вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2019 р. Справа№ 910/11371/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Кравчука Г.А.
Пашкіної С.А.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Мостепанюк В.І., Костюков Д.І.
відповідачів - Колєсніков В.В.
відповідач-14 - Фіщук А.В.
третьої особи - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 р. (повне рішення складено 28.03.2019 р.)
у справі № 910/11371/18 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_15
11. ОСОБА_18
12. ОСОБА_19
13. ОСОБА_12
14. ОСОБА_13
15. ОСОБА_14
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Легбанк"
про відшкодування шкоди у розмірі 412216797,53 грн
У серпні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про cолідарне стягнення шкоди у розмірі 412216797,53 грн, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Легбанк" та його кредиторам.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 135 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Легбанк", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 р. № 41 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Легбанк". 02.07.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 147/15 про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Легбанк", акцептованих уповноваженою особою Фонду, відповідно до якого загальна сума акцептованих вимог становить 577040518,63 грн, в той час, як оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2015 р. № 138/15, складає 164823721,10 грн, тобто розмір зобов'язань банку перед кредиторами перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси ПАТ "Легбанк" (недостатність майна) на 412216797,53 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 р. у справі № 910/11371/18 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що члени кредитного комітету та Правління Публічного акціонерного товариства "Легбанк" укладали кредитні договори, що мали на меті виведення активів з банку, були завідомо збитковими та не передбачали повернення коштів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 910/11371/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 р. апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 910/11371/18 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11371/18 та призначено до розгляду на 16.07.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2116/19 від 15.07.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11371/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11371/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Кравчук Г.А.
12.07.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів до справи, зокрема, копію звіту про незалежну оцінку частини активів ПАТ «Легбанк» від 20.06.2016 р. та копію рецензії від 12.06.2019 р.
Розглянувши вказане клопотання позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був позбавлений можливості у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк.
Разом з тим, заявник не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про витребування нових доказів з причин, які об'єктивно не залежали від нього.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.09.2019 р.
У засідання суду, призначене на 18.09.2019 р., представник третьої особи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Доказів поважності відсутності зазначеного представника суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
28.11.2014 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 р. № 744 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Легбанк" до категорії неплатоспроможних", рішенням від 27.11.2014 р. № 133 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк", код ЄДРПОУ 14291780, МФО 300056, місцезнаходження: вул. Жилянська, 27г, м. Київ, 01033.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 р. по 27.02.2015 р.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 135 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Легбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27.02.2015 р. № 41 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Легбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Легбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка О.В. строком на 1 рік з 27.02.2016 р. включно.
02.07.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Легбанк" (протокол № 147/15).
В подальшому строк здійснення ліквідації ПАТ "Легбанк" неодноразово продовжувався, зокрема виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.02.2019 р. № 351 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Легбнк" з 27.02.2019 р. до 26.02.2020 р. включно.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що в процесі ліквідації банку ПАТ «Легбанк», на думку позивача, було встановлено, що розмір зобов'язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 14/15 від 02.07.2015 р., становить 577040518,63 грн, в той час, як оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2015 р. за № 138/15 склала 164823721,10 грн, отже, розмір зобов'язань банку перед кредиторами перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси банку (недостатність майна) на 412216797,53 грн.
Позивач також зазначає, що відповідачі у справі відповідно до ст. 52, ч. 5 та 6 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" були пов'язаними особами (членами кредитного комітету) ПАТ "Легбанк", спільними рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів та операціями купівлі-продажу цінних паперів була заподіяна шкода ПАТ "Легбанк" та його кредиторам.
27.12.2011 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" було укладено договір Дк-1062-11 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг" на суму 67915,00 грн.
27.12.2011 р. між ПАТ "Легбанк" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Європейські технології" було укладено договір Дк-1063-11 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг" на суму 12685723,00 грн.
29.05.2012 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Лакі Фінанс" було укладено договір ДД-1068/К-12; ДД14/64/12 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Нью Ессет "ЗДПІФ "Інноваційний розвиток" на суму 380000,00 грн та цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний Стандарт" на суму 4384000,00 грн.
27.12.2012 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "КУА "Холдинг груп" було укладено договір ДД-1087/К-12 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ "Глибочиця" на суму 11465125,00 грн.
30.01.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Лакі Фінанс" було укладено договір ДД-1088/К; ДД 15/7/3 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Нью Ессет "ЗДПІФ "Інноваційний розвиток" на суму 10326000,00 грн та цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Фінансовий Актив" ЗДПІФ "Гарантійні Інвестиції" на суму 1500000,00 грн.
26.02.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Лакі Фінанс" було укладено договір ДД-1091/К; ДД 11/19/13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" на суму 13333000,00 грн.
28.03.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Лакі Фінанс" було укладено договір ДД-1094/К-13; ДД4/31/13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Фінансовий актив" ЗДПІФ "Гарантійні інвестиції" на суму 12287700,00 грн.
26.04.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Октава Інвест" було укладено договір ДД-1097/К-13; ДД2-51-13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Фінансовий актив" ЗДПІФ "Гарантійні інвестиції" на суму 1651500,00 грн.
20.09.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Октава Інвест" було укладено договір ДД-1104/К-13; ДД2-124-13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА АПФ "АСД-Менеджмент" ЗДПІФ "Збалансований дохід" на суму 1018378,41 грн.
31.10.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Європейські технології" було укладено договір ДД-1107/К-13; 13/3110/1 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ "НАВІУМ" на суму 9589888,00 грн.
12.12.2013 р. між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Альт Капітал" було укладено договір ДВК-1109/М-13; ДД-1-5/13; БВТ2-38-13 міни цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА АПФ "АСД-Менеджмент" ЗДПІФ "Збалансований дохід" на Інвестиційні сертифікатів ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" на суму 4209315,78 грн.
Позивач посилається на те, що за цими договорами на даний час банком обліковується цінних паперів вартістю 81272907,09 грн, що є збитками банку, оскільки вищевказані правочини є завідомо збитковими та укладені за відсутності економічного сенсу.
Однак, колегією встановлено, що разом з придбанням банком вказаних цінних паперів на загальну суму 86898545,19 грн, ним було одночасно і відчужено (продано) цінні папери на суму 89263361,44 грн позитивна різниця між продажем та придбанням за рішеннями кредитного комітету склала 2364816,25 грн, що підтверджується протоколами кредитного комітету ПАТ "Легбанк" за 2012 - 2013 роки.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23, банк з метою формування резерву за активами, наданими фінансовими зобов'язаннями, здійснює оцінку ризиків таких активів починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи, надані фінансовими зобов'язаннями за такими категоріями якості: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами, наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
Вбачається, що у період з 07.10.2013 р. по 01.11.2013 р. Національний банк України здійснював планову комплексну інспекційну перевірку ПАТ "Легбанк" станом на 01.10.2013 р. за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р.
У звіті Національного банку України планової комплексної інспекційної перевірки ПАТ "Лелбанк" за період з 07.10.2013 р. по 01.11.2013 р. станом на 01.10.2013 р. було зазначено, що якість фінансових інвестицій є задовільною, зважаючи на те, що 99,99% цінних паперів належить до 1 категорії якості, що спростовує доводи скаржника про збитковість цінних паперів на час укладення вказаних вище правочинів.
Крім цього, відповідно до п. 1.3 "План врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ "Легбанк", затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 015/15 від 22.01.2015 р., вбачається, що Фондом здійснено аналіз якості активів та пасивів (зобов'язань) ПАТ "Легбанк" станом на 22.01.2015 р. Балансова вартість активів складала 395001500 грн, а за оцінкою ТОВ "Кредитно-брокерське агентство" станом на 01.01.2015 р. ринкова вартість активів склала 218756700,00 грн, в тому числі портфелю цінних паперів - 56882700 грн.
Судом встановлено, що у вказаний період між ПАТ "Легбанк" та контрагентами були укладені кредитні договори, а саме: з ТОВ "Капіталінвестгруп", ПАТ "Бурова компанія Голден Деррік", ПП "Мерідіан", ТОВ "ТПК "Артеміда", ПАТ "Гранітна Індустрія України", ТОВ "Центр Фінансової та Правової Безпеки", ПАТ "НВО "Конструкційні Матеріали", ТОВ "Юріїв Трейд".
Скаржник посилається на те, що внаслідок прийняття кредитним комітетом банку, членами якого були відповідачі, рішення щодо видачі кредитних коштів за такими правочинами, прийняття неналежного забезпечення (цінні папери емітента з численними ознаками фіктивності, договірна вартість яких є значно нижчою від суми кредиту), відтермінування повернення боргу, збільшення кредитного ліміту при наявності непогашеної заборгованості, за договорами залишилась непогашеною заборгованість, яка складає 484331454,98 грн.
Однак, відповідно до звіту про інспектування Національного банку України ПАТ "Легбанк", період інспектування: 01.11.2010 р. по 01.10.2013 р., станом на 01.10.2013 р. кредити по договорах з контрагентами ТОВ "Центр Фінансової та Правової Безпеки" (кредитний договір № 04-06-11КЮ від 15.12.2011 р.), ПАТ "НВО "Конструкційні Матеріали" (кредитний договір № 04-08-11КЮ від 15.11.2011 р., та кредитний договір № 04-03-12КЮ від 10.08.2012 р.), ПАТ "Гранітна Індустрія України" (кредитний договір № 04-06-12КЮ від 13.12.2012 р.), ПП "Мерідіан" (кредитний договір № 04-02-13КЮ від 22.03.2013 р.), ТОВ "ТПК "Артеміда" (кредитний договір № 04-03-13КЮ від 09.04.2013 р.), ПАТ "Бурова компанія Голден Деррік" (кредитний договір № 04-04-13КЮ від 11.04.2013 р.) були віднесені Національним банком України до І та ІІ категорії якості (від відсутнього до помірного ризику).
Також, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.03.2014 р. "Про надання кредиту для збереження ліквідності" в забезпечення виконання банком перед Національним банком України кредитного договору № 22 від 25.03.2014 р. був укладений договір застави майнових прав № 22/ЗМП від 25.03.2014 р., предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що були укладені між ПАТ "Легбанк" і юридичними та фізичними особами відповідно до переліку до договору, які за домовленістю сторін оцінювались у сумі 136059393,87 грн відповідно до незалежної експертної оцінки, яка здійснена 25.03.2014 р. ТОВ "Е.Р.С.Т.Е.".
Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав ПАТ "Легбанк" станом на 11.03.2014 р., майнові права банку за кредитними договорами (ринкова вартість) за пулом кредиту склала по договорах:
- з ТОВ "Центр Фінансової та Правової Безпеки" (кредитний договір № 04-06-11КЮ від 15.12.2011 р.) - 23235600,00 грн;
- з ПАТ "Гранітна Індустрія України" (кредитний договір № 04-06- 12КЮ від 13.12.2012 р.) - 22000000,00 грн;
- з ПАТ "Бурова компанія Голден Деррік" (кредитний договір № 04-04-13КЮ від 11.04.2013 р.): 25398725,00 грн;
- з ТОВ "ТПК "Артеміда" (кредитний договір № 04-03-13КЮ від 09.04.2013 р.) - 24475135,00 грн;
- з ПП "Мерідіан" (кредитний договір № 04-02-13КЮ від 22.03.2013 р.): 25184452,12 грн.
Додатком № 1 до договору застави майнових прав № 22/ЗМП від 25.03.2014 р. визначено код категорії якості кредиту по вказаних договорах, що становив І або ІІ категорію, тобто не був безнадійною чи збитковою заборгованістю банку.
Згідно з наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Легбанк" № 86 від 28.11.2014 р. "Про перевірку договорів" проведена перевірка всіх договорів за останній рік. Негативний висновок комісії за результатами перевірки вказаних кредитів відсутній.
Стосовно доводів скаржника про ознаки фіктивності емітентів, трейдерів, з якими укладалися договори купівлі-продажу облігацій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55-1 ГК України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
При цьому, ознаки фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про фіктивність емітентів.
Так, позивачем не було вчинено жодних дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України.
Разом з цим, відповідно до аудиторських висновків, звітів про фінансове становище вказаних вище контрагентів банку, довідок вбачається, що станом на час укладення банком з ними вказаних договорів, мало місце документальне підтвердження достовірності фінансового становища, фінансової звітності юридичних осіб, тому посилання на наявність в діях відповідачів умисного укладення правочинів без економічного сенсу та завідомою збитковістю, зважаючи також на наявність перевірок та оцінки таких дій банку після укладення цих правочинів як самим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, так і Національним банком України, у т.ч. шляхом прийняття їх у заставу ПАТ "Легбанк", є недоведеними.
Стосовно розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на суму 412216797,53 грн, як різницю між загальною сумою акцептованих вимог кредиторів 577044518,63 грн та 164823721,10 грн оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси ПАТ "Легбанк".
Належним обґрунтуванням вартості вимог і зобов'язань позивача повинні бути документальні результати перевірки фінансово-господарської діяльності банку.
Однак у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження заявленого позивачем розміру шкоди.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про cолідарне стягнення з відповідачів шкоди у розмірі 412216797,53 грн є небгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно заяви відповідачів про застосування строку позовної давності до заявлених вимог, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю підстав, застосування строку позовної давності не підлягає.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 р. у справі № 910/11371/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 09.10.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Г.А. Кравчук
С.А. Пашкіна