ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2019Справа № 910/9614/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»
про стягнення 100000 грн
Без виклику представників сторін
У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про стягнення 100000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2016 на автодорозі Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ПАТ «Миронівський хлібопродукт», якому позивач, як страховик, виплатив страхове відшкодування в розмірі 197457,16 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у відповідача, позивач просить стягнути з нього суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 100000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
07.08.2019 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.09.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.08.2019.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04128, м. Київ, вул. А. Туполєва, буд. 18-В, оф.4.
Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103051138477 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2015 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна», наразі - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту, за умовами якого зокрема застраховано, автомобіль марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №96004973, 15.07.2015 на автодорозі Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської від 11.01.2017 по справі №175/3377/16-к, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування автотранспорту від 30.10.2015, на підставі страхового акту №1500016729 від 21.02.2018, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу в розмірі 197457,16 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №500055306 від 23.02.2018.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку-фактури №180 від 09.12.2016 СТО - ТОВ «Автотрансремонтсервіс», відповідно до якого вартість відновлювального автомобіля марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 склала 240095,16 грн, а також на підставі проведеного на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності Кутінь В.І. автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 , завданого внаслідок розглядуваної ДТП, за результатами проведення якого було складено Висновок №4278 від 20.12.2016, відповідно до якого, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 склала 117788,48 грн.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5455371 у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз».
З наявного в матеріалах справи Витягу з інформаційної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що поліс обов'язкового страхування №АЕ/5455371 був чинний на момент скоєння ДТП (15.07.2016).
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування автотранспорту від 30.10.2015, перейшло право вимоги, яке Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт», мало до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№R/L21364 від 08.05.2018 про виплату страхового відшкодування. Проте відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 100000 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (04128, м. Київ, вул. А. Туполєва, буд. 18-В, оф.4; ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 25395057) суму страхового відшкодування в розмірі 100000 (сто тисяч) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 08.10.2019
Суддя Я.В. Маринченко