ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2019Справа № 910/9767/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
про стягнення 1179838,37 грн,
за участі представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У липні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про стягнення 1179838,37 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №2252/1718-ТЕ-41 від 06.10.2017, відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату поставленого позивачем газу, внаслідок чого станом на 30.05.2019 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 746464,55 грн, яку просить стягнути позивач. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 207332,59 грн, 3% річних в сумі 70767,91 грн, та інфляційні втрати в розмірі 155273,32 грн.
12.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній частково заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати на заборгованість, яка включає в себе суму інфляційних втрат, нарахованих за попередні періоди, у зв'язку з чим позивач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення 155273,32 грн інфляційних втрат. Також відповідач зазначив, що наразі підприємство в повному обсязі сплатило на рахунок позивача заборгованість зі сплати вартості спожитого газу, у зв'язку з чим відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 46464,55 грн. Також позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені до 1000 грн.
02.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідачем дійсно було сплачено суму основної заборгованості. Разом з тим, позивач заперечив проти доводів відповідача стосовно неправомірності здійснення розрахунку інфляційних втрат, посилаючись на висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18, в якій викладено висновки щодо правомірності нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка включає в себе суму інфляційних втрат за попередній період. Також позивач заперечив проти поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір №2252/1718-ТЕ-41 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 201-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п.2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2081 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях: жовтень - 231,0 тис. куб. м, листопад - 338,0 тис. куб. м, грудень - 373,0 тис. куб. м, січень - 446,0 тис. куб. м, лютий - 388,0 тис. куб. м, березень - 305,0 тис. куб. м.
Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених у п.2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору.
Умовами п.3.1 Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п.3.7 Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
У п.3.10 Договору визначено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Умовами п.5.2 Договору, визначено, що ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення договору становить 4942 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ вартість - 5930,40 грн.
Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, а який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пері не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Відповідно до п.12.1 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою Угодою №1 від 11.01.2018 сторони, зокрема погодили внести зміни у п.8.2 Договору та викласти його у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, а який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пері не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256».
Додатковою Угодою №2 від 06.04.2018 сторони, зокрема погодили внести зміни в п.2.1 Договору та доповнити його наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 315 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях: квітень - 240 тис. куб. м, травень - 75 тис. куб. м».
Також сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.05.2018.
Додатковою Угодою №3 від 15.06.2018 сторони, зокрема погодили внести зміни в п.2.1 Договору та доповнити його наступним абзацом: «Постачальник передає споживачу з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 130 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях: червень - 65 тис. куб. м, липень - 65 тис. куб. м».
Також сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.07.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 6998376,08 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018 та від 31.03.2018. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.
Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 30.05.2019 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 746464,55 грн, що підтверджується сальдо відповідача, випискою по операціях по рахунку відповідача, оригінали яких наявні у матеріалах справи, а також копіями банківських виписок за спірний період.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт існування заборгованості відповідача, станом на момент звернення позивача із даним позовом, в розмірі 746464,55 грн, а також неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами та відповідачем не заперечується.
В той же час, судом встановлено, що в ході розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача основну заборгованість за договором в розмірі 746464,55 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №4540 від 24.07.2019 на суму 350000 грн та №476 від 02.08.2019 на суму 396464,57 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості за договором в розмірі 746464,55 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 155273,32 грн інфляційних втрат та 70767,91 грн трьох відсотків річних.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, стосовно заперечень відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем інфляційних втрат на заборгованість, яка включає в себе суму інфляційних втрат, нарахованих за попередні періоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на викладене суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат обґрунтовано здійснено позивачем, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 207332,59 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, а який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пері не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 207332,59 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору.
В той же час, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги той факт, що в ході розгляду справи відповідачем було в повному обсязі сплачено на рахунок позивача суму основної заборгованості за договором, а також приймаючи до уваги те, що предметом діяльності відповідача є надання житлово-комунальних послуг споживачам, зокрема населенню, та враховуючи обставини, що наразі склались в частині невиконання населенням своїх зобов'язань перед відповідачем, щодо своєчасної та повної оплати комунальних послуг, а також наявність заборгованості по відшкодуванню відповідачу пільг та субсидій, наданих мешканцям та з метою запобігання настання негативних наслідків для населення, яке є кінцевими споживачами газу, зокрема і за спірним договором, суд вважає за можливе зменшити на 50% розмір нарахованої пені.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 103666,30 грн.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.4 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 25-Б; ідентифікаційний код 31025659) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 70767 (сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) грн 91 коп. трьох процентів річних, 155273 (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн 32 коп. інфляційних втрат, 103666 (сто три тисячi шістсот шістдесят шість) грн 30 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 17697 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн 58 коп.
Провадження у справі №910/9767/19 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 746464 (сімсот сорок шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 55 коп. закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 07.10.2019.
Суддя Я.В. Маринченко