вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2019 р. Справа№ 910/16625/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Зубець Л.П.
Секретар судового засідання: Камінська Т.О.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 02.10.2019.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 (повний текст рішення підписано 10.04.2019)
у справі № 910/16625/18 (суддя: Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет"
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (надалі - відповідач) про визнання недійсним ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права № ІР0066 від 01.01.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також суперечить законодавству у сфері телебачення і радіомовлення, а відтак даний договір є недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю " 1+1 Інтернет" про визнання договору недійсним відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі №910/16625/18, ухвалити нове рішення у справі №910/16625/18, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник, зазначив, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи щодо недійсності Договору, в тому числі правової природи Договору та його невідповідності вимогам чинного законодавства України, а також не застосував норми матеріального права, які підлягають для застосування щодо відносин, які випливають з Договору. Так суд першої інстанції не вірно дослідив природу Договору та не врахував обставину, що за Договором здійснюється діяльність, яка у обов'язковому порядку потребує ліцензії.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справу №910/16625/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16625/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 03.07.2019 о 14 год. 15 хв.
01.07.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 розгляд справи № 910/16625/18 відкладено на 16.07.2019 о 10 год. 00 хв.
Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 09.1-08/2072/19 від 11.07.2019 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16625/18.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Остапенка О.М., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 розгляд справи № 910/16625/18 відкладено на 06.08.2019 о 16 год. 00 хв.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2549/19 від 05.08.2019 у зв'язку із перебування судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16625/18.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Зубець Л.П., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Отрюха Б.В., суддів: Зубець Л.П., Грека Б.М. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" призначено на 02.10.2019 о 15 год. 15 хв.
Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/3879/19 від 30.09.2019 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16625/18.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Зубець Л.П.
Розпорядженням Керівника апарату суду № 09.1-08/3931/19 від 01.10.2019 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16625/18.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Остапенка О.М., Зубець Л.П.
02.10.2019 в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» заперечувало проти доводів апеляційної скарги, ТОВ «Телетранс», з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва без змін.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.
Інші представники в судове засідання 02.10.2019 не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до частини дванадцятої статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Частиною одинадцять статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, врахувавши думку учасників провадження у даній справі, що з'явилися у судове засідання щодо відсутності необхідності відкладати розгляд апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телетранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" 01.01.2016 укладено ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права №IP0066 (надалі - Договір).
Згідно із пунктом 2.1. Договору ліцензіар надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм в цифровій мережі на території, а ліцензіат зобов'язується оплатити та використовувати надану йому невиключну ліцензію відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.1.4. Договору "Програми" - поєднані єдиною творчою концепцією сукупності передач (телерадіопередач), включаючи рекламні блоки, анонси, тощо, які мають постійні назви (Логотипи) - "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "УНІАН" та "UKRAINE TODAY" (графічне зображення Логотипів додається до цього Договору у якості Додатку), транслюються Телерадіоорганізаціями згідно з сіткою мовлення на підставі ліцензій на мовлення.
Пунктом 1.1.6. Договору визначено, що "Розповсюдження" - прийом та одночасне передавання сигналу (ретрансляція), який несе в собі Програми, на Території, у повному обсязі без будь-яких змін та доповнень, зокрема: без скорочень, пропусків, перемонтажу, змін (включаючи титри), модифікацій, доповнень при переданні сигналу, без перекривання Логотипів, без видалення та/або перекривання рекламних матеріалів тощо.
Згідно із пунктом 6.1 Договору він набирає чинності з 01.01.2016 та діє по 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:
а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;
б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;
в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.
Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.
Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.
Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.
Статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що ретрансляція-прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1107 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частинами 3, 4 статті 1109 ЦК України визначено, що у ліцензійному договорі вказується вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 № 2979 затверджено Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги (надалі - "Положення").
Це Положення визначає механізм реалізації вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо ліцензування провайдерів програмної послуги та щорічної перереєстрації загальної концепції (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам).
Статтею 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою. Залежно від організаційно-технологічних особливостей розповсюдження програм Національна рада видає ліцензії на такі види мовлення, супутникове; ефірне; кабельне; проводове; багатоканальне. Цифрове мовлення ліцензується як багатоканальне мовлення.
Згідно із пунктом 2.4. Положення, суб'єкт господарювання, який має на меті отримати ліцензію провайдера програмної послуги, або провайдер програмної послуги, який має на меті продовжити ліцензію провайдера програмної послуги, подає до Національної ради заяву про, видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", до якої додаються, у тому числі:
- документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника (згідно з інформацією про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, що наведена у додатку 3 до цього Положення);
- загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, за формою згідно з додатком 4 до цього Положення (загальна кількість програм програмної послуги, кількість вітчизняних програм, перелік телерадіопрограм). Перелік телерадіопрограм не повинен містити програми, ретрансляція яких є обмеженою відповідно до вимог законодавства України.
Як вже зазначалося, мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що розповсюдження (ретрансляція) програм позивачем в цифровій мережі могло здійснюватися виключно на підставі ліцензії провайдера програмної послуги, однак позивачем не була отримана ліцензія провайдера програмної послуги, а отже - він не здійснював та не міг здійснювати розповсюдження (ретрансляцію) програм за Договором в цифровій мережі, позаяк в момент укладення договору відповідач знав, що у позивача відсутня ліцензія провайдера програмної послуги, а відтак, договір не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також суперечить законодавству у сфері телебачення і радіомовлення, він є недійсним
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Таким чином, оскільки фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначив про те, що "на виконання вказаного Положення та з метою отримати ліцензію провайдера програмної послуги позивачем був укладений Договір". Таким чином, слід дійти висновку, що твердження позивача про те, що договір не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним є необґрунтованими та спростовуються самим позивачем, про що вірно вказав суд першої інстанції, що стосується, посилання позивача про те, що Договір суперечить законодавству у сфері телебачення і радіомовлення також не приймаються судом, оскільки отримання позивачем відповідної ліцензії задля виконання умов Договору є правом, а не обов'язком позивача.
Частиною 1 статті 627 ЦК України, за якими відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, умовами договору не передбачена необхідність наявності у позивача ліцензії провайдера програмної послуги, як істотної умови даного Договору.
Крім того, як вбачається із банківських виписок по рахунку відповідача від 04.08.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 28.02.2017 та 01.03.2017 позивач здійснював перерахування грошових коштів на виконання умов Договору на загальну суму 205 000,00 грн., що свідчить про створення правових наслідків на виконання умов даного Договору.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено того, що спірний договір про надання невиключного суміжного права № ІР0066 від 01.01.2016 не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також суперечить законодавству у сфері телебачення і радіомовлення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права № ІР0066 від 01.01.2016 є безпідставними та недоведеними, а відтак у задоволенні позову слід відмовити, про що вірно вказав суд першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетранс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 у справі № 910/16625/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/16625/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 08.10.2019.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
Л.П. Зубець