Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа №263/500/17
провадження № 61-32275св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»,
треті особи: Головне управління Держпраці у Донецькій області, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2017 року у складі судді Скрипниченко Т. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., Пономарьової О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» (далі - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»), треті особи: Головне управління Держпраці у Донецькій області, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області, про скасування акту проведення розслідування нещасного випадку на виробництві.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 30 вересня 2016 року в приміщенні Маріупольського коледжу ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (далі - Маріупольський коледж), який є структурним підрозділом університету без статусу юридичної особи, стався нещасний випадок. Наприкінці робочого дня, виходячи з робочого кабінету, вона зачепилася ногою за шмат лінолеуму, що відстав від підлоги, втратила рівновагу і впала, внаслідок чого зазнала виробничої травми - забиття колінного суглобу. Наказом ректора від 03 жовтня 2016 року було утворено комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві, за результатами роботи якої 03 листопада 2016 року затверджено акт проведення розслідування за формою Н-5, яким випадок не було визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
З вказаним висновком вона не згідна, оскільки проведене розслідування не відповідає вимогам пунктів 8, 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада
2011 року № 1232 (далі Порядок). Зокрема, щодо зобов'язання керівника зберегти до прибуття комісії обстановку на робочому місці у такому стані, в якому вона була на момент настання нещасного випадку, та зобов'язання комісії протягом трьох робочих днів з моменту її утворення обстежити місце настання нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, свідків. У порушення зазначених положень перше засідання комісії та огляд місця нещасного випадку відбулося лише 21 жовтня 2016 року, тоді як 05 жовтня 2016 року столяр ОСОБА_2 відремонтував покриття підлоги, а комісії повідомив, що він виконав її ремонт за три дні до нещасного випадку. Однак, комісія відмовила у допиті свідків щодо з'ясування обставин проведення ремонту підлоги після настання нещасного випадку.
Не відповідають дійсності і посилання комісії на те, що настання нещасного випадку сталося не у будівлі, в якій вона повинна була працювати з 13.30 год.
30 вересня 2016 року, оскільки в момент настання нещасного випадку вона знаходилася на території навчального закладу, а з розпорядженням ректора про закінчення робочого часу її ознайомлено не було. Крім того, в порушення вимог пунктів 11, 17 Порядку її представників було усунуто від дослідження матеріалів розслідування та позбавлено можливості подавати свої заперечення.
Посилаючись на наведене вважала, що акт проведення розслідування нещасного випадку від 02 листопада 2016 року не відповідає Порядку, а тому просила визнати протиправним та скасувати його і зобов'язати ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з нею 30 вересня 2016 року о
15.30 год.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від
12 липня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме 30 вересня 2016 року у приміщенні приймальної директора Маріупольського коледжу з нею стався нещасний випадок. Усі свідки, допитані, як під час проведення розслідування нещасного випадку, так і під час судового розгляду, надали пояснення, що про нещасний випадок їм стало відомо з повідомлення самої ОСОБА_1 , очевидці нещасного випадку відсутні. Майже усі свідки підтвердили, що перед святом Дня вчителя за розпорядженням директора Маріупольського коледжу було проведено латковий ремонт підлоги у приймальній, а тому станом на 30 вересня 2016 року покриття підлоги було відремонтовано та не містило пошкоджень.
Суд не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 з огляду на те, що вони не були очевидцями нещасного випадку, а про його обставини їм стало відомо лише зі слів самої ОСОБА_1 та що їх пояснення про пошкодження підлоги спростовуються показами інших свідків. Суд надав критичну оцінку наданому позивачем фото із зображенням пошкодженої підлоги, з посиланням на те, що воно не містить прив'язки до будь-якого приміщення, а також інформації щодо дати, часу та місця здійснення фотознімка.
Суд визнав неспроможними твердження позивача про недотримання комісією вимог Порядку щодо триденного строку огляду місця події, оскільки потерпіла у порушення пункту 8 Порядку своєчасно не повідомила роботодавця про настання нещасного випадку. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 приходила до Маріупольського коледжу 30 вересня 2016 року о 16.00 год., після закінчення робочого часу, з метою забрати особисті речі, а тому зазначена обставина не відноситься до обставин, зазначених у пункті 15 Порядку, за наявності яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, що є підставою для складання акта за формою Н-1.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нещасний випадок настав у робочий час та у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона, посилаючись на недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
29 серпня 2017 року, та ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про недоведеність факту настання нещасного випадку на виробництві, оскільки питання встановлення факту нещасного випадку, його причин та обставин настання не належать до компетенції суду, а є виключною компетенцією відповідної комісії, тоді як предметом позову було скасування акту проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, а не визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом. Комісією при проведенні розслідування порушено вимоги Закону України «Про охорону праці» та Порядку, а викладені в акті за формою Н-5 висновки є неправомірними. Зокрема зазначення в акті, що місце, де стався нещасний випадок, не знаходиться в будівлі, де вона повинна була працювати з 13.30 год. 30 вересня 2016 року, та що нещасний випадок стався після закінчення робочого часу, є помилковими, оскільки в момент настання нещасного випадку вона знаходилася на території коледжу і забирала з кабінету свої особисті речі. Крім того, наказ про переведення, з яким її ознайомили в день нещасного випадку, було визнано незаконним та скасовано. Наказ про скорочення робочого часу
30 вересня 2016 року не був доведений до її відома, вказаний наказ видано
09 вересня 2016 року, тобто за 11 днів до її поновлення на роботі, а тому вона не могла знати про його існування.
Поза увагою судів залишилися її доводи про те, що обстеження комісією місця нещасного випадку відбулося з порушенням строку, передбаченого Порядком. Зокрема таке обстеження повинно бути проведено не пізніше 06 жовтня
2016 року, тоді як фактично відбулося 21 жовтня 2016 року. Посилання судів на пункт 23 Порядку є помилковим, оскільки він визначає загальний строк розслідування нещасного випадку, тоді як строк огляду комісією місця нещасного випадку встановлено пунктом 14 Порядку - протягом трьох робочих днів з моменту створення комісії.
Суди не надали належної правової оцінки її доводам про те, що відповідач не надав документальних доказів на підтвердження проведення ремонту підлоги до настання нещасного випадку, а достовірність показань свідків з цього питання є сумнівною, оскільки вони несуть безпосередню відповідальність за стан приміщень коледжу, і у випадку встановлення отримання нею травми на виробництві можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», у якому зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ректора ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» від 19 вересня 2016 року
№ 124-43 ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на посаді виконуючого обов'язки директора Маріупольського коледжу та наказом від 30 вересня
2016 року № 213-07 переведено на посаду старшого наукового співробітника кафедри машинобудування, з 30 вересня 2016 року.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 14 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено, наказ від 30 вересня 2016 року № 213-07 про переведення ОСОБА_1 на посаду старшого наукового співробітника кафедри машинобудування скасовано.
Згідно висновку лікувально-консультативної комісії від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 має забій колінного суглобу, травма на виробництві від
30 вересня 2016 року.
З відповіді головного лікаря МК № 4 м. Маріуполя від 14 червня 2017 року убачається, що ОСОБА_1 була доставлена до лікарні 03 жовтня 2016 року
о 06.40 год.
Відповідно до листків непрацездатності ОСОБА_1 хворіла у період з
03 жовтня 2016 року по 02 грудня 2016 року, діагноз забій правого колінного суглобу.
Про настання нещасного випадку, що стався 30 вересня 2016 року, ОСОБА_1 повідомила роботодавця 03 жовтня 2016 року, цього ж дня наказом ректора ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» № 117-40 створено комісію з розслідування нещасного випадку.
Згідно Акту за формою Н-5 про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 30 вересня 2016 року о 15.30 год. в ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акту за формою Н-1. Рішення комісії мотивоване тим, що факт настання події підтверджується лише поясненнями потерпілої ОСОБА_1 , час настання події за поясненнями ОСОБА_1 та свідків різниться, та не є робочим часом. Місце, на яке вказує потерпіла, не знаходилося в будівлі, де відповідно до переводу вона з 13.30 год. 30 вересня 2016 року повинна була працювати, крім того потерпіла перебувала у приміщенні, де сталося падіння у зв'язку з особистими підставами, а не у зв'язку з виконанням роботи або проведенням виробничої наради тощо. Про нещасний випадок потерпіла повідомила коледж 03 жовтня 2016 року.
З повідомлення Головного управління держпраці у Донецькій області
від 30 листопада 2016 року № 9-Б-517 убачається, що нещасний випадок настав у неробочий час (о 15.30 год 30 вересня 2016 року), та не у зв'язку з виконанням нею посадових обов'язків, а тому відсутні підстави для проведення повторного розслідування та визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом.
Згідно наказу Маріупольського коледжу від 09 вересня 2016 року № 45 про посилення контрольно-перепустного режиму, робочий день 30 вересня
2016 року скорочено на одну годину - до 14.57 год.
Відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці Маріупольського коледжу, 20 вересня 2016 року з ОСОБА_1 позапланово проведено інструктаж.
Нормативно-правове обґрунтування та висновки Верховного Суду.
Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
На момент проведення розслідування нещасного випадку, що стався з
ОСОБА_1 , був чинним Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.
Згідно з пунктом 7 Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому (пункт 8 Порядку).
Згідно з пунктом 23 Порядку нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).
Пунктом 14 Порядку передбачено, що комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н -1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі картка за формою П-5) згідно з додатком 5. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.
Пунктом 15 Порядку визначено вичерпний перелік обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, серед яких:
- виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;
- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу;
- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
- виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
- проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору та інші.
Згідно з пунктом 33 Порядку контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
Пунктом 59 Порядку передбачено, що рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).
Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є
будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем її доводів про невідповідність проведеного відповідачем розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2016 року, вимогам Порядку, що є підставою для зобов'язання роботодавця провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку.
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що вона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нещасний випадок настав у робочий час та у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, є безпідставними, оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, які грунтуються на повному та всесторонньому з'ясуванні обставин справи, оцінці наданих сторонами доказів у їх сукупності, які суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не вправі переоцінювати.
Доводи касаційної скарги про незаконність оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що до компетенції суду не належить встановлення факту нещасного випадку на виробництві, його причин та обставин настання, а є виключно компетенцією відповідної комісії, є неспроможними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи зазначений спір не встановлювали зазначений факт, а здійснювали перевірку доводів позивача щодо неправильності висновків комісії, викладених у акті за формою Н-5 в контексті дотримання відповідачем порядку проведення розслідування нещасного випадку, що стався 30 вересня 2016 року.
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що обстеження комісією місця нещасного випадку відбулося з порушенням строку, передбаченого пунктом 14 Порядку, оскільки воно повинно бути проведено не пізніше 06 жовтня 2016 року, тоді як фактично відбулося
21 жовтня 2016 року, не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень, оскільки, як правильно зазначили суди, ОСОБА_1 не було доведено, що нещасний випадок настав у робочий час у зв'язку з виконанням посадових обов'язків та що після настання нещасного випадку відповідачем було проведено ремонт пошкодженого покриття підлоги у приймальні директора коледжу.
Інші доводи касаційної скарги також зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки судами, які обгрунтовано їх спростували.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наслідками розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від
12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик