Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 641/3592/18
провадження № 61-48141св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2018 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, визначивши йому додатковий строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його сестри ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .
Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за законом є позивач, який з незалежних від нього обставин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законом строку позивач посилався на те, що він є братом ОСОБА_3 по батьківській лінії. Він є громадянином України, однак проживає та працює на території Російської Федерації з 2009 року по теперішній час. Про смерть сестри у 2016 році він не знав, оскільки з сестрою, за її життя, вони не спілкувалися. Про смерть спадкодавця дізнався випадково у червні 2018 року.
Вказані обставини, на думку позивача, є поважними причинами пропуску встановленого строку для прийняття спадщини та є підставою для визначення додаткового строку для звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що причини, на які посилався позивач, а саме відсутність інформації про смерть спадкодавця, постійне проживання за межами України, а також те, що за життя позивач не підтримував стосунки із сестрою, не є поважними в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність у нього перешкод, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 1269, 1270, 1272 ЦК України, оскільки наведені позивачем обставини є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Так, судами не враховано, що через технічні помилки у документах про смерть позивач не міг знати, що померла саме ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи, судами не надано належної оцінки доказам щодо помилок у актовому записі про смерть.
Обставини тривалого проживання позивача поза межами України свідчать про об'єктивність причин необізнаності про смерть сестри, а отже є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після її смерті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, третя особа - ОСОБА_2 , заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки відсутність інформації про смерть спадкодавця, постійне проживання за межами України, а також те, що за життя позивач не підтримував стосунки з сестрою не є поважними в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до необхідності переоцінки доказів.
Разом з тим, нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська