номер провадження справи 4/114/19
03.10.2019 Справа № 908/1768/19
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА", (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 17, кв. 6)
про спонукання укласти договір
Суддя Зінченко Н.Г.
Секретар судового засідання Петриченко А.Є.
За участю представників сторін:
від позивача - Савел'єв А.А., довіреність № 539/20-19 від 27.05.2019;
від відповідача - Котелевський К.В., ордер ЗП № 092198 від 12.09.2019.
17.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 2743/20 від 12.07.2019 (вх. № 1911/08-07/19 від 17.07.2019) Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА", м. Запоріжжя про спонукання укласти договір № 340581 від 24.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" в редакції, запропонованій позивачем.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 17.7.2019 справу № 908/1768/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1768/19, справі присвоєно номер провадження 4/114/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 відкладено підготовче засідання на 12.09.2019. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/1768/19, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.09.2019. В судовому засіданні 16.09.2019 оголошено перерву до 03.10.2019.
У судовому засіданні 03.10.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані існуванням, на думку позивача, підстав для спонукання відповідача укласти договір «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води». Вимоги обґрунтовано ст.ст. 3, 48 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 3, 6, 203, 208, 322, 626, 627, 628, 638, 642, 643, 649 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 187, 275 ГК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у поточній редакції від 30.08.2017), на підставі яких позивач просив позов задовольнити та вважати укладеним Договір «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» №340581 від 24.01.2019 між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТА".
Відповідач письмового відзиву не надав. При розгляді справи по суті надав усні пояснення, в яких зокрема зазначив про невизнання позовних вимог у повному обсязі, з підстав невідповідності умов Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №340581 від 24.01.2019 Типовому Договору затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Також, зазначив, що виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на певних умовах. Обраний позивачем спосіб захисту - Вважати договір укладеним, не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
Відповідно до Статуту Концерну "Міські теплові мережі" (позивач у справі) основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво, розподілення та постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
31.01.2019 до реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу 1045 від 06.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, внесено запис про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" (відповідач у справі) на нерухоме майно: нежиле приміщення XXXVI в м. Запоріжжя вул .8 Березня , буд. № 64 , загальною площею 107,7 кв.м.
Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії "МТМ" Шевченківського району, у зв'язку з передачею магістральних та розподільчих теплових мереж у Шевченківському районі м. Запоріжжя на обслуговування Концерну, листом від 31.01.2019 № 180/09-1 направлено на адресу ТОВ "АВАНТА" для розгляду та оформлення два примірника договору №340581 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Вказаний лист з додатком, який 04.02.2019 направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" 02.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №6909102133633.
Відповідачем зазначений лист залишено без відповіді та задоволення.
Причиною виникнення спору у даній справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним у судовому порядку в редакції позивача.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; встановлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.
Ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодексу України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 714 ЦК України встановлені особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно з якою визначені сторони: постачальник, який зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Стаття 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (у поточній редакції від 30.08.2017) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою затверджено Форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як встановлено судом, листом від 31.01.2019 № 180/09-1 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договыр про надання послуг з централізованого постачання гарячої води, до якого було додано два примірники договору №340581 від 24.01.2019.
Відповідачем зазначений лист залишено без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Згідно з частиною третьою, четвертю статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до приписів ст.ст.113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах свої компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов'язковими до виконання. Постановою затверджуються положення, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, та містить, зокрема, нормативні положення, правові норми, конкретні правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водоведведення ".
Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12.
З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковим до виконання, і суб'єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.
Умови типового договору є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов'язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.
Відтак, оскільки умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними, сторони можуть тільки конкретизувати такі умови без відступу від змісту типового договору.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Судом досліджено наданий позивачем на підписання відповідачу проект договору №340581 від 24.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" та встановлено, що він не відповідає формі та змісту типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водоведведення ".
Зокрема, пункт 4 проекту договору, що направлявся позивачем відповідачу, в якому передбачено зазначення характеристики засобів обліку води і теплової енергії, відповідних характеристик не містить.
Отже, з цього пункту не зрозуміло, чи у відповідача такі засоби відсутні взагалі, чи вони просто не зазначені позивачем.
Також, в пункті 5 визначено тарифи на послуги:
1) з централізованого опалення: з будинковим або без будинкових приладів обліку теплової енергії 1499,940 грн. (з ПДВ) за Гкал;
2) з централізованого постачання гарячої води -- грн. (з ПДВ) за куб. метр.
З пункту 6 запропонованого позивачем договору слідує, що в ньому визначено орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору (дата договору 24.01.2019) становить 5294,78 грн., у тому числі: централізоване постачання гарячої води 0,00 грн. за куб.метр; централізоване опалення 5294,78 грн. Згідно з п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції постанови КМУ від 03.09.2009 № 933) вбачається, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому виражені (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в проекті договору.
В п. 6 Типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час, як у п. 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати.
Також у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутні положення (умови) наступного змісту, а саме в п.6:
- "Розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення визначається згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим у разі відсутності засобів обліку…" , що міститься в затвердженій формі Типового договору (п.6 та розділ "Оплата спожитих послуг").
- "несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку) ";
- "відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку) ".
В Пункті 7:
- "Показання квартирних засобів обліку щомісяця знімаються споживачами та зазначаються в платіжному документі, наданому виконавцем, або надаються виконавцю будь-яким іншим способом (за допомогою телефонного зв'язку, електронних сервісів, запроваджених виконавцем, тощо) ".
Крім того, у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутній пункт 8 Договору, який стосується пільг з оплати наданих послуг.
В п.12 Типового договору (п.13 в редакції запропонований позивачем) відсутні абзаци наступного змісту:
- "вiдсутностi у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобiв облiку теплової енергії";
- "несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку) ";
- "відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 Правил (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку").
Також, позивачем не були включені до розділу права та обов'язки сторін (п. 15 проекту договору, п. 16 Типового договору) певні пункти передбачені типовим договором, а саме:
Права споживача :
- несплату вартостi послуг за перiод тимчасової вiдсутностi споживача i членiв його сiм'ї (у разi вiдключення виконавцем холодної та гарячої води i опломбування запiрних вентилiв у квартирi (будинку садибного типу) та вiдновлення надання вiдповiдних послуг шляхом зняття пломб за власний рахунок протягом доби згiдно з письмовою заявою;
- зменшення розмiру плати за послуги у разi тимчасової вiдсутностi споживача та/або членiв його сiм'ї на пiдставi письмової заяви та офiцiйного документа, що пiдтверджує його/їх вiдсутнiсть (довiдка з мiсця тимчасового проживання, роботи, лiкування, навчання, проходження вiйськової служби, вiдбування покарання);
Зобов'язання споживача:
- повiдомляти у десятиденний строк виконавця про втрату права на пільги.
Крім того, п. 30 вказаного проекту договору "Строк дії договору" є відмінним від того, який міститься у типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Із наведеного слідує, що позивачем на власний розсуд було відступлено від змісту типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого від 21.07.2005 № 630 (у редакції постанови КМУ від 03.09.2009 № 933), а проект договору №340581 від 24.01.2019, направлений відповідачу на укладення, не відповідав такому типовому договору, в тому числі й щодо умов договору в частини оплати спожитих послуг, яка є істотною умовою даного виду договору.
За таких обставин, в даному випадку відмова відповідача від укладення договору з позивачем не суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 Цивільного кодексу України та статтям 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, у разі такої відмови відповідно до положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, позовна вимога Концерну "Міські теплові мережі" - вважати укладеним Договір «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» №340581 від 24.01.2019 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА" про спонукання укласти договір відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "10" жовтня 2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Г.Зінченко