Справа № 909/1037/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.10.2019 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави - Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135.
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/ 20, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами в сумі 20974,09 грн.
встановив, що Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави - Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 20974,09 грн.
Розглянувши позовну заяву, суд вважає, що позовну заяву та додані до неї документи слід повернути прокурору.
При цьому суд врахував наступне:
згідно ч.3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 ГПК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 р. у справі № 927/246/18 зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. При цьому саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Звертаючись до суду з позовом, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах здійснювати відповідні повноваження - Державну службу України з безпеки на транспорті, обґрунтувавши звернення з цим позовом тим, що Державна служба України з безпеки на транспорті не вживає жодних дій щодо стягнення, зазначеної в позові суми, у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору.
Зазначені обставини, як вважає прокурор, є підставою для представництва інтересів держави прокурором.
Однак з такими доводами не можна погодитись, оскільки матеріали позовної заяви не містять відомостей стосовно того, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо Державною службою України з безпеки на транспорті, що є юридичною особою, наділеною владними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, має процесуальну правоздатність відповідно до ст. 44 ГПК України.
Крім того, прокурор до своєї позовної заяви не долучив належних та допустимих доказів в підтвердження бездіяльності Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України; вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо.
Посилання прокурора на звернення Державної служби України з безпеки на транспорті до прокуратури Івано-Франківської області з проханням вжити заходи щодо стягнення суми збитків в судовому порядку у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, не є доказом, зокрема, в розумінні практики Верховного суду України, що підтверджує право прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах держави від імені юридичної особи, наділеної владними повноваженнями. Також не приймаються судом посилання, як на підставу подання позову прокурором, на постанову Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, згідно якої Укртрансбезпеку не наділено правом на звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, оскільки зі змісту зазначеної постанови випливає, що законодавством України не наділено Укртрансбезпеку правом звертатися з вказаною вимогою саме до адміністративного суду.
Звернення юридичної особи з листом до прокуратури про представництво інтересів держави в суді, щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору, не може підтверджувати такий факт, оскільки, таким доказом, згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є фінансова звітність, тобто звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Таким чином, прокурор, в даному випадку, не довів підстав звернення до суду від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.53, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву вх.№18446/19 від 25.09.2019 та додані до неї документи повернути прокурору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її проголошення/підписання.
Ухвала підписана 10.10.2019.
Суддя Скапровська І. М.