справа №1.380.2019.003302
02 жовтня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я..
від позивача Пащинська А.О.
від відповідача Павліш О.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БПП ОЙЛ» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БПП ОЙЛ» (далі - позивач, ТОВ «БПП ОЙЛ») з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області №7292 від 17.12.2018 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «БПП ОЙЛ».
Позивач вважає, що проведення фактичної перевірки суперечить нормам матеріального права, жодних документальних доказів на підтвердження наявності підстав для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: наявності та/або отримання інформації, яка б свідчила про порушення позивачем вимог законодавства в частині обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, відповідачем надано не було.
Ухвалою суду від 09.07.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
29.07.2019 за вх. №26946 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.25-26/.
Відповідач пояснив, що твердження позивача стосовно того, що наказ на проведення перевірки не відповідає вимогам підп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, є хибним, оскільки підставою для її проведення став отриманий ГУ ДФС у Львівській області лист від 12.12.2018 за №22801/7 від ГУ ДФС у м. Києві. У вказаному листі зазначено, зокрема, що Головне управлінням ДФС у м. Києві за результатами аналізу суб'єктів господарювання ТОВ «Продмаркет Трейд», ТОВ «ТД Дітрейд» та ТОВ «ЛКО Груп» встановило дисбаланс між обсягами отриманої та реалізованої бензино-лігроїнової фракції протягом червня-жовтня 2018 року. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичні перевірки місць зберігання бензино-лігроїнової фракції ТОВ «Продмаркет Трейд». ТОВ «ТД Дітрейд», ТОВ «ЛКО Груп», за результатами яких встановлено, що за даними адресами залишки бензино-лігроїнової фракції - відсутні. Відповідно до наданих пояснень ТОВ «Продмаркет Трейд», ТОВ «ТД Дітрейд», ТОВ «ЛКО Груп» ними придбано бензино-лігроїнову фракцію у ТОВ «БПП Ойл». Придбаний товар залишено на зберігання у позивача. Також у вказаному листі запропоновано провести перевірку позивача для встановлення наявності продукції придбаної вказаними вище суб'єктами господарювання у ТОВ «БПП Ойл»
Відповідач покликався і на те, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 у справі №806/2249/17 суд, зокрема, вказав, що у наказі про проведення фактичної перевірки повинно бути зазначено саме підставу, вичерпний перелік яких вказано у ст. 80 ПК України, а не надано письмові докази, як вказує позивач.
Таким чином вважає позовні вимоги безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
06.08.2019 за вх. №28284 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою зауважив, що для проведення фактичної перевірки мають існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють контролюючому органу керуватись правовою нормою ст. 80 Податкового кодексу України при призначенні (проведенні) фактичної перевірки. Підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, а й для платника податків, що безумовно пов'язане із захистом своїх інтересів. Такі вимоги відповідачем не були дотримані.
Також відповідач вказав, що оскаржуваний наказ не містить інформації про мету та підстави для проведення перевірки, оскільки загальний виклад наданих відповідачу функцій контролю та прав не може слугувати метою здійснення перевірки та визначати її підставу.
З позиції позивача, відповідачем не доведено, що податковий контроль необхідно було здійснювати у формі фактичної перевірки.
Щодо покликань на позицію Житомирського апеляційного адміністративного суду, викладену у справі №806/2249/17, зазначив що це одна з позиції, на противагу якій існують протилежні, а відповідне рішення не слід вважати універсальним.
Крім того, позивач покликався на позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 18.12.2018 у справі №820/4895/18 про те, що контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень має бути надано письмові та належним чином оформлені докази, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме відповідна інформація, яка відповідно має бути конкретизована; у наказі мають бути вказані посилання на конкретні (фактичні) підстави перевірки; у наказі має бути встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Вважаючи, що контролюючим органом позовних вимог не спростовано, просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 18.09.2019 у якості свідка допитано директора підприємства ТОВ «БПП Ойл» ОСОБА_1 .
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував підстави позовних вимог та відзиву фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, допитав свідка, дослідив письмові докази, та, -
ТОВ «БПП ОЙЛ» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 08.05.2018, код ЄДРПОУ: 42121229 /а.с.8-18/.
Головним управлінням ДФС у м. Києві на виконання листа ДФС України №35414/7/99-99-12-03-03-17 від 14.11.2018 щодо придбання та реалізації бензино-лігроїнової фракції скерувало ГУ ДФС у Львівській області лист №22801/7 від 12.12.2018, у якому запропонувало провести фактичну перевірку місця зберігання бензино-лігроїнової фракції ТОВ «БПП ОЙЛ» за адресою: м. Львів, вул. Д. Зубрицького, 7 щодо встановлення залишків бензино-лігроїнової фракції, яка належить ТОВ «Продмаркет Трейд», ТОВ «ТД Дітрейд», ТОВ «ЛКО Груп». Зокрема у вказаному листі вказано про необхідність повноцінного та об'єктивного дослідження причин наявності дисбалансу між обсягами отриманої та реалізованої бензино-лігроїнової фракції, напрямків її використання виникає необхідність проведення перевірки місця зберігання даної фракції за адресою підприємства позивача /а.с.34/.
ГУ ДФС у Львівській області 17.12.2018 видано наказ №7292 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким з метою посилення контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, на підставі ст.ст. 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 та підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та інших нормативних актів, контроль яких покладено на територіальні органи ДФС, вирішено провести фактичну перевірку ТОВ «БПП ОЙЛ» за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького, 7 щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює обіг та зберігання пального, у період з 17.12.2018 по 27.12.2018 /а.с.7/.
На виконання вказаного наказу 17.12.2018 уповноваженим особам ГУ ДФС у Львівській області (заступнику начальника ГУ ДФС у Львівській області Білику Ю.М., головному державному ревізор-інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Львівській області Ямничу Н . В . , старшим державним ревізорам-інспекторам відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Львівській області Бадюку В.В. та Говді Д.В.) видано направлення на перевірку №2816, №2817, №2818, №2819 від 17.12.2018, у період з 17.12.2018 тривалістю 10 днів /а.с.28-31/.
Актом відмови від допуску до перевірки №13/973/4000/42121229 від 26.12.2018 зафіксовано те, що керівник суб'єкта господарювання ТОВ «БПП ОЙЛ» ОСОБА_1 не допустив працівників органів ДФС у Львівській області в приміщення для проведення перевірки, з причин, які описані на копії наказу №7292 від 17.12.2018 /а.с.32/.
Згідно з відміткою вчиненою на вказаному наказі, керівник підприємства позивача з наказом ознайомився, копію такого отримав, однак до проведення перевірки уповноважених осіб не допустив, оскільки вважає, що наказ на проведення фактичної перевірки не відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, не містить усіх обов'язкових реквізитів та буде оскаржений у суді /а.с.27/.
Не погоджуючись із вказаним наказом, вважаючи його безпідставним, протиправним та таким, що порушує права позивача, ТОВ «БПП ОЙЛ» звернулося до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України).
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави для проведення фактичної перевірки визначені в п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Таким чином, необхідною підставою для прийняття наказу на проведення такої перевірки є фактична наявність та/або фактичне отримання контролюючим органом вказаної у цих нормах ПК України інформації.
З позиції суду, оцінка правомірності наказу про проведення фактичної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.
При цьому, «підстава» це не нумероване позначення підпункту ст. 80 ПК України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» у п. 80.2 ст. 80, абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередні інформацію, відомості та інші обставини.
Судом зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що у такому відсутні будь-які покликання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункти 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також не відображено, яка саме інформація, що фактично наявна та/або фактично отримана контролюючим органом стала підставою для його прийняття.
У зв'язку з цим з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену ПК України підставу для призначення фактичної перевірки позивача та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.
Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 18.05.2018 у справі №813/3977/16, від 18.12.2018 у справі №820/4895/18, від 05.03.2019 у справі №820/4893/18.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Допитаний в ході судового розгляду як свідок директор підприємства ТОВ «БПП ОЙЛ» ОСОБА_1 повідомив суду, що дійсно він не допустив уповноважених осіб відповідача до проведення перевірки, оскільки спілкуючись зі своїм юристом по телефону, останній вказав йому на відсутність передумов для її проведення у самому наказі - саме підстави для її проведення, інформації. Зазначив, що відповідний лист представниками контролюючого органу йому надано не було.
Представник відповідача щодо вказаного жодних застережень не висловив, зазначив, що з позиції контролюючого органу, зазначення правової підстави у наказі - норми ПК України, є достатнім для проведення фактичної перевірки.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскільки перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, недотримання підстав проведення фактичної перевірки, що підтверджується відсутністю в оскаржуваному наказі, всупереч вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, посилання на конкретні фактичні підстави призначення такої перевірки свідчить про неправомірність прийняття наказу про її проведення.
З врахуванням викладеного, позивач належним чином обґрунтував долученими до матеріалів справи письмовими доказами протиправність оскаржуваного наказу від 17.12.2018, що не спростовано відповідачем, а тому такий слід скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду позивачем судовий збір в сумі 1921,00 грн. згідно з платіжним дорученням №178 від 02.07.2019 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області №7292 від 17.12.2018 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «БПП ОЙЛ».
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БПП ОЙЛ» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93А; ЄДРПОУ: 42121229) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 39462700) судові витрати у виді судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2019.
Суддя Кравців О.Р.