вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2019 р. Справа№ 910/131/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Майданевича А.Г.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Добрицька В.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Майстренко О.М.
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот"
про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (головуючий - Агрикова О.В., судді - Мальченко А.О., Черногуз М.Г.)
прийнятої за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017
у справі №910/131/17 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до 1) приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа",
2) публічного акціонерного товариства "Азот",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",
про визнання договорів недійними, -
Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ХК "Енергомережа" (відповідач-1) та ПАТ "Азот" (відповідач-2) про визнання недійсними договорів, а саме: договору про переведення боргу №1344-202 від 21.12.2015 (далі - договір №1344-202) та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №102-202 від 09.02.2016 (далі - угода №102-202).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договір №1344-202 про переведення боргу є фіктивним в силу статті 234 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю у сторін договору наміру реального виконання його умов; договір №1344-202 про переведення боргу та угода №102-202 про зарахування зустрічних однорідних вимог були укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, та одночасно суперечать положенням частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ), оскільки договорами порушено встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію. Також позивач зазначає, що сторони спірних договору та угоди шляхом їх укладення змінили, в порушення норм Закону України "Про електроенергетику", спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.02.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017р. у справі №910/131/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги було задоволено повністю.
Визнано недійсним договір про переведення боргу №1344-202 від 21.12.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа».
Визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №102-202 від 09.02.2016, укладену між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа».
03.07.2019 року Публічне акціонерне товариство "Азот" подало до Північного апеляційного господарського суду заяву про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року за виключними обставинами, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 скасувати та залишити позов без розгляду.
Зазначена заява із посиланнями на положення пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-234/2018 (3058/18) від 05.06.2019 р. (№ 4-р(ІІ)/2019) за конституційною скаргою акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-УІІ від 14.10.2014 р., відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України". З огляду на те, що рішення Конституційного Суду України у відповідності до ст. 151-2 Конституції України є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені, не піддається сумніву факт встановлення неконституційності п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України". На думку заявника, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі № 910/131/17 підлягає перегляду за виключними обставинами, оскільки положення вказаного Закону України, на підставі якого Національне антикорупційне бюро України зверталось до суду із даним позовом, визнане неконституційним.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 заяву головуючого судді Агрикової О.В. про самовідвід у справі №910/131/17 було задоволено; матеріали справи №910/131/17 передано на автоматизований розподіл для здійснення повторного розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Майданевич А.Г., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 910/131/17 та призначено до розгляду на 03.09.2019 о 12:40.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 року № 09.1-08/3355/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 року для розгляду справи №910/9830/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., Майданевич А.Г., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 року заяву Публічного акціонерного товариства "Азот" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 відкладено розгляд заяви на 02.10.2019.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши заяву про перегляд постанови за виключними обставинами, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, зважаючи на наступне.
Приписами частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, зокрема, є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2019 від 05.06.2019 р., за наявності підстав, передбачених законом, Національному антикорупційному бюро України надається право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з абзацом 3 пункту 4 рішення Конституційного Суду України № 8-зп від 24.12.1997 р. у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Пунктом 2 резолютивної частини 2 рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 р. у справі № 3-234/2018 (3058/18) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 р., визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 р. втратило чинність з 05.06.2019 р. та зворотної сили не має.
Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи наведене, положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 р. мали юридичну силу як на час подання позовної заяви, так і на час перегляду справи в апеляційному та касаційному порядку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що перегляд судового рішення за виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є можливою лише за умови, коли рішення суду ще не виконано. Тобто під час розгляду заяви про перегляд справи за виключними обставинами суди повинні встановити наявність обставин щодо невиконання або, навпаки, виконання судового рішення, яке є предметом перегляду. При цьому наявність фактів виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсними договору про переведення боргу №1344-202 від 21.12.2015 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №102-202 від 09.02.2016, які, на думку позивача, суперечать положенням Закону України "Про електроенергетику" та інтересам держави.
Як вже зазначалось, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.02.2018, апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України було задоволено, на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017р. у справі №910/131/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги були задоволені повністю.
Визнано недійсним договір про переведення боргу №1344-202 від 21.12.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа».
Визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №102-202 від 09.02.2016, укладену між Публічним акціонерним товариством «Азот» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа».
Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
Статтею 85 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р. і на дату ухвалення постанови апеляційної інстанції) визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р.) постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 910/131/17, яка, як зазначалося вище, була переглянута судом касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 р.), і залишена без змін, тобто набрала законної сили.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За змістом статті 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Таким чином, прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову, господарські суди встановили факт відсутності прав і обов'язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов'язання сторін із моменту вчинення одностороннього правочину, який визнано недійсним. При цьому наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договорів недійсними є виконаним з моменту набрання ним законної сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у цій справі, адже факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів звертає увагу сторін на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 27.08.2019 по справі № 910/24263/16 щодо перегляду за виключними обставинами судових рішень з підстав винесення Конституційним Судом України рішення № 4-р (П)/2019 від 05.06.2019 р.
Нормами п. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Оскільки підстав для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 за виключними обставинами у даному випадку не має, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що у задоволені поданої заяви слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання заяви покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі № 910/131/17 залишити в силі.
Матеріали справи № 910/131/17 повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено - 07.10.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді А.Г. Майданевич
Є.Ю. Пономаренко