшов висновку, що позовну вимогу про скасування постанови від 16.08.2019 ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн належить задовольнити.
Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанови від 16.08.2019 у ВП № 56369079 (а.с.5-6) про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 181,84 грн за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Згідно з частиною 2 статті 42 Закону №1404 витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Абзацом 3 частини 3 статті 42 Закону №1404 передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Суд зазначає, що компетенція державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прямо обумовлена статтею 42 Закону № 1404.
Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її прийняття. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження приймається на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону № 1404. У разі якщо під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження не стягнуто, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і належить виконанню у порядку, встановленому Законом.
Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 (далі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Відповідно до частин 1 і 2 Розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з 08.05.2018 плата за користування системою становить 69,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок витрат, понесених державним виконавцем, із зазначенням їх видів та розміру усіх складових загальної суми. Розрахунки, наведені у оскаржуваній постанові, відповідають встановленим Наказом № 2830/5 вимогам станом на дату їх обрахунку, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови від 16.08.2019 у ВП № 56369079 належить відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 750/6793/17 (ЄДРСР 81214927), від 05.04.2018 у справі № 750/4352/17 (ЄДРСР 73249946), від 26.07.2018 у справі №751/5321/17 (ЄДРСР 75510981).
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач не забезпечив явку свого представника у судові засідання 09.10.2019 та 10.10.2019, а наданий 10.10.2019 відзив не стосується предмету доказування у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі ухвалою від 09.10.2019 витребувано матеріали ВП № 56369079, проте відповідачем у встановлений судом строк доказів не надано.
Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності прийняття постанови від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн та від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн, суд зазначає, що відповідач, приймаючи зазначені постанови діяв нерозсудливо, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, скасувавши постанову від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн та постанову від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692 грн.
Відповідно до частин 2, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, позов задоволено частково і позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-245, 255, 268, 269, 271, 272 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Cкасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про накладення штрафу у сумі 10200 грн.
Cкасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 16.08.2019 у ВП № 56369079 про стягнення виконавчого збору у сумі 10200 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538];
відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області [бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330].
Повне судове рішення складено 10.10.2019.
Суддя Л.В. Трофімова