04.10.2019 року м. Дніпро Справа № 904/11/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Дніпропетровського міського управління
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
в Дніпропетровській області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р.
( суддя: Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 18.06.2019 р.)
у справі:
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "АХА Страхування",
м. Київ
до відповідача-1: Автогосподарства ГУМВС України
в Дніпропетровської області,
м. Дніпро
відповідача-2: Дніпропетровського міського управління
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
в Дніпропетровській області,
м. Дніпро
про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 105 193,26 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровської області суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 105 193,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.09.2013 р. о 18:30 по пр. Слобожанський у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів, а саме УАЗ Хантер, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 та належить Відповідачу, та Ніссан, номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться у володінні ОСОБА_2 ( потерпілий ). Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження відповідно до довідки ДАІ. На підставі страхового акту Позивачем за договором страхового відшкодування виплачену потерпілому страхове відшкодування у розмірі 105 193,26 грн., які просив стягнути з відповідача, як особи, яка є власником автомобіля, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 105 193 грн.26 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровської області про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 105 193,26 грн. - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. у справі № 904/11/19 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що як власник транспортного засобу, не може нести цивільно-правову відповідальність перед Позивачем щодо відшкодування шкоди спричиненої в наслідок ДТП, оскільки за загальними правилами тягар цивільної відповідальності за завдання шкоди в наслідок ДТП має нести безпосередньо особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Скаржник вважає, що СК АХА "Страхування" подано позов про стягнення 105 193,26 грн. після спливу строку позовної давності.
Від ПрАТ « Страхова компанія «АРКС» ( СК АХА "Страхування") надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Страхова компанія просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. у справі № 904/11/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на вказане рішення - без задоволення.
В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Страхова компанія зазначає, що починаючі з моменту ДТП ( страхового випадку ) здійснювало активні дії спрямовані на встановлення всіх істотних обставин необхідних для подальшого відновлення своїх порушених цивільних прав, але з об'єктивних причин, до 07.06.2017 р., Позивач був позбавлений можливості точно встановити особу відповідальну за завдану шкоду.
Зокрема, Позивач посилається на те, що інформацію про порушення свого права, осіб причетних до такого порушення ( зокрема назву юридичної особи в якої працювала засуджена особа ) Страхова компанія не мала можливості отримати раніше ніж був отриманий лист № 15-1263 вих17 від 07.06.2017 р. Прокуратури Дніпропетровської області.
Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.08.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" ( Страховик ) та ОСОБА_2 ( Страхувальник ) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 215800Га/13дп, предметом якого є страхування автомобіля "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У відповідності з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.
03.09.2013 р. о 18:50 год. в м. Дніпро по проспекту Слобожанському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю п'яти транспортних засобів: УАЗ Хантер, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ( автомобіль Відповідача-2 ) та "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ., під керуванням ОСОБА_2 , а також автомобілів "ВАЗ 21124", "ВАЗ 2101", "Лексус".
Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017 р., у справі № 202/7642/15-к ( провадження 1-кп/202/17/2017 ) винним у скоєні дорожньо-транспортної події визнано ОСОБА_1 , якому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки ( а. с. 21-30 ).
У названій дорожньо-транспортній пригоді, у тому числі, пошкоджено автомобіль "Nissan Juke" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2
04.09.2013 р. ОСОБА_2 повідомив Страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку та подав заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу ( а. с. 20 ).
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу та звітом № ZA250913 від 25.09.2013 р. автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків, у зв'язку з аварійними пошкодженнями, спричиненими автомобілю Ніссан-Жук державний номер НОМЕР_2 , вартість ремонту автомобіля "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 190 223,62 грн. ( а. с. 34-41 ).
Позивачем складено страховий акт від 11.10.2013 р. № 1.002.13.011023/VESKO35640, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 105 193,26 грн. ( а. с. 42-44 ).
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 64332 від 14.10.2013 р. на підставі страхового акта № 1.002.13.011023/VESKO35640 від 11.10.2013 р. Позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП у розмірі 105 193,26 грн. ( а. с. 45 ).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування, яка була виплачена на користь потерпілої особи, як осіб, відповідальних за заподіяну шкоду.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд - у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з відомостями АІПС ДТП № 9259018 про дорожньо-транспортну пригоду, власником автомобіля марки УАЗ Хантер, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 є Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області (а .с. 31-32 ).
На вказаний транспортний засіб на момент вчинення ДТП відсутній поліс ОСЦПВВНТЗ або сертифікат "Зелена картка".
Між тим, під час розгляду справи господарським судом було встановлено, що автомобіль марки УАЗ Хантер, державний реєстраційний НОМЕР_3 НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 , перебував у користуванні Дніпропетровського міського Управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ( далі - ДМУ ГУМВС України ).
Обставини користування ДМУ ГУМВС України транспортним засобом - автомобілем марки УАЗ Хантер, державний реєстраційний НОМЕР_3 НОМЕР_1 , підтверджуються наданими до матеріалів справи Відповідачем-1 документами, зокрема: договором про використання транспортних засобів від 05.12.2011 р., укладений між Автогосподарством ГУМВС України в Дніпропетровській області в особі керівника ОСОБА_3 ( майноутримувач ) та ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , відповідно до п.1.1. якого майноутримувач передає у користування службові автомобілі в кількості 36 одиниць (Д одаток №1), службові автомобілі відділу ДАІ, який підпорядкований ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в кількості 17 одиниць, службові автомобілі роти ДАІ, яка підпорядкована ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в кількості 26 одиниць. Мета використання - охорона громадського порядку ( п.1.2. договору ) ( а. с.145-146 , т.1); Додатковою угодою від 27.01.2012 р. до договору б/н від 05.12.2011 р. на використання транспортних засобів майноутримувач додатково передає ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області у користування службові автомобілі згідно акту прийому-передачі ( Додаток № 1 ) (а.с.147, т.1); наказом від 21.08.2016 р. № 776/694 "Про затвердження актів приймання-передачі майна зі сфери управління МВС до сери управління Національної поліції України", а.с.149, т.1; Актом приймання-передачі від 27.01.2012 р., згідно якого в користування ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області були передані автомобілі марки УАЗ-31519, д/н 23-47, 23-48 (а.с.148, т.1); акт приймання-передачі основних засобів ( а. с. 151, т. 1 ).
Виходячи з аналізу наданих Відповідачем-1 доказів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області є належним користувачем автомобіля марки УАЗ Хантер, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (інше речове право), тобто особою, яка на підставі договору про використання транспортних засобів володіла цим транспортним засобом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанціїї, Відповідачі - Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровської області та Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, просили застосувати до спірних відносин позовну давність.
В обгрунтування заяви про застосування позовної давності, відповідачи посилалися на те, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є суброгацією. Тобто, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди, тобто 03.09.2013 р.. Перебіг позовної давності починається 04.09.2013 р. та закінчується 04.09.2016 р..
Як вірно зазначив суд першої інстанції, до спірних відносин під час обчислення позовної давності мають застосовуватись положення ст. 262 ЦК України. Згідно цієї норми заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов'язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов'язання - кредитор.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами ст. 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки ( ст. ст. 256, 257 ЦК України ).
Як встановлено місцевим господарським судом, днем настання події ( днем вчинення ДТП ) є 03.09.2013 р.
За змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 04.09.2013 р. та спливає 04.09.2016 р. Отже, Позивач звернувся з позовом до суду після спливу строку позовної давності.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У відповіді на відзив, Позивач просив визнати причини звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до суду з пропуском позовної давності поважними, а порушене право таким, що підлягає захисту.
Дослідивши надані позивачем докази, суд попередньої інстанції встановив, що Позивач, після виплати страхового відшкодування у 2013 році, неодноразово звертався до ДМУ ГУМВ України в Дніпропетровської області із запитами про отримання інформації стосовно осіб, винних у скоєнні ДТП та до якого суду направлено матеріали адміністративної/кримінальної справи, що підтверджується листами за вих. № СУ/35640/1 від 24.12.2013 р., вих. № СУ/35640/1 від 15.07.2014 р.; вих. № СУ/11023/1-1 від 02.07.2015 р. ( а. с. 55-57, т. 2). На вказані запити ГУ МВС України в Дніпропетровської області листом № 8/6263 повідомило, що матеріали кримінального провадження № 12013040030000932 направлені за підслідністю до прокуратури Дніпропетровської області.
07.08.2015 р. Прокуратура Дніпропетровської області листом № 06/1-3571 вих 15 на запит № СУ 11023, 1-1 від 02.07.2015 р., повідомила Позивачу, що кримінальне провадження № 12013040030000932 за фактом ДТП, що мало місце 03.09.2013 р. у м. Дніпропетровську в районі будинку № 37 на пр. Правда, триває. До теперішнього часу про підозру особам не повідомлялось.
Листом № 15-12бЗвих17 від 07.06.2017 р. Прокуратура Дніпропетровської області повідомила Позивачу, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013040030000932 від 03.09.2013 р. закінчено, процесуальним керівником складено обвинувальний акт, який 31.08.2015 р. направлено до суду для розгляду по суті за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. За результатами судового розгляду вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017 р. ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017 р. встановлено, що особою, винною у вчиненні кримінального правопорушення визнано ОСОБА_1 , який на час ДТП перебував у трудових відносинах з ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Господарський суд, врахувавши наведені обставини, а також те, що лише під час розгляду справи Відповідачем-1 були надані докази правомірного користування Дніпропетровським міським управлінням ГУ МВС України в Дніпропетровській області (договір про використання транспортних засобів від 05.12.2011 р., укладений між Автогосподарством ГУМВС України в Дніпропетровській області та ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 П ОСОБА_6 ., відповідно до умов якого майноутримувач передав у користування, зокрема, автомобіль УАЗ Хантер, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), дійшов висновку про їх поважність, а порушене право таким, що підлягає захисту.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог - стягнення на користь Позивача саме з Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, як особи, винної у спричиненні шкоди, суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 105 193,26грн., враховуючи, що власник транспортного засобу - Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області передав транспортний засіб в користування на підставі договору Дніпропетровському міському управлінню ГУМВС України в Дніпропетровській області. В задоволенні вимоги про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 105 193,26грн. з Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області було відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", з якою кореспондується ст. 979 ЦК України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо) ( вказаний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. ( справа № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18)).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
У даній справі Позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.
Як слушно зазначив суд першої інстанції, у цій справі виникають два види зобов'язань: деліктне зобов'язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов'язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП). При цьому слід відрізняти поняття зобов'язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов'язків, які мають сторони такого зобов'язання.
Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із зверненням СК АХА "Страхування" до суду після спливу строку позовної давності, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції були досліджені обставини справи і прийняте обгрунтоване рішення про їх поважність, та захист порушеного права.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 р. у справі № 904/11/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова