вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2019 р. Справа№ 910/10264/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання Даниленко Т.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної поліції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 07.08.2019
у справі № 910/10264/19 (суддя - Данилова М.В.)
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення грошових коштів,
Національна поліція України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій на суму в розмірі 112 345, 39 грн. за договором № 183НП від 13.06.2018 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 183НП від 13.06.2018, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив зобов'язання щодо поставки товару у встановлені строки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 позовну заяву № 2488/26/3-2019 від 30.07.2019 Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення грошових коштів вирішено передати за встановленою підсудністю на розгляд до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4).
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національна поліція України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/10264/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що оскільки позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій, виник з Договору №183 НП, в якому зазначено місце виконання:03115, вул. Святошинська, 27, м. Київ, позивач на підставі частини п'ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України мав право та обрав підсудність за місцем виконання такого договору - Господарський суд міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/10264/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/10264/19. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як зазначалось вище, Національна поліція України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій на суму в розмірі 112 345, 39 грн. за договором № 183НП від 13.06.2018 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); місцезнаходження юридичної особи.
Частиною 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що даний спір не є спором, що відноситься до виключної підсудності справ, згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний позов має пред'являтися відповідно до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за місцезнаходженням відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним позовом, позивачем зазначено стягнення штрафних санкцій за договором № 183НП від 13.06.2018 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) типу А). Тобто в даному випадку, підсудність даного спору має визначатись за правилами встановленими ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Направляючи позовну заяву № 2488/26/3-2019 від 30.07.2019 до суду першої інстанції, позивач визначив у якості відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69 А, код ЄДРПОУ 30105738).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (код ЄДРПОУ 30105738), станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції є: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69 А.
Посилання скаржника на частину 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, колегією суддів залишаються поза увагою з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій на суму в розмірі 112 345, 39 грн., зокрема, на підставі ст. 526, ст. 530, ст. 612 Цивільного кодексу України, а не спір, який виник з приводу нерухомого майна або виконання спірного договору підлягає здійсненню тільки в певному місці, а тому дана справа не відноситься до справ, підсудність яких визначається за вибором позивача у відповідності до приписів ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, а отже відсутні підстави для розгляду спору за місцем виконання договору, натомість справу має бути розглянуто за місцезнаходженням відповідача, а тому судом першої інстанції було правомірно передано позовну заяву № 2488/26/3-2019 від 30.07.2019 на розгляд до Господарського суду Запорізької області за встановленою підсудністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/10264/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/10264/19 - без змін.
Матеріали справи №910/10264/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
А.І. Тищенко