Ухвала
08 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/9934/17
провадження № 61-17850ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт б/н від 31 серпня 2016 року
ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9 397, 01 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну катку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що ним виконані зобов'язання за договором в повному обсязі, а саме надано відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Оскільки ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 13 червня 2017 року складала 21 977, 06 грн, яка складається з:
8 155, 55 грн - заборгованості за кредитом, 1 239, 94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 631,10 грн - заборгованість за пенею та комісією; 10 950,47 грн - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року в відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року залишено без змін.
У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подано касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет і ціну позову.
Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер правовідносин у яких виник спір, предмет і ціну позову у даній справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з цим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимоги статтей 390 та 392 ЦПК України.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому касаційне провадження у цій справі не підлягає відкриттю.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня
2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк