Справа № 560/3160/19
10 жовтня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду 09 жовтня 2019 року з позовом до Дунаєвецької міської ради в якому просить: визнати протиправними дії Дунаевецької Міської Ради від 29.06.2019 року, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га. для ведення селянського господарства , ОСОБА_1 ; зобов'язати Дунаєвецьку міську раду надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2.00 га., кадастрового номера НОМЕР_1 05:013: НОМЕР_2 для ведення селянського господарства ОСОБА_1 ; стягнути з Дунаевецької Міської Ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень (десять тисяч гривень).
В позовній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом призупинення будь-яких дій по наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6821885300:05:013:2002, до вирішення спору по суті.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що підставою для вжиття таких заходів є очевидні ознаки протиправної відмови відповідача листом від 26.06.2019 №1438/02.08-20 згідно якого вказано, що за результатами розгляду рішення не було прийняте. Однак, як вказує позивач в позовній заяві, що причина була озвучена на комісії міської ради, про що свідчить відеозапис комісії, яка розміщена на електронному носії у мережі Інтернет.
При цьому, заявлений позивачем розмір земельної ділянки - 2,0 га, відповідає нормам, подані документи за змістом так кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного Кодексу України.
Дунаевецька міська рада відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначила, що визначена земельна ділянка позивачу віднесена до земельного масиву "для подальшої передачі у власність учасникам АТО".
Водночас, на законодавчому рівні взагалі відсутня таке визначення, як формування земельної ділянки "для подальшої передачі у власність учасникам АТО".
Саме тому, належними способом забезпечення позову на час розгляду справи в суді на думку позивача є заборона відповідачу вчиняти будь-які дії в тому числі щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6821885300:05:013:2002 до вирішення спору по суті.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Необхідно також зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює невиконання рішення в майбутньому чи будь-яких інших обставин, з якими законодавець пов'язує інститут забезпечення позову.
Таким чином, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову фактично ґрунтується на припущеннях щодо протиправних дій стосовно утримання депутатами від вирішення питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на сесії Дунаєвецької міської ради від 15 травня 2019 року.
Наявність чи відсутність протиправності спірних дій повинна бути встановлена в ході судового розгляду.
Суд вважає, що забезпечення позову таким способом є вирішенням справи по суті, що не відповідає інституту забезпечення позову. Разом з тим, забезпечення позову зазначеним заявником шляхом порушить баланс інтересів сторін, оскільки, результат розгляду справи на момент звернення до суду не може бути відомим заздалегідь.
Таким чином, задоволення клопотання позивача про забезпечення позовних вимог не відповідає критеріям обґрунтованості, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №560/3160/19 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.П. Шевчук