Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 760/9248/13-ц
провадження № 61-30771св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у складі судді Оксюти Т. Г. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ «КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (далі - АКБ «Правекс-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого останній було відкрито кредитну лінію в іноземній валюті у розмірі 98 000 дол. США терміном до 13 липня 2014 року зі сплатою за користування кредитом 15 % річних за час фактичного користування кредитом.
З метою з забезпечення виконання кредитних зобов'язань 13 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, станом на 04 грудня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 166 841,55 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 1 333 564,51 грн, з яких: 84 490 дол. США, що з офіційним курсом НБУ становить 675 328,57 грн - заборгованість за кредитом; 19 665 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 157 182,35 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 47 245,55 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 377 633,68 грн - непогашені проценти за користування кредитом; 15 441 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 123 419,91 грн - несплачена пеня за несвоєчасну сплату процентів.
На підставі викладеного ПАТ «КБ «Правекс-Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 13 липня 2007 року в розмірі 166 841,55 дол. США.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 166 841,55 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04 грудня 2012 року становить 1 333 564,51 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 3 441 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, тому в останнього виникла заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів у гривневому еквіваленті до долара США.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що при укладенні договору вона не могла передбачити зміну курсу долара США до гривні, що призвело до подорожчання її кредиту більше, ніж вона розраховувала.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд з порушенням норм матеріального права встановив розмір пені у зобов'язанні, що визначене в іноземній валюті. Оскільки у судовому рішенні про стягнення кредитної заборгованості складові заборгованості не визначені, то ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню у повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року заочне рішення місцевого суду змінено.
Позов ПАТ «КБ «Правекс-Банк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 84 490 дол. США, що еквівалентно 675 328,57 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 47 245,55 дол. США, що еквівалентно 377 633,68 грн, а всього - 131 735,55 дол. США, що еквівалентно 1 052 962,20 грн, а також пеню - 80 000 грн.
У решті заочне рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та прострочених процентів, а також зазначив, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 80 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення не були оскаржені поручителем до суду касаційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в цій частині.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не дотримано вимог закону щодо повного та всебічного дослідження обставин справи. Позичальник не мала можливості довести свої заперечення проти заявлених вимог, надати пояснення суду та викласти свої докази та міркування щодо суті спору.
Так, ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, а під час апеляційного перегляду їй безпідставно відмовлено
у відкладенні розгляду справи, хоча відповідачем було наведено поважні причини.
Крім того, судом залишено поза увагою подану до суду заяву про застосування строку позовної давності та стягнуто заборгованість за кредитним договором поза межами цього строку.
Банк звернувся до суду з цим позовом у квітні 2013 року, отже стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами повинно обмежуватися квітнем 2010 року, а пені - квітнем 2012 року.
Проте суди порушили вимоги матеріального права та стягнути заборгованість у більшому розмірі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 липня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого останній було відкрито кредитну лінію в іноземній валюті у розмірі 98 000 дол. США терміном до 13 липня 2014 року зі сплатою за користування кредитом 15 % річних за час фактичного користування кредитом.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 13 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, станом на 04 грудня 2012 року виникла заборгованість, яка відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості становить 166 841,55 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 333 564,51 грн, з яких: 84 490 дол. США, що з офіційним курсом НБУ становить 675 328,57 грн - заборгованість за кредитом; 19 665 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 157 182,35 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 47 245,55 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 377 633,68 грн - непогашені проценти за користування кредитом; 15 441 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 123 419,91 грн - несплачена пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Встановлено, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до апеляційного суду, оскільки у справі було ухвалено заочне рішення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 13 липня 2014 року.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У справі, яка переглядається, установлено, що пунктом 1.1 договору про відкриття кредитної лінії передбачено погашення кредиту відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, який передбачає щомісячній платежі.
Так, графіком погашення кредиту передбачено сплату щомісячних платежів у період з 13 липня 2007 року до 13 липня 2014 року.
Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами у відповідності до графіку платежів.
Встановлено, що відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості з 30 червня 2009 року позичальник почав прострочувати сплату чергових платежів.
Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до апеляційного суду (том 2 а. с. 43-44), оскільки у справі було ухвалено заочне рішення, тому він не мав можливості подати її до суду першої інстанції.
Проте, апеляційний суд вказані доводи залишив поза увагою та не перевірив їх, відповідно, не спростував ці доводи належними та допустимими доказами.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Проте апеляційний суд у справі, яка переглядається, допустив помилку в застосуванні зазначених правових норм і не врахував доводів відповідача щодо спливу позовної давності з огляду на те, що він почав допускати прострочення зі сплати кредиту з 30 червня 2009 року, а з позовом до суду про стягнення вищезазначеної заборгованості позивач звернувся лише 22 квітня 2013 року.
Оскільки кредитним договором передбачено чергові платежі, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника.
Отже, суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором по черговим платежам поза строком позовної давності.
Як вбачається з доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, банк нарахував проценти за кредитним договором станом на 04 грудня 2012 року.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Натомість суд, застосовуючи норми права, оцінює наданий йому позивачем розрахунок і перевіряє його правильність, зокрема, вчиняє арифметичні дії, спрямовані на встановлення суми, яку слід стягнути згідно з тими нормами, які регулюють спірні правовідносини.
Порядок погашення кредитної заборгованості визначено у пункті 1.1 договору про відкриття кредитної лінії.
Отже, банк у цій справі має право на стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту у межах строку позовної давності (за період з 22 квітня 2010 року до 22 квітня 2013 року) та з урахуванням заявлених позовних вимог (заборгованість обрахована банком станом на 04 грудня 2012 року), тобто у розмірі 41 050 дол. США основної заборгованості та 36 727,55 дол. США заборгованості зі сплати відсотків.
Також банк має право на стягнення з позичальника у межах строку позовної давності (за період з 22 квітня 2012 року до 22 квітня 2013 року) пені, яка відповідно до меж заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку складає 1 549,39 дол. США, до складу якої входить: 838,80 дол. США пені за прострочення сплати тіла кредиту та 710,59 дол. США за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору, передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті підлягає стягненню й пеня в іноземній валюті.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (№ 14-422цс18).
Вказана заборгованість обрахована Верховним Судом станом на 04 грудня 2012 року відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи.
Отже, на підставі викладеного кредитор має право на стягнення з боржника 79 326,94 дол. США заборгованості за кредитним договором, яка складається з 41 050 дол. США заборгованості за тілом кредиту, 36 727,55 дол. США заборгованості зі сплати відсотків, 1 549,39 дол. США пені.
Отже, розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визначив не правильно.
При цьому місцевий суд у резолютивній частині рішення не зазначив розмір всіх грошових сум (всі складові кредитної заборгованості), які підлягають стягненню на користь кредитора, а зазначив лише загальний розмір кредитної заборгованості.
На підставі викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог частково, в задоволенні решти вимог до позичальника необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних рішень в частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати в указаній частині та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог частково. в задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Судові рішення в частині позовних вимог до поручителя до суду касаційної інстанції не оскаржувались, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в цій частині.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» 79 326,94 дол. США заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 41 050 дол. США заборгованості за тілом кредиту, 36 727,55 дол. США заборгованості зі сплати відсотків, 1 549,39 дол. США пені.
В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська