проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" жовтня 2019 р. Справа № 905/273/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - Сороколіта Є.М., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000298 від 15.03.19; довіреність № 14-303 від 25.07.19 р.
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.97) на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2018 (суддя Ніколаєва Л.В., повний текст складено 02.07.2018) у справі №905/273/18
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ
про стягнення 22 064 343,42 грн.,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” про стягнення боргу в загальному розмірі 22 064 343,42 грн., з яких: 1 789 081,23 грн. - 3% річних, 20 275 262,19 грн. - інфляційні втрати, за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2487/11 від 30.09.2011.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати поставленого у грудні 2011 природного газу за договором №14/2487/11 від 30.09.2011, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2012 у справі №5006/8/55/2012. Вказані обставини, як зазначає позивач, є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2018 у справі №905/273/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3% річних у розмірі 1 789 081,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 698 669, 48 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 16 698 669, 48 грн., а також задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в заявленому позивачем розмірі - 1 789 081, 23 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат місцевим господарським судом задоволено частково з тих підстав, що позивачем неправомірно при здійсненні розрахунку, як базу для нарахування, використано суму боргу, збільшену на індекс інфляції за попередні періоди.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови в стягненні 3 576 592,71 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 625 Цивільного кодексу України та не враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17. На думку позивача, нарахування інфляційних втрат правомірно здійснено ним з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попередніх місяців, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму основного боргу, не відповідають чинному законодавству.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.
В судове засідання 10.10.2019 відповідач свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
30.09.2011 між НАК “Нафтогаз України” (продавець) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2487/11 (далі-договір) (а.с.14).
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 86948 тис.куб.м.
За умовами п.п.3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п. 5.2 договору.
Відповідно до п.5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості щомісячних поставок газу.
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування- до повного погашення заборгованості (п.11 договору).
Додатковими угодами №1 від 30.09.2011 та №2 від 11.10.2011 сторони вносили зміни до розділу 5 договору щодо ціни на природний газ (а.с.20,21).
В додатковій угоді №3 від 31.07.2012 сторони узгодили, що з 01.01.2012 договір №14/2487/11 від 30.09.2011 припиняє свою дію в частині передачі природного газу (а.с.22).
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.2.1 договору позивачем з жовтня по грудень 2011 було передано відповідачу природний газ на загальну суму 76 294 118,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011 підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (а.с.24-30).
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звертався до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” основного боргу в розмірі 74 249 571,95 грн., а також пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2012 у іншій справі №5006/8/55/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 74 249 571,95 грн. основного боргу, 572 088,99 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1 383 590,15 грн., пені в сумі 4 543 787,14 грн. пені та 5 268 103,10 грн. штрафу.
З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що судом досліджувалися обставини укладання договору №14/2487/11 від 30.09.2011, здійснення позивачем постачання природного газу в період з жовтня по грудень 2011 року, а також неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, 3% річних за період з 14.11.2011 по 07.08.2012 та інфляційних втрат за період з листопада 2011 по квітень 2012.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2012 у справі №5006/8/55/2012 залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 та постановою Вищого господарського суду від 28.02.2013.
Відповідач рішення суду у справі №5006/8/55/2012 не виконав, заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” знову звернувся до господарського суду Донецької області з позовами до ОКП “Донецьктеплокомуненерго” про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2487/11 від 30.09.2011 в частині розрахунків за природний газ.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2014 у справі №905/579/14 частково задоволено позовні вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 08.08.2012 по 02.12.2013 в розмірі 2900338,66 грн. В частині стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2012 по червень 2013 - в задоволенні позову відмовлено, з тих підстав, що для розрахунку інфляційних втрат правильно застосовувати період з 08.08.2012 по 02.12.2013, однак, у вказаний період інфляційні втрати дорівнюють нулю.
В наведеному рішенні суд встановив, що відповідач виконав рішення суду у справі №5006/8/55/2012 частково, а саме, сплатив 1 690 723,90 грн. основного боргу.
Вказане рішення суду не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках та набрало законної сили.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 у справі №908/533/15 задоволено позовні вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 03.12.2013 по 15.09.2014 в розмірі 1711593,64 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 по серпень 2014 в розмірі 9776501,34 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за договором №14/2487/11 від 30.09.2011 природного газу.
В наведеному рішенні судом встановлено, що станом на 15.09.2014 основний борг Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” за природний газ, спожитий у жовтні-грудні 2011 та підтверджений рішенням суду у справі №5006/8/55/2012 складає 72 558 848,05 грн.
Вказане рішення суду не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках та набрало законної сили.
Позивач, при зверненні до суду з цим позовом у справі №905/273/18, зазначає про те, що рішення суду у справі №5006/8/55/2012 на теперішній час повністю не виконано відповідачем.
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.11, 12), 30.12.2014, на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків №1589/30, №1587/30, №1591/30 від 24.12.2014 (а.с.31-41), відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 39 127 348,22 грн. в рахунок погашення заборгованості за зобов'язаннями жовтня та листопада 2011, а також 12 400 431,83 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за зобов'язаннями грудня 2011.
Отже, не оплаченим залишився борг в розмірі 21 031 068 грн. за поставлений у грудні 2011 природний газ за договором №14/2487/11 від 30.09.2011
Позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 05.12.2014 по 05.10.2017 в розмірі 1 789 081,23 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 по липень 2017 на залишок заборгованості за зобов'язаннями грудня 2011 в сумі 21 031 068 грн.
Оскаржуваним рішенням суду господарського суду Донецької області від 20.06.2018 у цій справі №905/273/18 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задоволено повністю; позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволено частково, на суму, 16 698 669,48 грн.
Позивач оскаржує вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 576 592,71 грн.
Сторонами не оскаржується рішення суду від 20.06.2018 у цій справі в частині стягнення з відповідача 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 576 592,71 грн. інфляційних втрат.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
За ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судова колегія встановила наступне.
Станом на 01.12.2014 у відповідача існував борг в розмірі 21 031 068 грн. за зобов'язаннями грудня 2011, що підтверджується розрахунком позивача та відомостями ПАТ НАК «Нафтогаз України» про часткове погашення відповідачем заборгованості (а.с.43-45).
Сторони не оспорюють розмір основного боргу станом на 01.12.2014.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 у справі №908/533/15, яке набрало законної сили, стягнуто з ОКП “Донецьктеплокомуненерго” на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” інфляційні втрати за період з грудня 2013 по серпень 2014 в загальному розмірі 9 776 501,34 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати поставленого в жовтні-грудні 2011 природного газу.
Вказаним рішенням суду у справі №908/533/15 з відповідача стягнуто інфляційні втрати, в тому числі, за період з грудня 2013 по серпень 2014 в розмірі 4 504 524,42 грн., нараховані на заборгованість в розмірі 33 431 499,83 грн. за зобов'язаннями грудня 2011.
Відповідач рішення суду у справі №908/533/15 не виконав, заборгованість з інфляційних втрат не сплатив.
Позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, нарахував інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу за попередній період - 25 535 592,42 грн. (21 031 068 грн. (основний борг станом на 01.12.2014) + 4 504 524,42 грн. (інфляційне збільшення заборгованості за попередній період, встановлене рішенням суду у справі №908/533/15) = 25 535 592,42 грн.)
Враховуючи вимоги ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позивачем обгрунтовано здійснено нарахування за період з грудня 2014 по липень 2017 з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, які стягнуті за рішенням суду в іншій справі №908/533/15.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за вказаний в позовній заяві період за допомогою інформаційно-аналітичного центру «Ліга», колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 20 275 262,19 грн. (нарахованих за період грудень 2014 - липень 2017 на суму боргу в розмірі 25 535 592,42 грн.) є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 576 592,71 грн. не врахував того, що розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за методикою зміни суми боргу на індекс інфляції за кожен місяць, при цьому, для розрахунку кожного наступного періоду повинна бути використана сума боргу, збільшена (або зменшена) на індекс інфляції (дефляції) попереднього місяця.
Отже, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права та необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3 576 592,71 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2018 у справі №905/273/18 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 576 592,71 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 3 576 592,71 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2018 року у справі №905/273/18 слід залишити без змін.
Відповідно до ст.282 ГПК України, у випадку скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2018 року у справі №905/273/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційних втрат в розмірі 3 576 592,71 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в розмірі 3 576 592,71 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2018 року у справі №905/273/18 залишити без змін.
Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 330965,15 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80473,34 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.10.2019р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя А.М. Білецька