Постанова від 03.10.2019 по справі 922/610/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа № 922/610/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Гончарова О.В.,

за участі представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс", м. Куп'янськ Харківської області (вх. № 2604/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/610/19 (суддя Жигалкін І.П., повний текст рішення складено та підписано 29.07.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс", м. Куп'янськ Харківської області

про стягнення 207 901,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вагат-Транс" про стягнення штрафу у розмірі 207 901,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором №27/УЗ/17-13 від 25.07.2017та за договором №27/УЗ/17-14 від 25.07.2017.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/610/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вагат-Транс" на користь ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" суму боргу в розмірі 140 433,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 107,50 грн. Задоволено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, який пропущений позивачем щодо стягнення штрафу (пені) на загальну суму 67 468,00 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу (пені) на загальну суму 67 468,00 грн. - відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/610/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пунктом 3.5 договорів 17-13 та 17-14 передбачено, що замовник зобов'язується подати рухомий склад в ремонт укомплектованим згідно технічної документації, очищеним та промитим і надати акт промивки. Якщо замовник надає акт промивки із запізненням, то початком виконання робіт вважається дата надання акта промивки виконавцю. Проте позивач, посилаючись на п.З.З Договорів 17-13 та 17-14 у позовній заяві, не додає до неї жодного з Актів промивки вагонів №50822352, 595841331, 59232116, 59232074, 59232041, 59232124, оскільки такі акти не складались, і відповідачу на виконання п.3.5 договорів 17-13 та 17-14 не надавались.

Крім того, звертає увагу на те, що у зв'язку із простроченням кредитора (позивача) - не наданням Актів промивки на вагони № № 50822352, 59584433, 59232116, 59232074, 59232041, 59232124, неможливим було настання події прострочення боржника (відповідача) в силу приписів норм ч .4 ст. 612 ЦК України - прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Відтак, господарський суд Харківської області неправильно застосував норми статті 612 ЦК України, а також не врахував положення ч.2 ст. 613 ЦК України, якою встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, за висновком скаржника, є безпідставним та неправомірним застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 03.10.2019.

Крім того, зазначеною ухвалою встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представники сторін в судове засідання 03.10.2019 не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102229396888, №6102229396870 та №6102229396896 про вручення сторонам та представнику відповідача копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Крім того, позивач, який 02.09.2019 отримав копію ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи для розгляду від 22.08.2019, протягом встановленого судом ухвалою строку відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 03.10.2019 судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс", виконавцем, було укладено договори: №27/УЗ/17-13 від 25.07.2017 (на деповський ремонт вагонів) та №27/УЗ/17-14 від 25.07.2017 (на капітальний ремонт вагонів), що далі за текстом Договір 17-13 та Договір 17-14.

Умовами Договору 17-13, а саме Пунктом 1.1 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по деповському ремонту рухомого складу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору.

Пунктом 2.2 Договору 17-13 передбачено, що вартість робіт визначається на підставі належного до виконання об'єму робіт, визначеного п. 3.2 договору.

Згідно п. 3.2 Договору 17-13 після подання замовником рухомого складу для виконання робіт визначається об'єм робіт, належний до виконання, що оформлюється дефектною відомістю форми ВУ-22 та у разі необхідності заміни запасних частин - дефектним актом.

Відповідно до п.3.3 Договору 17-13 строк виконання деповського ремонту одного вагону складає 5 (п'ять) робочих днів з моменту надходження вагону у вагонне депо за умови виконання замовником п. 3.5 Договору. Витрати виконавця, пов'язані з відправкою вагонів в ремонт та поверненням вагонів з ремонту на станцію приписки м. Рубіжне, входять у вартість деповського ремонту згідно додатку №1. На етапі виконання робіт вказані витрати несе Виконавець. (п. 2.4 Договору 17-13).

Пунктом 3.5 договору 17-13 встановлено, що замовник зобов'язується подати рухомий склад в ремонт укомплектованим згідно технічної документації, очищеним та промитим і надати акт промивки. Якщо замовник надає акт промивки із запізненням, то початком виконання робіт вважається дата надання акта промивки виконавцю.

В рамках виконання умов договору 17-13 позивач направив на адресу відповідача (станція Куп'янськ-Сортирувальний ЮЖД) цистерну №50822352, що підтверджується залізничною накладною №52907169 від 15.11.2017, яку відповідачем було забраковано та поставлено на деповський ремонт 19.11.2017, що підтверджується довідкою 2612 з бази даних Головного інформаційно-обчислювального центу Укрзалізниці.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату подання позову ремонт цистерни не виконано, жодних актів, передбачених п. 3 договору 17-13, до позивача не надходило, вагон з ремонту не повернуто.

Відповідно до п. 4.3.2 договору 17-13 у разі порушення строку виконання робіт виконавцем він зобов'язується сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості робіт за кожен день прострочення.

Згідно з Додатком 1 до договору 17-13 вартість деповського ремонту цистерни складає 26 000.00 грн., таким чином розмір штрафу, який Відповідач повинен сплатити на користь Позивача за порушення строків виконання робіт по договору №27/УЗ/17-13 від 25.07.2017, з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України, складає 23 530,00 грн.

Пунктом 1.1 Договору 17-14 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по деповському ремонту рухомого складу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору. Вартість робіт визначається на підставі належного до виконання об'єму робіт, визначеного п. 3.2 договору. (П. 2.2 Договору 17-14).

Згідно п. 3.2 Договору 17-14 після подання замовником рухомого складу для виконання робіт визначається об'єм робіт, належний до виконання, що оформлюється дефектною відомістю форми ВУ-22 та у разі необхідності заміни запасних частин - дефектним актом.

Відповідно до п. 3.3 Договору 17-14 строк виконання деповського ремонту одного вагону складає 10 (десять) робочих днів з моменту надходження вагону у вагонне депо за умови виконання замовником п. 3.5 Договору. Витрати виконавця, пов'язані з відправкою вагонів в ремонт та поверненням вагонів з ремонту на станцію приписки м. Рубіжне, входять у вартість деповського ремонту згідно додатку №1. На етапі виконання робіт вказані витрати несе Виконавець. (п. 2.4 Договору 17-14).

Пунктом 3.5 договору 17-14 встановлено, що замовник зобов'язується подати рухомий склад в ремонт укомплектованим згідно технічної документації, очищеним та промитим і надати акт промивки. Якщо замовник надає акт промивки із запізненням, то початком виконання робіт вважається дата надання акта промивки виконавцю.

В рамках виконання умов договору 17-14 позивач направив на адресу відповідача (станція Куп'янськ-Сортирувальний ЮЖД) мінераловоз №59584433, що підтверджується залізничною накладною №52953312 від 17.11.2017, яку відповідачем було забраковано та поставлено на деповський ремонт 21.11.2017, що підтверджується довідкою 2612 з бази даних Головного інформаційно-обчислювального центу Укрзалізниці.

Крім того, на адресу відповідача (станція Куп'янськ-Сортирувальний ЮЖД) було направлено мінераловози №59232116, №59232074, №59232041, №59232124, що підтверджується залізничною накладною №53604088 від 28.12.2017, які відповідачем було забраковано та поставлено на деповський ремонт 31.12.2017, що підтверджується довідкою 2612 з бази даних Головного інформаційно-обчислювального центу Укрзалізниці.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату подання цього позову ремонт мінераловозів не виконано, жодних актів, передбачених п. 3 договору 17-14 до Позивача не надходило, вагони з ремонту не повернуто.

Відповідно до п. 4.3.2 договору 17-14 у разі порушення строку виконання робіт виконавцем він зобов'язується сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості робіт за кожен день прострочення.

Згідно з додатком 1 до договору 17-14 вартість капітального ремонту мінераловоза складає 40 700,00 грн., таким чином, розмір штрафу, який відповідач повинен сплатити на користь позивача за порушення строків виконання робіт по договору №27/УЗ/17-14 від 25.07.2017, з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України, складає 184 371.00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач у встановлені договорами № 17-13 та №17-14 строки ремонт вагонів не здійснив, у зв'язку з чим позивач в порядку пункту 4.3.2 даних договорів нарахував йому штраф, розмір якого загалом складає 207 901,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції у встановлений судом строк, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що пунктом 3.5 договорів 17-13 та 17-14 передбачено, що замовник зобов'язується подати рухомий склад в ремонт укомплектованим згідно технічної документації, очищеним та промитим і надати акт промивки. Якщо замовник надає акт промивки із запізненням, то початком виконання робіт вважається дата надання акту промивки виконавцю. Проте позивач, посилаючись на п.З.З Договорів 17-13 та 17-14 у позовній заяві, не додає до неї жодного з Актів промивки вагонів №50822352, 595841331, 59232116, 59232074, 59232041, 59232124, оскільки такі акти не складались, і відповідачу на виконання п.3.5 договорів 17-13 та 17-14 не надавались. Отже, у зв'язку із простроченням кредитора (позивача) - не наданням Актів промивки на вагони № № 50822352, 59584433, 59232116, 59232074, 59232041, 59232124, неможливим було настання події прострочення боржника (відповідача) в силу приписів норм ч.ч. 1,4 ст. 612 ЦК України і боржник (відповідач) в силу приписів ч.2 ст. 613 ЦК України не зобов'язаний був приступати до виконання ремонтних робіт.

Також відповідач зазначав, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України в 1 рік щодо стягнення штрафу (пені) на загальну суму 67 468,00 грн., зокрема: по вагону № 50822352 у розмірі 12 930,00 грн. (за 99 днів до 04.03.2018); по вагону № 59584433 у розмірі 17 908,00 грн. (за 88 днів до 04.03.2018); по вагонам № № 59232116, 59232074, 59232041, 59232124 у розмірі 9 157,50 грн. за кожний або разом у розмірі 36 630,00 грн. (за 45 днів до 04.03.2018).

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, погодився із доводами відповідача щодо застосування строку позовної давності, який пропущений позивачем щодо стягнення штрафу (пені) на загальну суму 67 468,00 грн., зокрема: по вагону № 50822352 у розмірі 12 930,00 грн. (за 99 днів до 04.03.2018); по вагону № 59584433 у розмірі 17 908,00 грн. (за 88 днів до 04.03.2018); по вагонам № № 59232116, 59232074, 59232041, 59232124 у розмірі 9 157,50 грн. за кожний або разом у розмірі 36 630,00 грн. (за 45 днів до 04.03.2018), визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 67 468,00 грн. слід залишити без задоволення за спливом позовної давності.

Щодо решти позову, господарський суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що відповідачем було допущене прострочення виконання зобов'язання щодо ремонту вагонів у встановлені договорами № 17-13 та №17-14 строки, у зв'язку з чим, позивач, в порядку пункту 4.3.2 даних договорів, нарахував йому штраф в розмірі 140 433,00 грн.

Однак колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, між Приватним АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс", виконавцем, було укладено договори: №27/УЗ/17-13 від 25.07.2017 (на деповський ремонт вагонів) та №27/УЗ/17-14 від 25.07.2017 (на капітальний ремонт вагонів), що далі за текстом Договір 17-13 та Договір 17-14.

Умовами договору 17-13, а саме пунктом 1.1 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по деповському ремонту рухомого складу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору.

Також, пунктом 1.1 договору 17-14 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по деповському ремонту рухомого складу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору. Вартість робіт визначається на підставі належного до виконання об'єму робіт, визначеного п. 3.2 договору. (П. 2.2 Договору 17-14).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 839 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, з правового аналізу договорів 17-13 та 17-14 випливає, що за своєю юридичною суттю вони є договорами підряду на ремонт речі.

Відповідно до п. З.З договору 17-13 строк виконання деповського ремонту одного вагону становить 5 робочих днів з моменту надходження вагону в вагонне депо за умови виконання замовником п.3.5 договору.

Згідно з п. З.З договору 17-14 строк виконання капітального ремонту одного вагону становить 10 робочих днів з моменту надходження вагону в вагонне депо за умови виконання замовником п.3.5 договору.

Пунктом 3.5 договорів 17-13 та 17-14 (які в частині даного пункту є ідентичними за змістом) передбачено, що замовник зобов'язується подати рухомий склад в ремонт укомплектованим згідно технічної документації, очищеним та промитим і надати акт промивки. Якщо замовник надає акт промивки із запізненням, то початком виконання робіт вважається дата надання акта промивки виконавцю.

Разом з цим, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте позивач, посилаючись в обґрунтування позову на п.З.З Договорів 17-13 та 17-14, незважаючи на заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодного з актів промивки вагонів № № 50822352, 59584433, 59232116, 59232074, 59232041, 59232124 та доказів надання їх відповідачу.

Таким чином позивач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами виконання ним встановленого пунктом 3.5 договорів 17-12 та 17-14 обов'язку щодо подання рухомого складу в ремонт укомплектованим згідно з технічної документацією, очищеним та промитим із складанням відповідних актів промивки.

Отже, позивачем не доведено виконання ним пункту 3.5 договорів 17-12 та 17-14, який, в силу умов договорів, є передумовою для початку виконання робіт, а саме, здійснення виконавцем ремонту вагонів, а тому, з урахуванням цього ж пункту договорів 17-13 та 17-14 строк виконання виконавцем обов'язку щодо ремонту вагонів на момент подання позову у даній справі ще не настав.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Абзацом 1 ч.1 ст.613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку .

Частинами 2,4 ст. 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до ст.851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Таким чином, оскільки згідно з умовами пункту 3.3. договорів 17-13 та 17-14 виконання виконавцем обов'язку щодо ремонту вагонів є неможливим до здійснення замовником дій, передбачених пунктом 3.5 цих договорів, тоді як замовник зазначених дій не вчинив, то в даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача). У зв'язку з цим, з урахуванням положень частин 2,4 ст. 613 ЦК України виконання відповідачем ремонту вагонів за даними договорами є відстроченим на час прострочення позивача.

Отже позивачем не доведено факту прострочення з боку відповідача щодо виконання свого обов'язку з ремонту вагонів відповідно до умов договорів 17-13 та 17-14.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 4.3.2 договорів 17-13 та 17-14 у разі порушення строку виконання робіт виконавцем він зобов'язується сплатити замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості робіт за кожен день прострочення.

Оскільки позивачем не доведено факту прострочення з боку відповідача щодо ремонту вагонів, то відсутні правові підстави для стягнення з нього штрафу в порядку п. 4.3.2 договорів 17-13 та 17-14.

Таким чином колегія суддів вважає, що у позові слід відмовити повністю.

При цьому слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, як вже зазначалося, відповідачем не було прострочено обов'язку щодо ремонту вагонів позивача, то право останнього як кредитора (замовника) за договорами 17-13 та 17-14 порушено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував за клопотанням відповідача строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 67 468,00 грн., оскільки позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення з інших підстав, а саме, за необґрунтованістю.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, пунктом 1 частини 1 статті 231, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/610/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська, 2Б код ЄДРПОУ 37298527) 4677,77 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.10.2019

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна

Попередній документ
84846188
Наступний документ
84846190
Інформація про рішення:
№ рішення: 84846189
№ справи: 922/610/19
Дата рішення: 03.10.2019
Дата публікації: 11.10.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію