ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2243/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Прокурор відділу прокуратури Одеської області Богатиря К.В. Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. Арустамян К.А. Лянна О.А., посвідчення № 031420, дата видачі: 19.01.15;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1
на ухвалу господарського суду Одеської області
від12.08.2019року про повернення позовної заяви (суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.; час і місце винесення ухвали: 12.08.2019 рік, пр. Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Господарський суд Одеської області)
у справі№ 916/2243/19
за позовом до відповідача про Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області ОСОБА_1 стягнення збитків 1 447 070,00 грн.
05.08.2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою поданої в інтересах держави в особі Овідіопольської державної адміністрації Одеської області в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області до відповідача - ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 1 447 070,00 грн. та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 позовну заяву керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 447 070,00 грн. (вх. ГСОО № 2297/19) - повернуто.
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Суд першої інстанції також зазначив, що відсутність у регіонального відділення бюджетних призначень станом на 03.05.2019 року для пред'явлення відповідного позову не свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з даними позовними вимогами.
Тому суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для звернення керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області з даним позовом до суду, та подану прокурором позовну заяву повернув на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
28.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 про повернення позовної заяви і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт вказує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Апелянт зазначає, що органом, який зобов'язаний вживати заходи до стягнення збитків у сумі 1 447 070,00грн. є Регіональне відділення, яке є стороною договору та уповноваженим органом у сфері приватизації державного майна, в тому числі при здійсненні контролю за станом виконання умов договору купівлі-продажу.
Як зазначає апелянт, Регіональне відділення, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, своїм листом від 26.04.2019 повідомило прокуратуру про скерування боржнику претензії. При цьому, як причину непред'явлення позовної заяви до суду регіональне відділення вказало відсутність відповідних бюджетних призначень. Незважаючи на триваючий характер невиконання вимог законодавства щодо відшкодування завданих розірванням договору купівлі-продажу збитків, які спрямовуються до державного бюджету, Регіональним відділенням заходів цивільно-правового характеру по стягненню коштів у судовому порядку вжито не було.
На думку апелянта, невжиття уповноваженим органом заходів до усунення порушень законодавства перешкоджає ефективному використанню державного майна за призначенням та надходження коштів у сумі 1 447 070,00грн. до державного бюджету. Вказане свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх обов'язків у сфері приватизації та використання державного майна та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Судом безпідставно не прийнято до уваги, що необхідність звернення з даним позовом саме прокурором обумовлена тим, що вчиненні Регіональним відділенням дії (направлення лише претензії) не призвели до позитивних результатів, негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв'язку з чим порушено інтереси держави.
Таким чином, апелянт вважає, що непред'явлення прокурором вказаного позову матиме наслідком продовження існування порушень інтересів держави у вигляді недонадходження до державного бюджету коштів у сумі 1 447 070,00грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019року у справі № 916/2243/19 залишено без руху; встановлено Заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
10.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява щодо усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору в сумі 1 921,00грн. відповідно до платіжного доручення № 1341 від 27.08.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.08.2019року у справі № 916/2243/19; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.10.2019 року; роз'яснено учасникам справи про їх право до 01.10.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи; призначено справу № 916/2243/19 до розгляду на 07 жовтня 2019 о 14:00.
В судове засідання 07.10.2019 з'явився Прокурор, інші представники сторін не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 по справі № 916/2243/19. Так згідно рекомендованих повідомлень ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 отримана Заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 - 19.09.2019, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївський області - 20.09.2019, ОСОБА_1 - 19.09.2019.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.10.2019 рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.
Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області та ОСОБА_1 , повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, зокрема: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що передбачені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою), якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, прокурор, подаючи до суду позовну заяву, зобов'язаний відповідно до чинного законодавства України обґрунтувати наявність підстав для представництва, а також нездійснення належним чином захисту інтересів держави органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, як і подати суду докази повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду.
Так, прокурором у даному випадку подано позовну заяву в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області про стягнення збитків в результаті неправомірних дій відповідача, пов'язаних з невиконанням договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Як зазначив Прокурор в позовній заяві, 02.08.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір № 8-Д купівлі-продажу (приватизації) державного майна об'єкта незавершеного будівництва, проданого на аукціоні, - «Піонерського табору», розташованого в с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області (вартість обєкту приватизації складає - 1 427 315грн., окремо ПДВ - 285 463грн.).
Об'єкт незавершеного будівництва був переданий ОСОБА_1 за актом приймання-передачі від 17.08.2006, з моменту підписання якого у останнього виникло право власності на зазначений об'єкт (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3. Договору № 8-Д, відповідач зобов'язався завершити будівництво, як об'єкта сімейного відпочинку та ввести в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення договору.
Пунктом 5.5. Договору № 8-Д передбачено, що у разі неможливості завершення будівництва у встановлені п. 5.3. цього договору строки, за наявності відповідних обґрунтувань, строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням Продавця та органу місцевого самоврядування з укладанням додаткового договору.
Відповідно до договору від 28.12.2011 про внесення змін до Договору № 8-Д на підставі звернення ОСОБА_1 та рішення Рибаківської сільської ради від 20.09.2011 № 31 термін добудови об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір», який розташований за адресою: с. Рибаківка, Березанський р-н, Миколаївська обл., продовжено до 02.08.2014.
Згідно договору від 08.08.2014 про внесення змін до Договору № 8-Д термін добудови та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» продовжено до 01.08.2017 та передбачено після введення в експлуатацію створення 20 робочих місць в міжсезонний період та 60 робочих місць в курортний сезон.
Прокурор зазначив, що проведеною Регіональним відділенням перевіркою виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» № 8-Д встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог пунктів 5.3, 5.6. Договору в частині добудови об'єкта, введення його в експлуатацію, створення робочих місць, а також дотримання санітарних норм під час добудови об'єкта.
Згідно з п. 7.4 Договору № 8-Д, у разі невиконання Покупцем встановлених Договором обов'язків, Продавець має право на розірвання цього Договору, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність Продавця, у встановленому чинним законодавством порядку.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2018 у справі № 915/244/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, Договір № 8-Д купівлі-продажу розірвано та зобов'язано ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва «Піонерський табір» в с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області у державну власність.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що з метою повернення вказаного майна Регіональним відділенням 21.11.2018 створено комісію з повернення у державну власність об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» (наказ Регіонального відділення № 452-п від 21.11.2018).
Зазначена комісія, обстеживши будівельний майданчик і технічний стан об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір», встановила, що останній перебуває в незадовільному стані, в тому числі встановлено відсутність 3 спальних корпусів на 160 місць, господарської будівлі, радіовузла, системи каналізації, напірного колектора, системи опалення тощо.
23.11.2018 на виконання рішення суду зазначений об'єкт незавершеного будівництва на підставі акту державного виконавця повернутий у державну власність.
Керуючись Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» та наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1331, Регіональним відділенням створено інвентаризаційну комісію об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» (наказ Регіонального відділення № 518-п від 29.12.2018).
Членами комісії 15.01.2019 проведено інвентаризацію об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» в с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області, за результатами якої складено інвентаризаційний опис, акт обстеження об'єкта та звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів.
Інвентаризаційна комісія регіонального відділення (протокол від 15.01.2019), звіряючи результати інвентаризації на дату проведення приватизації та станом на останню звітну дату (31.12.2018) встановила, що об'єкт незавершеного будівництва «Піонерський табір» перебуває в незадовільному стані, в тому числі встановлено відсутність 3 спальних корпусів на 160 місць, господарської будівлі, радіовузла, системи каналізації, напірного колектора, системи опалення, тобто об'єкту завдані збитки.
Відповідно до висновку оцінювача ТОВ «Миколаївська оціночна компанія», затвердженого наказом Регіонального відділення № 152-п від 21.02.2019, ринкова вартість об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» в с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області станом на 31.12.2018 складає 1 037 970 грн., а сума завданих ОСОБА_1 збитків - 1 447 070 грн.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що Регіональним відділенням ОСОБА_1 07.03.2019 скеровано претензію № 07-301 щодо відшкодування завданих збитків у добровільному порядку. Вказана претензія 27.03.2019 отримана ОСОБА_1 особисто, водночас сума завданих збитків дотепер останнім не погашена.
Як зазначає прокурор, на підставі ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України належним способом захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області є звернення до суду із позовом про відшкодування ОСОБА_1 завданих збитків у сумі 1 447 070,00грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області є уповноваженим органом у сфері приватизації державного майна, в тому числі при здійсненні контролю за станом виконання умов договору купівлі-продажу.
Разом з цим, Регіональне відділення, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, листом від 26.04.2019 повідомило прокуратуру про скерування боржнику претензії, при цьому, як причину непред'явлення позовної заяви до суду Регіональне відділення вказало відсутність відповідних бюджетних призначень станом на 03.05.2019.
Виходячи з наведеного, на думку Прокурора, відсутність у Регіонального відділення коштів на сплату судового збору та відповідно неподання позову щодо стягнення збитків свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом (в даному випадку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївський області) своїх обов'язків у сфері приватизації та використання державного майна, та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з даними доводами прокурора та зазначає, що в позовній заяві Прокурор сам зазначає про низку дій, здійснених Регіональним відділенням для захисту порушених прав, а саме:
- подання Регіональним відділенням позову про розірвання Договору № 8-Д купівлі-продажу та зобов'язання ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва «Піонерський табір» в с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області у державну власність;
- створення Регіональним відділенням комісії з повернення у державну власність об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір» та фактичне повернення об'єкта незавершеного будівництва у державну власність;
- створення Регіональним відділенням інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір»;
- складання інвентаризаційного опису, акту обстеження об'єкта та звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів;
- встановлення за результатами інвентаризації незадовільного стану об'єкту незавершеного будівництва «Піонерський табір» та встановлення відсутності деяких об'єктів нерухомого майна;
- організація проведення оцінки, та встановлення за результатами її проведення збитків завданих ОСОБА_1 у сумі 1 447 070 грн.;
- звернення Регіонального відділення до ОСОБА_1 з претензією щодо відшкодування завданих збитків у добровільному порядку.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, дані дії спростовують доводи прокурора про неналежне виконання уповноваженим органом (в даному випадку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївський області) своїх обов'язків у сфері приватизації та використання державного майна.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не має коштів для сплати судового збору станом на конкретну дату, а тому неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, не є достатньою підставою для представництва інтересів держави в суді прокурором.
Вказана ситуація із фінансування Регіонального відділення Фонду державного майна України із фондів Державного бюджету України для оплати судового збору у випадках подачі позову до суду з метою захисту інтересів держави, є динамічною та може змінюватися протягом бюджетного року. Відсутність коштів на оплату судового збору у Регіонального відділення Фонду державного майна України пояснюється як об'єктивними (незалежними від волі позивача), так і суб'єктивними причинами.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять доказів того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївський області не має реальної можливості самостійно захистити права в спірних правовідносинах, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ним такого захисту.
Аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Суду від 06.08.2019 по справі № 912/2529/18, в якій зазначено:
«8.3. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
8.4. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду зі справ № 924/1237/17, № 910/4345/18, № 925/226/18, № 910/2491/18.
8.5. Водночас Касаційний господарський суд наголошує на тому, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами третьою і четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.».
Також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 587/430/16-ц зазначено наступне:
«Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.»
Стаття 174 ч. 5 п. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо:
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду:
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що відсутність у Регіонального відділення бюджетних призначень станом на 03.05.2019 року для пред'явлення відповідного позову не свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з даними позовними вимогами. Тому суд першої інстанції правомірно повернув подану прокурором позовну заяву.
За таких обставин апеляційна скарга Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 року (про повернення позовної заяви) по справі № 916/2243/19 - залишенню без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269-271, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2019року про повернення позовної заяви по справі № 916/2243/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2019.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.О. Будішевська
М.А. Мишкіна