08.10.2019 року м. Дніпро Справа № 904/1110/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
секретар судового засідання Ревкова Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 р.
( суддя Рудь І.А., м. Дніпро , повний текст рішення складено 20.06.2019 р.)
у справі
за позовом Державного підприємства "Укрриба",
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Карачунівське рибоводне господарство",
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 199 883 грн. 58 коп. за договором про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11 та розірвання договору,-
Державне підприємство "Укрриба" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" заборгованість у розмірі 199 883 грн. 58 коп., з яких: 159 515 грн. 04 коп. - основний борг, 13 885 грн. 88 коп. - пеня, 5 834 грн. 26 коп. - 3% річних, 20 648 грн. 40 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11; розірвати договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" на користь Державного підприємства "Укрриба" 159 515 грн. 04 коп. основного боргу, 13 831 грн. 04 коп. пені, 5 696 грн. 64 коп. 3% річних, 18 306 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 4 881 грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору. Розірвано договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство". У решті позову відмовдено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування своєї скарги, Скаржник посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності Відповідача, який не отримував ні позову, ні повісток про розгляд справи і не знав взагалі про наявність такої справи в суді, і неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позову.
При цьому Скаржник зазначає, що суд, призначаючи справу для розгляду, визнав явку повноважених представників учасників судового процесу обов'язковою, витребувавши у сторін ряд документів, то винесення судового рішення у відсутності представника Відповідача є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, які зобов'язують суд забезпечувати сторонам рівність перед законом і судом та змагальність сторін ( п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України ).
Водночас, на думку Скаржника, поза увагою суду залишилось те, що Відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце проведення судових засідань 23.04.2019 р., 27.05.2019 р., 11.06.2019 р., оскільки ухвали про судові засідання направлено Відповідачу на адресу: вул. Леніна, 81Б м. Кривий Ріг, а не на адресу місцезнаходження Відповідача: вул. Калиниченка, буд. 3, офіс 413, м. Кривий Ріг. У зв'язку з чим на адресу суду повернулися 2 конверти з ухвалами суду з відмітками відділення поштового зв'язку «Повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.
Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції, за обставини неналежного повідомлення Відповідача про час і місце засідання суду, неявки представника Відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання витребуваних документів не вжив заходів щодо можливості реалізації сторонами права на участь в розгляді справи та не вирішив питання про відкладення розгляду даної справи в межах передбаченого ч. 2 ст.195 ГПК України строку.
Скаржник зазначає, що починаючи з 2011 року належним чином виконував умови укладеного договору, зберіг та капітально відремонтував за власні кошти державне майно, яке стало годним для використання за призначенням для вирощування риби. Внаслідок значних витрат на проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд рибницької дільниці «Придніпровська», придбання для дільниці потужних насосів, відсутності компенсації за капітальний ремонт, виникла заборгованість по оплаті за договором, яка Відповідачем визнається і буде погашена у найближчий час.
Відтак, на думку Скаржника, заборгованість по договору є винятковим випадком, враховуючи тривалість договірних відносин, і в порівняні з витратами на капітальний ремонт, сума заборгованості не є істотною, і не може потягти за собою розірвання договору. Внаслідок розірвання договору Відповідач значною мірою позбавляється того, що він розраховував при проведенні капітального ремонту об'єктів договору, які він зберіг і збільшив їх вартість. У Відповідача перерветься технологічний процес по вирощуванню риби, ні де буде вирощувати малька коропа і білого амура, які в цей час знаходяться у ставках на рибницькій дільниці «Таромське», Відповідач понесе величезні збитки, і буде потрібно докласти значних зусиль до продовження рибогосподарської діяльності.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 17.09.2019 р. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 р. у справі № 904/1110/19, на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України, у зв'язку з поновленням строку на подання апеляційної скарги.
У зв'язку із клопотанням Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 08.10.2019 р.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
Крім того, представник Апелянта усно доповнила вимоги апеляційної скарги та послалася на наявність підстав для визнання недійсним спірного договору та пропущений Позивачем строк позовної давності щодо певних позовних вимог. Колегія суддів не враховує вказані доповнення до вимог апеляційної скарги в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги вже розпочато по суті в межах вимог, наведених в скарзі, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 266 ГПК України, Апелянтом порушені приписи процесуального закону, що унеможливлює суд прийняти до уваги та врахувати усно заявлені доповнення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В судовому засіданні 08.10.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.11.2011 р., між Державним підприємством "Укрриба" ( Сторона - 1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" ( Сторона - 2 ) укладено договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" № 30/11, предметом якого є надання ( передача ) Стороною - 1 Стороні - 2 права на експлуатацію гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, консультаційних послуг, пов'язаних з експлуатацією гідроспоруд, інших додаткових послуг, а також проведення розрахунків за ці послуги. Місцезнаходження гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова, 1. Детальний перелік майна, право на експлуатацію якого передається, наведено у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору ( п. 1.1. договору ).
Згідно п. 2.1. договору Сторона - 2 надає Стороні - 1 у визначені терміни виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, інших, пов'язаних з ними, робочих машин та обладнання. Надає заявки щодо отримання консультаційних та інших послуг, пов'язаних з експлуатацією гідротехнічних споруд.
За п. 2.2. договору Сторона - 1 приймає виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, заявки щодо надання консультаційних послуг щодо експлуатації гідротехнічних споруд та є Стороні - 2 додаткові послуги, пов'язані з експлуатацією гідротехнічних споруд.
Відповідно до п. 4.1. договору Сторона - 2 зобов'язується здійснити протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору попередню оплату у розмірі двомісячної плати в сумі 19 774 грн. 26 коп., у т.ч. ПДВ, та до 05 числа поточного місяця здійснювати оплату в розмірі не менше 100 % від щомісячної плати.
Плата за договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання ( п. 4.2. договору ).
Згідно п. п. 4.3., 4.4. договору консультаційні послуги, пов'язані з експлуатацією гідротехнічних споруд, інші додаткові послуги, що надаються Стороною - 1, оплачуються додатково Стороною - 2 шляхом перерахування коштів на відповідні банківські реквізити Сторони - 1 відповідно до додаткової угоди. Розмір оплати додаткових послуг встановлюється за домовленістю сторін.
Договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 10 років до 04.11.2021 р. ( п. 7.1. договору ).
Відповідно до п. 7.2. договору підстави припинення договору в односторонньому порядку: невиконання істотних умов договору, зокрема п. п. 2.5., 4.1. у повному обсязі протягом 30 календарних днів. Сторона -1 попереджає про рішення щодо розірвання договору сторону 2 за 15 календарних днів; експлуатація гідротехнічних споруд не за цільовим призначенням; невиконання виробничої програми.
Відповідно до Протоколу про договірну ціну від 04.11.2011 р. щомісячна ціна за договором складала 9 887 грн. 13 коп. з ПДВ.
Надалі, додатковою угодою від 01.08.2012 р. сторони домовились вилучити з експлуатації частину майна, у зв'язку з чим Протокол про договірну ціну викладено у новій редакції та визначено щомісячну ціну у розмірі 6 185 грн. 22 коп. з ПДВ.
Додатковою угодою від 01.02.2015 р. сторони домовились припинити експлуатацію гідротехнічних споруд строком на три місяці з 01.02.2015 р. по 30.04.2015 р. та призупинити дію п. 4.1. та 4.2. Розділу "Порядок розрахунків" до 30.04.2015 р. включно.
Також, цією угодою сторони виключили з п. 4.1. Розділу "Порядок розрахунків" слова "... та до 05 числа поточного місяця здійснювати оплату в розмірі не менше 100 % від щомісячної плати". Пункт 4.1. Розділу "Порядок розрахунків" набирає чинності з 01.05.2015 р.
Крім того, цією угодою сторони виклали п. 4.2. у новій редакції: "Ціна за договором визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору і становить 6 185 грн. 22 коп., у т.ч. ПДВ.
Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Сторона - 2 зобов'язується здійснювати оплату за договором, щомісячно на розрахунковий рахунок Сторони - 1 не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним". Пункт 4.2. Розділу "Порядок розрахунків" набирає чинності з 01.05.2015 р.
Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов п. п. 4.1., 4.2. договору, у останнього виникла заборгованість перед Позивачем з експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, за період з 06.12.2012 р. по 05.03.2019 р. на загальну суму 159 515 грн. 04 коп.
Доказів оплати Відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Згідно із п. 3.4. договору у разі виникнення заборгованості за експлуатацію гідротехнічних споруд та додаткові послуги Сторона - 2 сплачує Стороні - 1 пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
На підставі п. 3.4. договору Позивачем нарахована до сплати Відповідачу пеня у розмірі 13 885 грн. 88 коп. за загальний період з 15.03.2018 р. по 05.03.2019 р., за кожним місяцем окремо. Періоди нарахування обмежено 6 місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України; пеня обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, Позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з Відповідача 3 % річних у розмірі 5 834 грн. 26 коп. за загальний період з 15.03.2016 р. по 05.03.2019 р. та інфляційні втрати у розмірі 20 648 грн. 40 коп. за загальний період з березня 2016 по січень 2019, за кожним місяцем окремо.
Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем істотних умов спірного договору, просить суд розірвати договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11.
Як встановлено судом першої інстанції, договір від 04.11.2011 р. № 30/11 є змішаним договором та містить в собі елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором,
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість Відповідача з експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, за період з 06.12.2012 р. по 05.03.2019 р. становить 159 515 грн. 04 коп. З урахуванням положень п. п. 4.1., 4.2. договору та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати є таким, що настав.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, наданого Позивачем, і встановлено, що під час його проведення Позивачем до періодів нарахування інфляційних втрат включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок; з включенням до періодів нарахування днів фактичної часткової/повної оплати суми боргу, у зв'язку із чим розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
За розрахунком суду першої інстанції 3 % річних ( враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України ) за загальний період з 15.03.2016 р. по 05.03.2019 р. становлять 5 696 грн. 64 коп. та підлягають стягненню з Відповідача Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає. За розрахунком суду інфляційні втрати за загальний період з квітня 2016 по січень 2019 становлять 18 306 грн. 94 коп. та підлягають стягненню з Відповідача У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 3.4. договору у разі виникнення заборгованості за експлуатацію гідротехнічних споруд та додаткові послуги Сторона - 2 сплачує Стороні - 1 пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
За розрахунком місцевого господарського суду, пеня ( враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України ) за загальний період з 15.03.2018 р. по 05.03.2019 р. становить 13 831 грн. 04 коп. Періоди нарахування обмежено 6 місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; пеня обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог Позивача в частині стягнення 159 515 грн. 04 коп. основного боргу, 13 831 грн. 04 коп. пені, 5 696 грн. 64 коп. - 3% річних, 18 306 грн. 94 коп. інфляційних втрат. У решті позовних вимог майнового характеру суд відмовив. Також, суд першої інстанції встановивши істотні порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, внаслідок чого Позивач значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору, дійшов висновку, що наявні правові підстави для дострокового розірвання договору.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги: суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності Відповідача, який не знав взагалі про наявність такої справи в суді; заборгованість по оплаті за договором, яка Відповідачем визнається, виникла внаслідок значних витрат на проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд; заборгованість по договору є винятковим випадком, і в порівняні з витратами на капітальний ремонт, не є істотною, і не може потягти за собою розірвання договору.
Як зазначалося раніше, ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції приписів ГПК України, в частині вирішення справи за відсутності представника Відповідача з огляду на таке.
Скаржник посилається на те, що не був присутнім при розгляді даної справи, був позбавлений конституційного права на захист своїх охоронюваних законом інтересів та не мав можливості відповідно до ст. 13 ГПК України довести ті обставини, які мають значення для справи та посилатися на підстави своїх заперечень відносно заявлених позовних вимог.
Як вбачається з рішення воно було винесено без участі Відповідача, його представника.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Про те, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки як вбачається з матеріалів справи - ухвали господарського суду про судові засідання призначені на 23.04.2019 р., 27.05.2019 р. були направлені судом Відповідачу на адресу: вул. Леніна, 81Б м. Кривий Ріг, зазначену в договорі ( а. с. 82 - 85, 94 - 96 т. 1 ), разом з тим, як вбачається з позовної заяви та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наданого на запит судді, станом на 21.03.2019 р. місцезнаходження юридичної особи - Відповідача: вул. Калиниченка, буд. 3, офіс 413, м. Кривий Ріг (а. с. 77 т. 1). У зв'язку з чим на адресу суду повернулися два конверти з ухвалами суду з відмітками відділення поштового зв'язку «Повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання».
Таким чином, відсутні в матеріалах справи відомості про направлення ухвал суду на адресу Відповідачу, а отже висновок суду про належне повідомлення його про день, час та місце судового засідання спростовується доводами Скаржника.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою ( п. 3. ч. 3 ст. 277 ГПК Украни ).
Зазначені положення є імперативними для суду апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення, незважаючи на те, що ухвалене відповідно до норм матеріального права, зазначеним вимогам не відповідає, оскільки було ухвалене при не дотриманні норм процесуального права - за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, який обґрунтовує свою апеляційну скаргу вказаною підставою.
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Скасовуючи судове рішення повністю, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог Позивача у повному обсязі з вищезазначених підстав, підтверджених матеріалами справи та визнаних Скаржником в апеляційній скарзі в частині стягнення грошових сум.
Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими доводи Скаржника, що заборгованість по договору є винятковим випадком, враховуючи тривалість договірних відносин, і в порівняні з витратами на капітальний ремонт - не є істотною, і не може потягти за собою розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 1 ч. 1 ст. 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З огляду на те, що орендоване майно є державною власністю, до правовідносин, що склалися між суб'єктами господарювання за договором оренди, застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як визначено у ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, до істотних умов договору оренди належать об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації та інші умови. Аналогічне положення передбачене й ч. ч. 1, 2 ст. 284 ГК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", або договором оренди.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.
В цій справі, позовні вимоги саме й мотивовані істотним порушенням умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені Договором.
Так, судом встановлено, що, у зв'язку з порушенням Відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної оплати перед Позивачем з експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, за період з 06.12.2012 р. по 05.03.2019 р. виникла заборгованість та складає 159 515 грн. 04 коп.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України).
За приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Розглядаючи питання розірвання будь-якого договору суди мають встановити його чинність на момент прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п. 7.1. договору Договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 10 років до 04.11.2021 р.
Як зазначалося раніше, по своїй правовій природі Договір містить ознаки договору оренди, такі як платне, строкове користування річчю. Разом з тим, предметом вказаного Договору є державне майно - гідротехнічні споруди, а тому до спірного договору слід застосовувати норми ст. 287 ГК України (оренда державного та комунального майна) та положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».
Приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Відповідно до ст. 326 ЦК України державною власністю є майно, належне державі, але держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.
Матеріали справи не містять доказів погоджено із органами Фонду державного майна України як орендодавця та чи дотримано спеціальну процедуру передачі майна переданого Державним підприємством "Укрриба" в платне користування Відповідачу згідно спірного договору в частині користування державним майном.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів визнанння недійсним спірного договору з підстав правової оцінки взаємовідносинам сторін щодо врегулювання питання користування нерухомим державним майном.
Таким чином, спірний договір на момент прийняття відповідного рішення є чинним, а отже може бути розірваним за рішенням суду.
Відповідно до п. 7.2. договору підстави припинення договору в односторонньому порядку, зокрема у разі невиконання істотних умов договору, зокрема п.п. 2.5., 4.1. у повному обсязі протягом 30 календарних днів. Сторона 1 попереджає про рішення щодо розірвання договору сторону 2 за 15 календарних днів.
За умовами п. 7.3 договору цей договір може бути припинений за згодою сторін або у судовому порядку.
Враховуючи викладене, внаслідок істотного порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, отже наявні достатні правові підстави для дострокового розірвання договору.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасовано. В зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного суду знаходит достатньо підстав для прийняття нового рішення, про задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі.
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог Позивача, судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти відповідно ст. 129 ГПК України на Скаржника у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 р. у справі № 904/1110/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" ( 50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, 3, офіс 413, код ЄДРПОУ 36607305) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82 А, код ЄДРПОУ 2559242 1) 159 515 грн. 04 коп. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 04 коп.) основного боргу, 13 831 грн. 04 коп. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одну грн. 04 коп.) пені, 5 696 грн. 64 коп. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 64 коп.) 3% річних, 18 306 грн. 94 коп. (вісімнадцять тисяч триста шість грн. 94 коп.) інфляційних втрат, 4 881 грн. 24 коп. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну грн.. 24 коп.) витрат зі сплати судового збору, про шо видати наказ.
Розірвати договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" від 04.11.2011 р. № 30/11, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство".
У решті позову відмовити.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10.10.2019 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова