ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/746/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Івано-Франківська міська рада, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", вул.Лєскова, буд.9, м.Київ, 01011
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 254 300 грн. 14 к.
за участю:
Від позивача: не з"явився,
Від відповідача: Кунинець Н.Й., (довіреність № 197/18 від 23.06.19), посвідчення адвоката №000927 від 27.03.2018)-адвокат
Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області до Акціонерного товариства "Райффайзен банк "Аваль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Райффайзен банк "Аваль" (далі за текстом - відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 254300,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на несплату відповідачем, в період з 01.04.2016 по 31.12.2017, плати за користування земельною ділянкою орієнтовною площею 10,162 га, по вул. Чорновола, 157,159, у м.Івано-Франківську, що належить територіальній громаді м.Івано-Франківська, на якій розташовано нерухоме майно відповідача, який відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 254300,14 грн.
Ухвалою суду від 17.07.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи на 17.09.19. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 суд постановив закрити підготовче засідання та призначив розгляд по суті на 01.10.2019.
Представник у судове засідання не з"явився, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи № 973/11.1.-03/14в від 01.10.2019 (вх.1675/19 від 01.10.2019), мотивоване необхідністю надання додаткових доказів.
Відповідач 08.08.2019р. направив суду відзив (вх.13772/19) на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити в повному обсязі, крім того поданий відзив містить клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності .
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що Івано-Франківською міською радою не доведено належними та допустимими доказами площу земельної ділянки, а як наслідок недоведений розмір орендної плати, яка підлягала сплаті. Крім того, відповідач посилається на те, що він після виникнення права власності на нерухомі споруди звертався до Івано-Франківської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки, банк вчиняв дії щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. Відповідач вказує, що земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, отже така земельна ділянка не може бути об"єктом цивільного права у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, як юридична особа, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Частиною 2 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст. 220 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною першою статті 58 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73, 74, 77 ГПК).
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).
За таких обставин, враховуючи встановлені приписами ГПК України межі розгляду справи у першій інстанції, принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості та факт що позивачем неможливість заміни представника не доведена, останне задоволенню не підлягає.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо стосується посилання позивача на необхідність долучення додаткових доказів, суд звертає увагу на приписи ст. 80 та 118 ГПК України, які позивачем не дотримані.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
01.10.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 р. № 1508-47, інспекторами з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради 20 грудня 2016 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
07.12.2016 року Відповідачу надсилалось повідомлення від 07.12.2016 року №1598/34.3-02/18в про проведення обстеження земельної ділянки у період з 13.12.2016 року по 23.12.2016 року.
20.12.2016 р. інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Депатраменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 про що складено Акт № 78 обстеження земельної ділянки, (надалі Акт обстеження).
За результатами обстеження складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , 157,159.
У Акті обстеження зазначено: «Земельна ділянка орієнтовною площею 0,162 га, що використовується для обслуговування нежитлових адміністративних приміщень», Кадастровий номер земельної ділянки відсутній.
Відповідно до розробленого землевпорядною організацією «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» кадастрового плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки під капітальною одноповерховою будівлею та капітальною трьох і більше поверховою будівлею складає 0,162га.
Отже, спірній земельній ділянці площею 0,162га кадастровий номер не було присвоєно, вона не зареєстрована в Дежавному земельному кадастрі, про що зазначено в Акті обстеження від 20.12.20186 р. № 78.
До Акту обстеження додано план - схема від 20.12.2019.
В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру забором відчуження об'єктів нерухомого майна №74685574 від 02.12.2016р., зал товарних взірців за адресою АДРЕСА_3 належить Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль".
Реєстраційний номер нерухомого майна 14857864, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 24.05.2006 року.
Підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна №1082 від 05.05.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Кучак Н.В..
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №75850881 від 15.12.2016р.. приміщення адміністративного корпусу за адресою: АДРЕСА_4 , належить Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль». Реєстраційний номер нерухомого майна 36581583, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 11.05.2012 року Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності б/н від 04.05.2012р.. що видане Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Згідно даних Державного реєстру земель та даних Державного земельного кадастру, право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою та договір оренди землі, яка розташована в АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 159 за Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» не зареєстровано.
Відповідно до інформації наданої ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківської області від 21.12.2016 року №1217/9/09-15-12-03-23/2819, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 протягом 2014 року сплатило 13519,0 грн. податкових зобов'язань; протягом 2015 року сплатило 16031,27 грн. податкових зобов'язань; протягом 2016 року сплатило 37533,0 грн. податкових зобов'язань. Відповідно до даної інформації, за користуванню земельною ділянкою по АДРЕСА_4 159 протягом вказаного періоду, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» жодних податкових зобов'язань не декларувало та не сплачувало. Відповідно до інформації наданої ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 24.04.2017р. №111/9/09-15-12-03-23/3484, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» за користування земельною ділянкою по вул. Чорновола, 157 протягом 2016 року задекларувало 37533,51грн. та сплатило 37533,00грн. податкових зобов'язань; протягом 2017 року задекларувало 63643,22 грн. та сплатило 13734,99 грн. податкових зобов'язань.
Так як з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Івано-Франківської міської ради із заявою щодо оформлення договору оренди, що підтвержується витягом із рішення Івано-Франківської міської ради від 06.09.2012 року № 848-29. На виконаня вказаного рішення, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» вчиняло усі можливі дії, передбачені чинним законодавством, щодо укладенння з позивачем договору оренди земельної ділянки. Проте, договір оренди вказаної земельної ділянки не було укладено, рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 15.12.2017 року №410-17 Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в оренду.
Згідно розрахунків позивача, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування вказаною земельною ділянкою в період з 01.04.2016 року - 31.12.2017 року і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем, становить 254300,14 грн.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об"єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об"єкти розміщені.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це обов"язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Водночас, за змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою АТ "Райфайзен банк Аваль", зокрема, укладення договору оренди з Івано-Франківською міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою АТ "Райфайзен Банк Аваль" , зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Івано-Франківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Отже, АТ "Райфайзен банк Аваль" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Проте, суд зазначає, щодо підставності та обґрунтованості визначення Івано-Франківською міською радою розміру земельної ділянки по Чорновола, 157,159 яка використовується відповідачем. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки прямо впливають на розмір заявлених вимог, а отже мають бути доведені та підтверджені належними доказами.
В даному випадку, як на підставу нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, позивач посилався на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 20.12.2016 року, яким було встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка по вул. Чорновола, 157,159 у місті АДРЕСА_2 Франківськ, орієнтовною площею 0,162 га для використання та обслуговування нежитлових адміністративних будівель.
На підставі вищенаведеного акту, позивачем здійснено розрахунок розміру орендної плати за період з 01.04.2016 по 31.12.2017, згідно з яким, площа, яка займається відповідачем, складає орієнтовно 0,162 га, інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.
В даному випадку, площа земельної ділянки визначена на підставі акту обстеження земельної ділянки. Однак, чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. 25 Закону України "Про землеустрій".
На протязі розгляду справи відповідач наголошував, що після виникнення у нього права власності на нерухомі споруди, він звернувся із заявою на оформлення земельної ділянки.
Рішенням від 15.12. 2017 № 410-17 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб з земельних питань" Публічному акціонерному товариству "Райфайзен банк Аваль" відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0, 2935 по вул. Чорновола, 157,159 для обслуговування залу товариних взірців та адміністративного корпусу. (не підтримано МВК).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Згідно з частинами 1-4 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 по справі №922/536/18.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що акт обстеження земельної ділянки від 20.12.2016 року не містить кадастрового номеру земельної ділянки та приймаючи до уваги те, що відсутній Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення безпідставно збереженого майна у розмірі орендної плати в сумі 3254300,14 грн. не доведена позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Івано-Франківської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності у даному спорі, суд зазначає наступне.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи вищенаведене та те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 83, 1166, 1212 Цивільного кодексу України; ст. 152 Земельного кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 10.10.2019
Суддя Шкіндер П.А.