Іменем України
10 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3402/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
30 липня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач, УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради), в якому позивач просить:
1) визнати протиправними дії УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, викладеного в листі від 07.03.2019 №1775/02;
2) зобов'язати УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради надати статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 був особою, якій встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки серії ВТЭ-32 № 084987. Вказаний факт підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.2015 Сєвєродонецьким УПтаСЗН, яким надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. З експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань по інвалідності з ліквідації аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру від 06.03.1996 № 35 та експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 13.11.2017 № 6200 вбачається, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Посвідченням Луганської обласної державної адміністрації від 27.12.2017 № 99 підтверджено, що позивач має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20, п.п.5, 87, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
08.02.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про видачу посвідчення вдови інваліда війни та присвоєння їй відповідного статусу. Листом від 07.03.2019 № 1775/02 відповідач відмовив позивачу у встановленні як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає таку відмову протиправною.
З посиланням на статті 19, 46 Конституції України, статті 4, 7, 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Ухвалою суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для вручення відповідачу; доказів про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн на вказані реквізити або належним чином обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору з належними доказами (арк. спр. 30-31).
13 серпня 2019 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.
В уточненій позовній заяві від 13.08.2019 вх.42565/2019 позивач уточнила позовні вимоги (арк. спр. 34-36), просила суд:
1) визнати протиправними дії УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, викладених в листі від 07.03.2019 № 1775/02;
2) зобов'язати УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).
23.09.2019 за вх. № 20545/2018 відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що з порушеного позивачем питання відповідач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації, і листом від 04.07.2017 № 389/0/166-17/401 надані наступні роз'яснення. До осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 1 стаття 10) належать, зокрема, сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 та 6 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації аварії на ЧАЕС, статтею 10 Закону не передбачено.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу (у перекладі) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02 жовтня 1975 року укладено шлюб, після шлюбу дружина має прізвище ОСОБА_4 , про що Меданською с/радою Цаленджихського райвідділу РАЦС у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 14, дата видачі 08 лютого (арк. спр. 19).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 18.08.2017 серії НОМЕР_2 (арк. спр. 10).
ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 14.05.2015 (арк. спр. 12).
17.09.2018 Луганською обласною державною адміністрацією дружині померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1-А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, ОСОБА_1 надано посвідчення № НОМЕР_3 , згідно з яким позивач має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20 п.п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. спр. 15).
08.02.2019 позивач звернулася до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради з заявою про надання статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни.
07.03.2019 за вих. № 1775/02 УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради позивачу надана відповідь, в якій відповідач посилаючись на лист Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 3890/0/166-17/401, лист Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 15.08.2018 № 13/1659-31 та надані документі: свідоцтво про смерть від 18.08.2017 серії НОМЕР_4 та експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.11.2017 №62, зазначив про відсутність правових підстав для встановлення статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (арк. спр. 18).
У листі від 07.03.2019 № 1775/02 відповідач зазначив, що заява позивача від 18.01.2018 № К УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради розглянута повторно (арк. спр. 18).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між сторонами вже існував спір з тих самих підстав щодо правомірності відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого за відсутності правових підстав для встановлення статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені обставини підтверджуються рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 1240/2319/18 (арк. спр. 21-27), яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (арк. спр. 60-63).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у адміністративній справі № 1240/2319/18 встановлені наступні обставини.
18.01.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про надання як дружині померлого інваліда війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ст. 10 п. 6, 7 цього Закону статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, надавши довідку від 27.12.2017 № 99, видану ЛОДА.
06.02.2018 відповідачем надано відповідь № 1013/02, згідно з якою з порушеного питання Міністерство соціальної політики України листом від 04.07.2017 № 389/0/166-17/401 надало наступне роз'яснення. Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, та прирівняних до них осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Аналізуючи абзац перший пункту 1 статті 10 Закону вважаємо, що суб'єктом даного абзацу пункту 1 статті 10 є сім'ї: військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав; прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 Закону. Тобто це особи, які за життя мали статус учасника бойових дій чи інваліда війни. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Статус сім'ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів, захворювання, пов'язаного з перебуванням на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для встановлення ОСОБА_1 як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону.
Також відповідачем надано суду лист Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 15.08.2018 № 13/1659-31, в якому зазначено, що до осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 1 стаття 10) належать, зокрема, сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 та 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону не передбачено.
Роз'яснення з цього питання було надано Міністерством соціальної політики України в листі від 04.07.2017 № 3890/0/166-17/401 (арк.спр. 26).
У рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі №1240/2319/18 судом зроблений правовий висновок про наявність встановлених законом підстав для надання позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_5 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з підстав, викладених у листі Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 06.02.2018 №1013/02; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2018 про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з урахуванням правової оцінки, наданої судом; у решті позовних вимог відмовлено (арк. спр. 21-27).
08.02.2019 за вх. № 1147 Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради отримано виконавчий лист по адміністративній справі №1240/2319/18 за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо зобов'язання повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.01.2018 про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з урахуванням правової оцінки, наданої судом (арк. спр. 58).
З листа відповідача від 07.03.2019 № 1775/02 та обставин справи вбачається, що заява позивача розглядається повторно, про врахування та/або неврахування правових висновків суду, викладених у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 1240/2319/18 відповідач не зазначає, відмову у наданні позивачу у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни вмотивовано тими ж самими підставами: відсутністю правових підстав для встановлення статусу за згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та з посиланням на листи Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 389/0/166-17/401, Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 15.08.2018 № 13/1659-31, як при наданні відповіді 06.02.2018 за № 1013/02.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.
Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з експертним висновком Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради зі встановлення причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 06.03.1996 № 35 захворювання ОСОБА_2 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 13).
Відповідно до експертного висновка Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України від 13.11.2017 № 6200 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк.спр.14).
Відповідно до архівної довідки від 19.04.2012 № 80597 (дублікат довідки від 23.03.2012 № 61759), виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 05.10.1986 по 27.11.1986 (арк.спр. 17).
Довідкою від 26.11.1986 № 3002, виданою військовою частиною № НОМЕР_5 , підтверджується, що ОСОБА_2 знаходився на учбових зборах з 08.09.1986 по 26.11.1986 (арк. спр. 16).
З копії військового квитка ОСОБА_2 НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 08.09.1986 по 26.11.1986 (арк. спр. 20).
Таким чином, ОСОБА_2 був військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_5 , який з 08.09.1986 по 26.11.1986 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та був інвалідом 2 групи, захворювання та смерть якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно із положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Суд також зазначає, що рекомендаційні листи та роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, а також головного управління праці та соціальної політики, на які посилається відповідач обґрунтовуючи правомірність відмови у визнанні за позивачем статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, не є нормативно-правовими актами, а носять інформаційно - роз'яснювальний характер і не утворюють підстави для встановлення чи відмови у наданні правового статусу інваліда війни.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни за відсутності підстав згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є необґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради надати позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з абзацем 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З обставин справи вбачається, що позивач повторно звернувся до суду за наявності рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі №1240/2319/18.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Проте, щодо укладеного шлюбу з позивачем суд зазначає, що згідно з наданої позивачем копії свідоцтва про шлюб в перекладі з грузинської на російську мову, виданого 08.02.1989, шлюб укладено між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження ОСОБА_6 , та громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Цаленджиха (арк. спр. 19).
Переклад свідоцтва про шлюб з грузинської на українську мову не наданий.
У паспорті громадянина України ОСОБА_2 зазначено дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 9)
У паспорті громадянина України ОСОБА_1 дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. спр. 8).
Отже, наявні розбіжності у датах народження у свідоцтві про шлюб в перекладі з грузинської на російську мову, виданого 08.02.1989, і паспортах громадян України як позивача, так і її померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Відмітки про шлюб у копіях наданих до матеріалів справи паспортів позивача та її чоловіка відсутні.
Інших доказів на підтвердження укладеного між позивачем та ОСОБА_2 шлюбу, які дозволяють встановити факт укладення шлюбу не надано.
Виходячи з викладеного, суд вважає доведеними обставини участі чоловіка позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проте укладення шлюбу на час розгляду справи не підтверджено належними та допустимим доказами.
Суд зазначає, що позивачем надавалися відповідачу документи на підтвердження підстав для встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, однак відповідачем не надавалася оцінка наданому позивачем пакету документів, у тому числі щодо участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, укладення шлюбу між позивачем і ОСОБА_2 , які необхідні при вирішенні питання щодо надання позивачу відповідного статусу, а відповідь на заяву надано виключно з посиланням на відсутність права позивача на такий статус за законом.
З огляду на встановлені фактичні дані, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади, в даному випадку органів управління праці та соціального захисту населення, оскільки питання щодо надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни є виключною компетенцією відповідача. У даному випадку, відповідач повинен надати оцінку документам, наданим позивачем для отримання статусу, та прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення. Тому у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради надати позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни слід відмовити.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2018 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 37) як за одну вимогу немайнового характеру, до ухвалення судового рішення у даній справі.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (місце знаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б, код за ЄДРПОУ 24179564) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з підстав, викладених у листі Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 07.03.2019 №1775/02.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2019 про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради надати статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова