вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/6968/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,
ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019
у справі №910/6968/16 (повна ухвала складена 02.08.2019, суддя Омельченко Л.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства "Укрветсанзавод"
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
у справі №910/6968/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (правонаступник Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")
до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (код 38519326)
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/6968/16 заяву ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано наказ від 06.02.2017 № 26.1-К/17 ДП "Укрветсанзавод" про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод"; стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 141698,48 грн; допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; зобов'язано ДП "Укрветсанзавод" повернути ОСОБА_1 трудову книжку або видати її дублікат; стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн моральної шкоди.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки працівник залишив роботу до закінчення строку попередження, встановленого ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) і не відкликав своєї заяви протягом строку попередження, у зв'язку з чим відбулось припинення трудового договору у строк до закінчення строку попередження за ініціативою працівника шляхом задоволення його заяви про звільнення. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції порушив ч. 2 ст. 235 КЗпП України, задовольнивши позовні вимоги про стягнення середнього заробітку більше ніж за річний термін, оскільки саме працівник винен у тривалому розгляді справи в суді. Окрім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 76-79, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6968/16; розгляд справи призначено на 01.10.2019.
ОСОБА_1 подав відзив, в якому просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 29.07.2019.
Представник боржника адвокат Гребенченко О.А. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у іншій справі № 761/43375/16, яка призначена до розгляду Київським апеляційним судом на 01.10.2019 о 12 год. 45 хв., та в якій Гребенченко О.А. представляє інтереси ОСОБА_2 .
Підставою для відкладення розгляду справи згідно зі ст. 202 ГПК України є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглянувши клопотання представника боржника, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на неповажність причин неявки в судове засідання, оскільки розгляд даної справи був призначений раніше (ухвала від 11.09.2019), а інтереси відповідача у справі № 761/43375/16 в Київському апеляційному суді мав можливість представляти інший представник - ОСОБА_6 , яку уповноважив на те іноземний громадянин ОСОБА_2 .
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі - ДП "Укрветсанзавод", боржник), порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство, перебуває у процедурі санації, введеної ухвалою суду від 16.04.2018.
21.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП "Укрветсанзавод" про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 06.02.2017 №26.1-К/17 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод", стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 75162,48 грн та стягнення 5 000 грн моральної шкоди. Позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі як такий, що пропущений з поважних причин, та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Як підставу позовних вимог ОСОБА_1 визначив норми статей 38, 235, 237-1 КЗпП України та пунктів 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.
12.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи нових доказів та заява про збільшення позовних вимог, яка була задоволена судом, у зв'язку з чим новою ціною позову є 134 016,12 грн.
Ухвалою Господарського суду від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 134 016,12 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 змінено щодо підстав відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 скасовано, а справу № 910/6968/16 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи, Господарський суд міста Києва 29.07.2019 постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано наказ від 06.02.2017 № 26.1-К/17 ДП "Укрветсанзавод" про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод"; стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 141698,48 грн; допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; зобов'язано ДП "Укрветсанзавод" повернути ОСОБА_1 трудову книжку або видати її дублікат; стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно вимог ч. 2 ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 подано заяву на звільнення 24.01.2017 (вівторок), а тому відповідач мав право звільнити його не раніше 07.02.2017 (вівторок), оскільки до спливу двотижневого строку останній міг реалізувати надане йому право на відкликання поданої 24.01.2017 заяви на звільнення за власним бажанням та продовжити виконання трудових обов'язків на підприємстві. У зв'язку з незаконним звільненням, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про поновлення позивача на посаді головного бухгалтера філії підприємства, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 141698,48 грн, зобов'язання повернути трудову книжку або видати її дублікат, стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № АУП213-К/16-0000000944 від 12.10.2016 було прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера Хмельницької філії Державного підприємства "Укрветсанзавод".
24.01.2017 позивач - ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із займаної посади його за власним бажанням.
Наказом ДП "Укрветсанзавод" № 26.1-к/17 від 06.02.2017 звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю.
За змістом частин 1, 2 статті 38 КЗпП України вбачається, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не розірвано і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою, про що роз'яснено пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992.
Отже, законодавцем у частині 2 статті 38 КЗпП України встановлено гарантії захисту від незаконного звільнення працівника, який ініціював власне звільнення із займаної посади (роботи) шляхом подання роботодавцю письмової заяви про звільнення, що передбачають встановлення строку у два тижні з дня подання заяви про звільнення, впродовж якого працівник вправі відкликати таку заяву, що матиме наслідком продовження ним трудових правовідносин з роботодавцем за умови, що на його місце не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Відтак, протягом двотижневого строку попередження працівником роботодавця про його звільнення за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), роботодавець не вправі звільняти працівника з роботи (займаної посади), так як в силу частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може виконувати трудові обов'язки без оформлення трудових правовідносин чинним наказом (розпорядженням) роботодавця про прийняття на роботу; винятком є зазначення працівником у заяві про звільнення конкретної дати, з якої він має намір бути звільненим з роботи (займаної посади).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, головний бухгалтер Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_1 24.01.2017 написав заяву про його звільнення із займаної посади за власним бажанням та подав її керівнику Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_3 , який проставив на зазначеному наказі візу "звільнити після повної передачі бухгалтерської документації та справ іншому головному бухгалтеру". При цьому, ОСОБА_1 у заяві про звільнення не визначив дати, з якої він має намір припинити трудові правовідносини з ДП "Укрветсанзавод".
Положеннями статті 241-1 КЗпП України визначено особливості обчислення строків, передбачених законодавством про працю; в силу частини 4 статті 241-1 КЗпП України, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Керівником філії Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод" визначено момент звільнення ОСОБА_1 під відкладальною умовою - після повної передачі бухгалтерської документації та справ іншому головному бухгалтеру.
При цьому, зважаючи на те, що ОСОБА_1 подано заяву на звільнення 24.01.2017 (вівторок), роботодавець міг його звільнити не швидше 07.02.2017 (вівторок), так як до спливу строку у два тижні з 24.01.2017 ОСОБА_1 міг реалізувати своє право на відкликання поданої ним 24.01.2017 заяви на звільнення за власним бажанням та продовжити виконання трудових обов'язків головного бухгалтера Хмельницької філії ДП "Укрветсанзавод".
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у даній справі про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 38 КЗпП України та погоджується з його висновком про незаконність звільнення позивача підприємством-боржником із займаної посади 06.02.2017, а відтак і обґрунтованість позовних вимог про скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Положеннями частин 1, 2 статті 235 КЗпП України законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв'язку з порушенням роботодавцем його права на працю. Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі, якщо таку вимогу було заявлено працівником при звернені з позовом про визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі.
За змістом частини 5 статті 235 КЗпП України вбачається право працівника на виплату йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою роботодавця у виконанні встановленого частиною 1 статті 47 цього Кодексу обов'язку щодо видачі працівнику належно оформленої трудової книжки у день його звільнення.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999).
Виходячи з пунктів 1, 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, можна зробити висновок про те, що при збереженні середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу працівника у зв'язку із встановленим в судовому порядку фактом його незаконного звільнення чи затримки у видачі працівнику належно оформленої трудової книжки у день його звільнення середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують даті звільнення працівника.
Згідно довідки Державного підприємства "Укрветсанзавод" від 07.05.2019 за № 86-1/19-182 станом на 07.05.2019 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня.
Розрахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню 06.02.2017, здійснювався боржником виходячи з нарахованої заробітної плати за грудень 2016 року у розмірі 6 750,00 грн (оплата за 22 робочі дні - 4500, 00 грн, доплата за інтенсивність - 2250,00 грн), утримано податків на загальну суму - 1316,25 грн (101,25 грн - військовий збір, ПДФО - 1215,00 грн) та нарахованої заробітної плати за січень 2017 року у розмірі - 4680,00 грн (оплата за 18 робочих днів -4680,00 грн), утримано податків на загальну суму 912,60 грн (з яких 70,20 грн - судовий збір, ПДФО - 842,40 грн). Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 230,03 грн (після утримання податків).
Виходячи із розміру середньоденної заробітної плати позивача у 230,03 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку в сумі 141 698,48 грн за весь час вимушеного прогулу з 07.02.2017 по 29.07.2019.
При цьому, належить відхилити доводи апеляційної скарги про вину позивача у тривалому розгляді справи в суді, а відтак і порушення судом першої інстанції вимог статті ч. 2 ст. 235 КЗпП України, оскільки позивач отримав наказ про звільнення 22.05.2017 та у двомісячний строк звернувся до Хмельницького міськрайонного суду (ухвала про порушення провадження у справі від 29.06.2019). Ухвалою від 29.11.2017 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про поновлення на роботі, роз'яснено право на звернення із позовом до господарського суду в межах справи про банкрутство боржника.
Таким чином, суд не вбачає вини працівника у затягуванні розгляду трудового спору, а відтак місцевий господарський суд правильно застосував ч. 2 ст. 235 КЗпП України та стягнув з підприємства-боржника середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п .4, 6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.2013, Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.
Листом від 16.05.2017 № 86-1/17-250 Державне підприємство "Укрветсанзавод" повідомило позивача про те, що його трудова книжка втрачена, відтак у підприємства наявний обов'язок видати звільненому працівнику дублікат трудової книжки.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав доступ до трудових книжок працівників підприємства та самостійно її забрав при звільненні, оскільки обов'язок зі зберігання таких документів покладений на відділ кадрів підприємства, що територіально знаходиться у місті Києві, в той час як місце роботи звільненого працівника - філія підприємства із місцезнаходженням у Хмельницькій області. Акт № 6 від 06.02.2017 про відмову надати трудову книжку, що складений посадовими особами Хмельницької філії Державного підприємства "Укрветсанзавод", не може свідчити про виконання обов'язку підприємства видати звільненому працівнику трудову книжку, оскільки спростовується листом від 16.05.2017 № 86-1/17-250 Державного підприємства "Укрветсанзавод" про її втрату.
З огляду на встановлені обставини та норми законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про повернення позивачу трудової книжки або її дублікату Державним підприємством "Укрветсанзавод".
Статтею 280 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 Кодексу законів про працю України).
При цьому, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у редакції, викладеній у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001, зазначено що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди посилається на те, що після незаконного звільнення із займаної посади його моральний та матеріальний стан значно погіршився, відсутність трудової книжки позбавила його можливості влаштуватися іншу на роботу, оскільки чинним законодавством, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. У зв'язку з відсутністю постійного заробітку позивач вимушений був звертатися по фінансову допомогу до знайомих, що принижувало його гідність, завдавало моральних страждань.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, моральну шкоду слід відшкодувати позивачу у заявленому ним розмірі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, а тому розмір моральної шкоду визначається судом у межах заявленого розміру на власний розсуд.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими чинним законодавство, що надає йому можливість піж час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Отже, враховуючи розмір моральної шкоди, заявленої позивачем до стягнення, тривалість розгляду справи, порушення відповідачем норм трудового законодавства під час звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 000,00 грн.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи що вимоги апеляційної скарги не обґрунтовані належними доводами, не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються наведеними вище обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у даній справі та відхилення апеляційної скарги.
Судові витрати слід покласти на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишити без задоволення.
2. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2019.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко