вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" жовтня 2019 р. Cправа № 902/453/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" (вул. Симона Петлюри, 21-В/5, офіс 67, м. Бровари, Київська область, 07400)
до: Селянського (фермерського) господарства "КОНКУРЕНТ"
(с. Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область, 22250)
про стягнення 279528,79 грн.
за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,
представників сторін:
позивача не з'явився;
відповідача не з'явився
04.06.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 31.05.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "КОНКУРЕНТ" 279 528,79 грн збитків (матеріальної шкоди), що складається з вартості (втраченого, розтраченого, знищеного) товару.
Ухвалою суду від 07.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/453/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.07.2019.
За результататми судового засідання 02.07.2019 судом продовжено строк підготовчого првоадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 28.08.2019.
Протокольною ухвалою від 28.08.2019 оголошено перерву до 05.09.2019.
При розгляді справи 05.09.2019, за обопільним клопотанням представників cторін суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. Оголосив перерву в судовому засіданні до 19.09.2019.
Протокольною ухвалою від 19.09.2019 оголошено перерву до 02.10.2019.
В судовому засіданні 02.10.2019 судом оголошено перерву до 07.10.2019.
На визначену судом дату представник Позивача не з'явився. У клопотанні б/н від 04.10.2019 представник Позивача просив розглянути справу без його участі, за наявним у справі матеріалами.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи представник Відповідача повідомлений під розписку в судовому засіданні 02.10.2019.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 07.10.2019 прийнято судове рішення.
Стислий виклад позицій учасників судового процесу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «ЯРИЛО» (надалі -«Поклажодавець»/«Позивач») та Селянським (фермерським) господарством «КОНКУРЕНТ» (надалі «Зберігач»/«Відповідач») укладено Договір відповідального зберігання № Я/26.04/ПОС від 26.04.2018, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігав приймає на відповідальне зберігання рідкі комплексні добрива торгової марки «ЯРИЛО», які є власністю Поклажодавця, у складські приміщення за адресою: Вінницька область, Погребищенський р-н, село Спичинці.
У відповідності до умов Договору Зберігач в період з 26.04.2018 по 24.09.2018 передав на зберігання рідкі мінеральні добрива торгівельної марки «ЯРИЛО».
07.12.2018 Поклажодавець (Позивач) надіслав Зберігачу (Відповідач) лист (вих. № 07/12-д1 від 07.12.2018 ) з вимогою про повернення товарно-матеріальних цінностей, що передані на відповідальне зберігання, який отримано Зберігачем 13.12.2018.
27.12.2018 Сторони склали Інвентаризаційний опис проведеного огляду фактичних залишків матеріальних цінностей, що перебувають на збереженні у відповідності до умов Договору, та встановили відсутність на зберігання товарно матеріальних цінностей.
За домовленістю Сторін та у відповідності до умов Договору Зберігач частково компенсував вартість ТМЦ шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Поклажодавця, на загальну суму 36 460,31 грн.
Станом на 10 квітня 2019 р. за відповідальним зберіганням, Зберігач має компенсувати вартість добрив, в загальному розмірі 10 402 дол. США, що еквівалентно 279 528,79 грн.
На підтвердження наявних зобов'язань Зберігача, Поклажодавцем було отримано гарантійний лист, яким Зберігач підтвердив свої зобов'язання та з часу його підписання жодних дії, спрямованих на реальне виконання зобов'язань здійснено не було, що і стало підставою звернення до суду.
Відповідач у відзиві визнає обставини, наведені в позовній заяві, в тому рахунку і вартість товару, що підлягає відшкодуванню в розмірі 10 402 дол. США. Проте заперечує проти задоволення позовних вимог наголошуючи на тому, що має намір самостійно розрахуватись по заборгованості за Договором відповідального зберігання № Я/26.04/ПОС від 26.04.2018 з урожаю 2019 року в період з початку проведення польових робіт по збору урожаю 2019 року.
В заключному слові представник Відповідача наголошує на тому, що Позивачем не доведено: право власності на передане майно на зберігання; факту передачі Відповідачу майна на відповідальне зберігання. Крім того представник відповідача наводить заперечення щодо визначення вартості переданого на зберігання товару в доларах США.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
26 квітня 2018 року між Селянським (фермерським) господарством «КОНКУРЕНТ» (Відповідач, за Договором Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КАМПАНІЙ «ЯРИЛО» (Позивач, за Договором Поклажодавець) укладено Договір відповідального зберігання № Я/26.04/ПОС (надалі Договір)
Згідно з предметом Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання рідкі комплексні добрива торгової марки «Ярило», (надалі Товар), які є власністю Поклажодавця, у складські приміщення Зберігача, які знаходяться за адресою: Погребищенський район, с. Спичинці.
Зберічаг за умовах даного Договору проводить роботи по зберіганню та відпуску третім особам Товару з письмової вказівки Поклажодавця, переданого Зберігачу відповідно до п. 1.1. цього Договору. (п. 1.2. Договору)
Загальна кількість Товару визначається відповідно до актів приймання-передачі Товару у відповідальне зберігання. (п. 1.4. Договору)
Розділом 2 Договору, з поміж іншого визначено, що Зберігач зобов'язується забезпечити належне розвантаження, розміщення та зберігання Товару Поклажодавця, що поступить на склад Зберігача та оформити відповідні акти приймання-передачі (п. 2.1.1.); надавати безперешкодний доступ представникам Поклажодавця для виконання їх обов'язків за цим Договором (п. 2.1.6.); у разі втрати або пошкодження Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, Зберігач зобов'язується не пізніше 12 годин з моменту виявлення такого пошкодження або втрати, сповістити про це Поклажодавця за допомогою факсу/телефону та в подальшому надати оригінал письмового сповіщення не пізніше 3 календарних днів з моменту виявлення такої втрати або пошкодження Товару.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору Поклажодавець зобов'язується забезпечити своєчасну оплату послуг Зберігача на основі рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, наданих Зберігачем.
Згідно п. 2.3.1. Договору Зберігачу забороняється без заявки, дозволу Поклажодавця відпускати Товар, оформлювати акти прийому-передачі Товару та накладні на перевезення.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору Поклажодавець сплачує Зберігачу за збереження Товару абонентську плату в розмірі 10 (десять) грн з ПДВ за місяць зберігання такого Товару за Договором.
Оплата за послуги зберігання та відпуску третім особам Товару, проводяться Поклажодавцем щомісячно протягом десяти банківських днів місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування Поклажодавцем коштів на розрахунковий рахунок Зберігача. Для своєчасного здійснення оплати Зберігач зобов'язується надати Поклажодавцю для підписання факсимільні копії актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантаження Товару за звітний період. Зберігач зобов'язується протягом 3 (трьох) банківських днів після направлення факсимільних копій зазначених документів, надати Поклажодавцю оригінали актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантаження Товару за звітний період. Протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Поклажодавцем оригіналів документів, Поклажодавець зобов'язується повернути один примірник підписаного акту виконаних робіт Зберігачу. (п. 3.1.2. Договору)
За втрату або пошкодження Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, по кількості та якості з вини Зберігача та/або третіх осіб, Зберігач та його посадова особа відшкодовує Поклажодавцю повну суму пошкодженого або втраченого Товару. Посадова особа Зберігача несе особисту матеріальну відповідальність перед Поклажодавцем. (п. 4.2. Договору)
У разі виявлення пошкодження або нестачі Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, після підписання акту здачі-прийняття Товару, Зберігач та його посадова особа несе відповідальність перед Поклажодавцем в розмірі втраченого або пошкодженого Товару. (п. 4.5. Договору)
Для встановлення (визначення) розміру збитків (матеріальної шкоди) за Договором від втрати, нестачі, розкрадання, псування, знищення, пошкодження тощо товару, переданого Зберігачу на відповідальне зберігання за Договором або відмови Зберігача повернути Поклажодавцю товар відповідно до умов Договору в цьому Договорі встановлюються ціна (базова ціна, вартість) товару станом на дату підписання даного Договору, в асортименті, наведеному в п. 8.6. цього Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору, але не пізніше ніж 31.12.2018. (п. 7.1. Договору)
Наявні матеріали справи свідчать, що за актом приймання-передачі на зберігання № 1 від 26.04.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Активний старт» в кількості 800л.; Ярило «Бор-150» в кількості 100л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 2 від 27.04.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Бор-150» в кількості 320л.; Ярило «Продуктивний ріст» в кількості 60л.; Ярило «Олійний» в кількості 60л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 3 від 16.05.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Гумат калію» в кількості 150л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 4 від 21.05.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Супер Азот» в кількості 400л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 5 від 30.05.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Активний старт» в кількості 700л.; Ярило «Гумат калію» в кількості 150л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 6 від 08.06.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Активний старт» в кількості 380л.; Ярило «Гумат калію» в кількості 120л.; Ярило «Бор-120» в кількості 300л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 7 від 19.09.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Гумат калію» в кількості 40л.; Ярило «Молібден» в кількості 80л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 8 від 20.09.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Супер Азот» в кількості 1000л.; Ярило «Кукурудза» в кількості 400л..
За актом приймання-передачі на зберігання № 9 від 24.09.2018, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв наступний Товар: Ярило «Супер Азом» в кількості 1000л.; Ярило «Кукурудза» в кількості 400л.; Ярило «Бор-120» в кількості 70л..
Актом звірки станом на 30.09.2019 Сторони погодили перелік рідких комплексних добрив торгової марки «Ярило», що є в наявності на складі СФГ «Конкурент» згідно Договору відповідального зберігання № Я/26.04/ПОС від 26.04.2018.
13.12.2018 Позивач звернувся до Відповідача з листом № 07/12-д1 від 07.12.2018 в якому просив не пізніше 17.12.2018 зняти з відповідального зберігання наступні добрива: Активний старт 10л каністра Ярило 1880 л.; Бор 120 10л каністра Ярило 370 л.; Бор 150 10л каністра Ярило 420 л.; Гумат калію 10л каністра Ярило 460 л.; Кукурудза 10л каністра Ярило 800 л.; Молібден 40 10л каністра Ярило 80 л.; Олійний 10л каністра Ярило 60 л.; Продуктивний ріст 10л каністра Ярило 60 л.; Супер Азот 10л каністра Ярило 400 л.; Супер Азот 20л каністра Ярило 2000 л., та повернути Поклажодавцеві, а у разі неможливості повернення відшкодувати вартість переданих добрив згідно ціни, що зазначена у Договорі.
27.12.2018 Сторони склали Інвентаризаційний опис проведеного огляду фактичних залишків матеріальних цінностей, що перебувають на збереженні у відповідності до умов Договору, та встановили відсутність на зберіганні товарно матеріальних цінностей.
Як вказує Позивач, за домовленістю сторін та у відповідності до умов Договору Зберігач частково компенсував вартість Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Поклажодавця, на загальну суму 36 460,31 грн, в підтвердження чого останнім надано виписку по рахунку ТОВ «Група компаній «ЯРИЛО».
За доводами Позивача, станом на 10.04.2019 за відповідальним зберіганням, Зберігач має компенсувати вартість добрив, що не було компенсовано, а саме:
ЯРИЛО Бор 120 10л, каністра - 90 л;
ЯРИЛО Бор 150 10л, каністра - 420 л;
ЯРИЛО Гумат калію 10 л, каністра - 460 л;
ЯРИЛО Кукурудза 10л каністра - 800 л;
ЯРИЛО Молібден 40 10л каністра - 80л;
ЯРИЛО Олійний 10л каністра - 60л;
ЯРИЛО Продуктивний Ріст 10л каністра - 60л;
ЯРИЛО Супер Азот 10л каністра - 400л;
ЯРИЛО Супер Азот 20л каністра - 2 000л
Загальна вартість товарно-матеріальних цінностей складає: 10 402 дол. США.
Відповідач в листі (а.с. 33) зобовязується провести перевірку за фактом нестачі товарно-матеріальних цінностей, виявлену на підставі Інвентаризаційного опису від 10.04.2019 за Договором відповідального зберігання № Я/26.04/ПОС від 26.04.2018 та компенсувати ТОВ «Група компаній «ЯРИЛО» вартість товарно-матеріальних цінностей за ціною, погодженою сторонами у п. 8.6. Договору з урожаю 2019 року.
Водночас, взяті на себе зобовязання Відповідач не виконав, вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання за Договором, не компенсував, у звязку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Відповідача на свою користь розмір збитків (матеріальну шкоду) в сумі 279 528,79 грн, що складається з вартості (втраченого, розтраченого, знищеного) товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За змістом ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 942 даного Кодексу зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.
Умова п.4.2., 4.5 Договору зберігання № Я/26.04/ПОС від 26.04.2018 встановлює, що за втрату або пошкодження Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, по кількості та якості з вини Зберігача та/або третіх осіб, Зберігач та його посадова особа відшкодовує Поклажодавцю повну суму пошкодженого або втраченого Товару. Посадова особа Зберігача несе особисту матеріальну відповідальність перед Поклажодавцем. У разі виявлення пошкодження або нестачі Товару, переданого Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу, після підписання акту здачі-прийняття Товару, Зберігач та його посадова особа несе відповідальність перед Поклажодавцем в розмірі втраченого або пошкодженого Товару.
В даному випадку, доказів повернення Позивачеві (Поклажодавцеві) переданого на зберігання майна Відповідач суду не надав.
Таким чином, у ході судового розгляду справи встановлено, що Відповідач допустив порушення договірного зобов'язання щодо забезпечення схоронності майна, переданого йому на зберігання Позивачем. Відтак, за умовами укладеного Договору та на підставі діючого цивільного законодавства зобов'язаний відшкодувати вартість усього неповернутого Позивачу зі зберігання майна.
При цьому, в Договорі Сторонами погоджено, що для встановлення (визначення) розміру збитків (матеріальної шкоди) за Договором від втрати, нестачі, розкрадання, псування, знищення, пошкодження тощо товару, переданого Зберігачу на відповідальне зберігання за Договором або від відмови Зберігача повернути Поклажодавцю товар відповідно до умов Договору цьому Договору встановлюються ціна (базова ціна, вартість) товару станом на дату підписання даного Договору, в асортименті, наведеному в п. 8.6. цього Договору.
За таких обставин, з урахуванням часткової компенсації Відповідачем вартості Товару в сумі 36 460,31 грн., суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з Відповідача збитків в розмірі 279 528,79 грн, що еквівалентно 10 402 дол. США, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відносно заперечень Відповідача щодо визначення вартості переданого на зберігання товару в доларах США, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.
Таким чином, вираження у договорах грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Судом враховується позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 04.07.2011 року по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 року по справі №3-141гс11, в яких зроблено висновок про те, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Щодо інших заперечень Відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач обставин, наведених Позивачем у позовній заяві, не спростував.
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про примусове стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у розмірі 279 528,79 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 192,93 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "КОНКУРЕНТ" (с. Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область, 22250, код ЄДРПОУ 23107090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ЯРИЛО" (вул. Симона Петлюри, 21-В/5, офіс 67, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 38894922) 279 528 (двісті сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 79 коп. - збитків та 4 192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн 93 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10 жовтня 2019 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Симона Петлюри, 21-В/5, офіс 67, м. Бровари, Київська область, 07400)
3 - відповідачу (с. Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область, 22250)