Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 350/909/15-ц
провадження № 61-34959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року у складі судді Бейка А. М. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 959, 83 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 16 березня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 6 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою у розмірі від 36% до 56 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
3. Позивач указав, що відповідач взяла на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів, приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які розміщені у мережі Інтернет.
4. Позичальник умови кредитного договору виконував неналежно, допустив утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 01 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а не закінченням строку дії договору. Позивач з позовною вимогою звернувся до суду тільки 11 червня 2015 року, останній щомісячний платіж відповідачем проведено 09 грудня 2011 року, тобто банк пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, коли позивач мав право звернутися до суду за захистом порушеного права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня
2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року залишено без змін
8. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та дав оцінку доводам сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що банк звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки у відповідності до умов кредитного договору сторони домовилися про збільшення строку позовної давності до 50 років. Відповідач була ознайомлена з умовами та правилами кредитного договору та погодилась з ними.
Доводи інших учасників справи
11. Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу аргументовано тим, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з повним встановленням фактичних обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
13. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15. У червні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. 16 березня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6 600 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом.
17. Згідно розрахунку сплати заборгованості по кредитному договору станом на 28 травня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в сумі 17 959,83 грн.
18. Розрахунком заборгованості, випискою про рух коштів по рахунку
по 28 травня 2015 рік та випискою про рух коштів по рахунку 11 квітня 2016 рік підтверджено, що останній платіж по кредиту відповідач здійснила 09 грудня 2011 року.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
22. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
24. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, кредитним договором у розмірі 17 959, 83 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
25. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
26. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
27. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
28. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
29. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
30. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
31. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
32. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
33. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
34. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.
35. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
36. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
37. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
38. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
39. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
40. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
41. У заяві позичальника від 16 березня 2011 року, на яку посилається банк у позовній заяві, процентна ставка не зазначена.
42. У наведеній заяві, підписаній сторонами, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
43. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, пеню та комісію.
44. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 березня 2011 року, посилався на Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку як невід'ємні частини кредитного договору.
45. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
46. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17
(провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
47. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
48. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
49. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
50. Таким чином вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами є безпідставними.
Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту
51. З обставин справи слідує, що відповідач заперечила проти позову, вказала на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з позовом до суду та просила застосувати правові наслідки визначені частиною четвертою статті 268 ЦК України.
52. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
53. Згідно положень статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду місцевим та апеляційним судом, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
54. Відповідно до статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду місцевим та апеляційним судом, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
55. У справі, яка переглядається, підписана між сторонами заява про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів і відбитка печатки не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
56. Судами попередніх інстанцій безспірно встановлено, що останній щомісячний платіж відповідачем здійснено 09 грудня 2011 року, а з даним позовом банк звернувся лише 11 червня 2015 року .
57. За наведених обставин суд дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення залишку кредиту, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
58. Доводи касаційної скарги про збільшення строку позовної давності до 50 років не впливають на правильність висновків суду з огляду на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
59. Решта доводів касаційної скарги вказує на незгоду заявника з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
60. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
62. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
63. У ході касаційного перегляду встановлено неправильне застосування судами норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
64. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі судові рішення в частині мотивів відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені та комісії підлягають зміні. В іншій частині ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
2. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 01 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені та комісії змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська