09 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1842/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішення та картки, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати:
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901010/2019/00249 від 11.06.2019 р.;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2019/000195/1 від 11.06.2019 р..
В обґрунтування позовних вимого зазначив, що 21.05.2019 р. ним було придбано автомобіль марки PORSHE CAYENNE DIESEL, 2012 р. в., номер кузова (ідентифікаційний номер): НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна - 2967 см. куб; тип двигуна дизельний; потужність двигуна 180 КВТ; такий, що був у використанні. Транспортний засіб було придбано у компанії МINК КFZ, що знаходиться в м. Фюрт, Оденвальд, Німеччина. Вартість автомобіля склала 10 000,00 євро, з урахуванням технічного стану транспортного засобу, пробігу 194 500 км та інших індивідуальних ознак.
З метою митного оформлення вказаного автомобіля 10.06.2019 р. до Кіровоградської митниці ДФС подану вантажну митну декларацію №UА901010/2019/007713, у якій митну вартість товару вказано за основним методом її визначення - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи з дійсної вартості товару, тобто 10000,0 євро. До митної декларації також було додано наступні документи: рахунок (квитанція) від 21.05.2019 р.; рахунок № RЕ-2019/03407 від 21.05.2019 р.; технічний паспорт № НОМЕР_5 частина 1; технічний паспорт частина 2; декларацію №МRN 19DЕ320106721218Е7 від 22.05.2019 р.; декларацію № МRN 19DЕ320106721218Е7 від 30.05.2019 р.; декларацію від 30.05.2019 р.; роздруківка з сайту mobile.de (оголошення про продаж т/з); сертифікат виробника б/н від 10.09.2012 р.. Також, надано квитанцію ПАТ КБ "Приватбанк" від 30.05.2019 р. про передплату за митне оформлення транспортного засобу на суму 142951,16 грн, яка обрахована виходячи з вартості товару.
Під час митного оформлення транспортного засобу посадовими особами Кіровоградської митниці 11.06.2019 р. прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Разом із цим, 11.06.2019 р. також винесено рішення про коригування митної вартості товарів, згідно до якого митну вартість товару було скориговано та визначено на підставі ст.64 МК України, за резервним методом на рівні 25150,00 євро.
Позивач вважає вказані картку та рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях вказав, що у відповідності до положень ст.ст.54, 55 МК України та враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару позивача визначено згідно до ст.64 МК України за резервним методом на рівні 25150 EUR. За основу визначення митної вартості взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з інтернет джерела - електронного довідника SCHWACKE відповідно до даних наведених в технічному паспорті транспортного засобу та заявлених в 31 гр. МД. При визначенні митної вартості використані також відомості з МД від 12.02.19 №UA100010/2019/314988 (бувший у використанні легковий автомобіль марки PORSHE, модель CAYENNE, МВВ 1; країна виробництва - Німеччина; календарний та модельний рік виготовлення - 2012; робочий об'єм циліндрів дизельного двигуна 2967 см. куб.; товар експортовано в Україну із Німеччини на адресу фізичної особи (а.с.73-76, 96-97).
Представник позивача подав відповідь на відзив та просив позов задовольнити, оскільки доводи та аргументи відповідача, викладені у такому відзиві, не спростовують доводів позивача (а.с.117-120).
Дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Встановлено, що 21.05.2019 р. позивачем придбано автомобіль марки PORSHE CAYENNE DIESEL, 2012 року випуску, номер кузова (ідентифікаційний номер ТЗ ): НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна - 2967 см. куб; тип двигуна дизельний; потужність двигуна 180 КВТ; такий, що був у використанні. Транспортний засіб придбано у компанії МINК КFZ, що знаходиться в м. Фюрт, Оденвальд, Німеччина. Вартість автомобіля склала 10 000,00 євро, з урахуванням технічного стану транспортного засобу, пробігу 194 500 км та інших індивідуальних ознак.
З метою митного оформлення вказаного автомобіля 10.06.2019 р. до Кіровоградської митниці ДФС позивачем подану вантажну митну декларацію №UА901010/2019/007713, у якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 10000 EUR.
До митної декларації також було додано наступні документи: рахунок (квитанція) від 21.05.2019 р.; рахунок № RЕ-2019/03407 від 21.05.2019 р.; технічний паспорт № НОМЕР_5 ч.1; технічний паспорт ч.2; декларацію №МRN 19DЕ320106721218Е7 від 22.05.2019 р. та №МRN19DЕ320106721218Е7 від 30.05.2019 р.; декларацію від 30.05.2019 р.; роздруківка з сайту mobile.de (оголошення про продаж т/з); сертифікат виробника б/н від 10.09.2012 р., а також квитанцію ПАТ КБ "Приватбанк" від 30.05.2019 р. про передплату за митне оформлення транспортного засобу на суму 142951,16 грн, яка обрахована виходячи з вартості товару (а.с.18-45).
11.06.2019 р. Кіровоградською митницею ДФС винесене рішення про коригування митної вартості № UА901000/2019/000195/1, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано та визначено на підставі ст.64 МК України, тобто, за резервним методом визначення митної вартості.
Рішення мотивовано тим, що враховуючи подання декларантом до митного оформлення лише документ №RЕ-2019/03407 від 21.05.2019, що містить відомості щодо вартості товару та використовується для цілей його оподаткування, за основу визначення митної вартості взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з інтернет джерела-електронного довідника SCHWACKE, відповідно до даних наведених в технічному паспорті транспортного засобу та заявлених в 31 гр. МД. При визначенні митної вартості ТЗ також використані відомості з МД від 12.02.2019 р. № UА100010/2019/314988 (бувший у використанні легковий автомобіль марки PORSHE, модель CAYENNE, МВВ 1; країна виробництва - Німеччина; календарний та модельний рік виготовлення - 2012; робочий об'єм циліндрів дизельного двигуна 2967 см. куб.; товар експортовано в Україну із Німеччини на адресу фізичної особи).
Отже, враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно до 64 МК України за резервним методом на рівні 25150,00 EUR (а.с.14-15).
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів 11.06.2019 р. митницею також було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901010/2018/00249, згідно якої за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару та її визначення на підставі ст. 64 МК України (а.с.16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями ч.2 та ч.3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Судом встановлено, що митну вартість імпортованого ТЗ було визначено позивачем за основним методом на рівні 10000,00 євро.
Водночас, відповідачем не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування такого товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у ч.2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.
Крім того, коригування митної вартості товару на рівні 25150,00 євро було проведено відповідачем у зв'язку із тим, що при здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості декларованого автомобіля проведено порівняння рівня заявленої митної вартості транспортного засобу з рівнями митної вартості автомобіля марки PORSHE із рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж вартості та їх рівні вищезгаданих товарів по митним оформлень проведеним митницями України в митному режимі "Імпорт" в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну.
За основу визначення митної вартості взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з інтернет джерела - електронного довідника SCHWACKE відповідно до даних наведених в технічному паспорті транспортного засобу та заявлених в 31 гр. МД.
Отже, згідно ст. 64 МК України митну вартість товару було визначено за резервним методом, а за основу її визначення взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з інтернет джерела - електронного довідника SCHWAСКЕ (а.с.110-111).
Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwaсke від 10.06.2019 року з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад із німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwaсke від 10.06.2019 року свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 25150 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 25150 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 21600 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 21600 EUR". При цьому, будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості 25150 EUR відповідач не зазначив.
Крім того, інформація із програмного продукту Schwacke від 10.06.2019 р. після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис, виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку оцінка Schwacke була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, придбаного позивачем.
Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwacke.
Також, у рішенні відповідач зазначає, що цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст. 59, 60 та з урахуванням положень ст. 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україні термін як у митниці (згідно даних ПІК ЄАІК ДФС), так і у декларанта, не виявлено. Далі по тексту такого рішення зазначає, що при визначенні митної вартості використані також відомості з МД від 12.02.2019 №UA100010/2019/314988 (бувший у використанні легковий автомобіль марки PORSHE, модель CAYENNE, МВВ 1; країна виробництва - Німеччина; календарний та модельний рік виготовлення - 2012; робочий об'єм циліндрів дизельного двигуна 2967 см. куб.; товар експортовано в Україну із Німеччини на адресу фізичної особи.
Розглянувши поданий відповідачем витяг з ПІК ЄАІС "Цінова інформація для формування судових доказів" встановлено, що для визначення митної вартості спірного транспортного засобу взято за основу найвищу цінову пропозицію; а дані взято не у максимально наближений до дати експорту термін (а.с.112-113).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів у сумі 143313,94 грн. та подати його для виконання, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи встановлено, що коригування митної вартості товару на підставі рішення від 11.06.2019 р. №UA901000/2019/000195/1 призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів.
В результаті цього позивач змушений був додатково сплати 143313,94 грн. митних платежів (а.с.46).
20.07.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів у сумі 143313,94 грн. (а.с.49-50), доказів розгляду якої відповідачем до суду не надано.
Відповідно до статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені (далі - Порядок № 643).
Порядком № 643 передбачено, що орган ДФС зобов'язаний підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету згідно форми, визначеної у Додатку №1 до Порядку №634 та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Відповідно до абз.2 п.3 Розділу ІІІ Порядку № 643 обов'язковим документом, без якого не може бути подана заява, є рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів .
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про неправомірність винесення рішення митного органу про коригування митної вартості товару, позовна вимога в частині зобов'язання підготувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів підлягає задоволенню.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно до п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Бендерський проти України (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права....
Вирішуючи питання стосовно застосування статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Україна Тюмень проти України (N 22603/02 §55) зазначено, … що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ... Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Отже, в даному випадку, корегування митної вартості товару створило ситуацію, в якій позивач, без жодних правових на те підстав, змушений зазнавати фінансового тиску, що є недопустимим.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення/картки та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 5 310,57 грн. на підставі квитанції № 0.0.1416680149.1 від 22.07.2019 р. (на суму 1 536,80 грн.) та № 0.0.1423812713.1 від 31.07.2019 р. (на суму 3 773,77 грн.), згідно до ч.1 ст.139 КАС України, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.2, 58).
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, позивач не надав доказів сплати коштів у розмірі 10000 грн. на правничу допомогу, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відшкодування цих витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС України від 11.06.2019 року № UA901000/2019/000195/1 про коригування митної вартості товару.
Визнати протиправною та скасувати картку Кіровоградської митниці ДФС України від 11.06.2019 року № UA901010/2019/000249 відмови у митному оформленні (випуску) товарів.
Зобов'язати Кіровоградську митницю ДФС України підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надміру сплачених митних платежів у розмірі 143313,94 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби в Кіровоградській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС України (код - 39640963) судовий збір у розмірі 5310,57 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько