Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 501/52/16-ц
провадження № 61-24990св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Кравця Ю. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 06 травня 2008 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено кредитний договір № ODTIGA0000000007, за умовами якого банк зобов'язався надати йому 64 310 доларів США із яких: 50 000 доларів США на споживчі цілі, 1 500 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 360 доларів США на страхування майна, 250 доларів США на особисте страхування, 12 200 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 06 травня 2028 року.
Відповідач на порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому повної інформації щодо договору, внаслідок чого умови кредитування, які зазначені в договорі, не відповідають дійсній вартості кредиту та розрахунку у додатку № 2 до споживчого кредитного договору, тому цей договір є таким, що не відповідає чинному законодавству України, оскільки є несправедливим.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним з моменту підписання договір про надання споживчого кредиту від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2017 року у складі судді Максимович Г. В. позов задоволено.
Визнано недійсним з моменту підписання договір про надання споживчого кредиту від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час укладення оспорюваного договору банк приховав від ОСОБА_1 повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, здійснював рух коштів за рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» для обслуговування кредитного договору в порядку, який суперечить цьому договору, здійснював погашення платежів, які не передбачені договором.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, поклавши в основу рішення висновок судово-економічної експертизи від 09 листопада 2016 року № 104, який складений на припущеннях, не врахував під час перевірки й оцінки експертного висновку та не з'ясував його відповідність іншим доказам, які містяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. На час розгляду справи ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим має заборгованість перед банком, що свідчить про уникнення відповідальності за невиконання умов договору, шляхом обрання такого способу судового захисту як визнання споживчого кредитного договору недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у справі була проведена судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої щомісячний платіж є більшим на 25,50 доларів США та не відображає у собі вартість особистого страхування та страхування майна. Сума сплати відсотків складає більше на 2 138,92 доларів США, чим визначено умовами кредитного договору. Відповідачем не доведено, що під час укладення оспорюваного договору його було повідомлено у письмовій формі про умови кредиту, як того вимагає частина друга статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Банком не надано доказів надання йому інших видів документів, а саме інформаційного листа банку чи пам'ятки позичальника, що свідчить про відсутність дій банку щодо ознайомлення з усіма умовами кредитування перед укладенням кредитного договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства. Позивачем не доведено порушення його прав як споживача, оскільки він ознайомився з умовами договору. В оспорюваному договорі зазначені всі нарахування та платежі, які має сплатити позичальник. ОСОБА_1 з часу укладення оспорюваного договору виконував його умови та сплачував щомісячні платежі, чим визнав укладений договір, тобто погодився з усіма його умовами. Докази, на які посилається позивач можуть свідчити не про несправедливість умов кредитного договору, а про те, що нарахування, які здійснені банком не відповідають умовам договору, що в свою чергу може бути підставою для перерахунку заборгованості або її зменшення. Висновок експертизи не може бути належним доказом, оскільки встановлює відповідність здійснених між сторонами розрахунків умовам договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № ODTIGA0000000007, згідно з умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 64 310 доларів США на строк до 06 травня 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
До кредитного договору було укладено додаток № 1 «Загальна вартість кредиту» та додаток № 2 «Графік погашення кредиту».
06 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 09 листопада 2016 року № 104, складеним судовим експертом Бочкарьовим Д. О. на виконання ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року, в результаті проведеного дослідження встановлено, що в ході дослідження, при співставленні даних, наданого на дослідження кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 та Додатку № 1 до нього, дослідженням визначено, що щомісячний платіж за даними додатку більше на 25,20 доларів США (858,54-833,34). Так, за терміном з 28 червня 2008 року до 06 травня 2028 року у кількості 240 місяців складає суму платежу у розмірі 6 048 доларів США (240*25,20), а за термін з 28 червня 2008 року до 01 грудня 2015 року у кількості 90 місяців складає суму платежу у розмірі 2 268 доларів США (90*25,20). Наданими на дослідження документами за матеріалами справи № 501/52/16-ц, різниця у розмірі 25,20 між сумою платежу зазначеною у додатку №1 до кредитного договору, та сумою місячного платежу відповідно до умов кредитного договору, немає документального підтвердження по відношенню до підстав нарахування для її сплати;
- щомісячний платіж не відображає в собі вартість особистого страхування та страхування майна;
- на дослідження надана копія додатку № 2 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, графік погашення кредиту (№ договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007) відповідно до даних якого визначено, що сума кредиту складає 52 110 доларів США. При дослідженні даного додатку № 2 до договору кредиту від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 визначено, за період з 28 червня 2008 року до 06 травня 2028 року складає 240 платежів що становить 209 307,88 доларів США, у тому числі:
- повернення суми кредиту у розмірі 52 110 доларів США;
- сплата винагороди за резервування у розмірі 33 670,97 доларів США;
- сплата відсотків за використання кредиту у розмірі 123 455,21 доларів США;
- при дослідженні даних, наданої копії додатку № 2 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 графік погашення кредиту визначено, що за період з 28 червня 2008 року до 01 грудня 2015 року у термін 90 місяців сума платежу складає 77 268,60 доларів США (858,58*90), щомісячний платіж складає 858 доларів США, у тому числі:
- повернення суми кредиту у розмірі 2997,93 доларів США;
- сплати винагороди за резервування у розмірі 15 884,75 доларів США;
- сплата відсотків за використання кредиту у розмірі 58 388,92 доларів США;
- в ході дослідження, при проведенні аналізу та співставлення даних наданого на дослідження додатку №2 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, графік погашення кредиту та даних кредитного договору за період з 28 червня 2008 року до 01 грудня 2015 року визначено, що за даними додатку № 2 сума сплати відсотків складає більше на 2 138,92 доларів США (58 388,92-56 250), чим визначено умовами кредитного договору.
- згідно з додатком № 2 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 «Графік погашення кредиту», сукупна вартість кредиту складає 209 236,18 доларів США;
- за період з 28 червня 2008 року до 01 грудня 2015 року, відповідно до умов додатку № 2 до кредитного договору, сума платежів у термін 90 місяців складає 77 268,60 доларів США.
На питання, яка загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 станом на 01 грудня 2015 року, експерт надав відповідь, що в ході дослідження, при співставленні даних наданих на дослідження меморіальних ордерів, з умовами кредитного договору, сума заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором за період з 28 червня 2008 року до 01 грудня 2015 року по сплаті відсотків за користування кредитом та поверненню кредитних коштів складає у розмірі 352 492,59 грн (749 522,66 грн - 397 030,70 грн).
На питання, визначити рух коштів за рахунками відкритими на ім'я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПрватБанк» для обслуговування кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, та яким чином поводиться перерозподіл (визначити черговість) сплачених коштів в погашення кредиту, експерт надав висновок, що згідно з даними наданих на дослідження Меморіальних ордерів та положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою правління Національного банку України 17 червня 2004 року № 28, отримані кошти на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 397 030, 70 грн від ОСОБА_1 , Южним ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» зараховані на:
- погашення нарахованих доходів за кредитами овердрафт в сумі 3 175,78 грн;
- погашення комісійних доходів за операціями з клієнтами у сумі 1 411,23 грн;
- погашення іпотечного кредиту в сумі 2 563,94 грн;
- Погашення простроченої заборгованості за іпотечним кредитом в сумі 1627,54 грн;
- погашення нарахованих доходів за іпотечним кредитом в сумі 9 941,66 грн;
- погашення прострочених нарахованих доходів за іпотечним кредитом в сумі 5778,18 грн;
- повернено на рахунок на вимоги фізичних осіб в сумі 293 408,77 грн;
- погашення дебіторської заборгованості 12 406,43 грн;
- погашення комісійних доходів від кредитного обслуговування клієнтів в сумі 66 716,16 грн.
На питання, чи відповідає розмір щомісячного платежу відсотковій ставці, яка була визначена в договорі у розмірі 1,25 % на місяць, експерт надав висновок, що сума зарахованих коштів Южним ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» з призначенням «погашення відсотків» у розмірі 126 912,2 грн відповідно до наданих меморіальних ордерів складає 67,73 відсотка (126 912,2*100/187 383,16) по відношенню до умов повернення кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору за період з 06 травня 2008 року до 01 грудня 2015 року.
На питання, чи включені в суму кредиту страхові платежі, експерт надав висновок, що відповідно до наданого на дослідження додатку № 1 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 «Загальна вартість кредиту» страхування майна (щорічно) у розмірі 0,40 % від вартості нерухомості що складає 1 818 грн та особисте страхування (щорічно) у розмірі 0,50 % від суми кредиту у розмірі 1 262,50 грн сума кредиту в розмірі 50 000 доларів США складає суму кредитування вартості нерухомості. За даними додатку № 2 до кредитного договору від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007 «Графік погашення кредиту», до суми місячних оплат страхування майна та особисте страхування не включено.
На питання, чи підтверджується документально перерахунок грошових коштів за страховими платежами вказаними в кредитному договорі від 06 травня 2008 року № ODTIGA0000000007, експерт надав висновок, що надані на дослідження з матеріалами справи меморіальні ордери Южного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 04 грудня 2007 року до 28 березня 2016 року не відображають здійснення ОСОБА_1 платежів по страховим внескам.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився і погодився з усіма умовами кредитування, про що свідчить підписання ним кожного аркуша споживчого кредитного договору та анкети-заяви позичальника від 21 квітня 2008 року, що передувала підписанню кредитного договору, у якій зазначено: «Я ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані мені у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт про надану мені повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію, переваги та наслідки пропонованих схем кредитування».
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Іллічівського міського суду Одеської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 травня 2018 року справу № 501/52/2016-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про; встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Даними про скупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні правовідносини.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Отже, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач в силу положень частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що перед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_1 був ознайомлений у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи ОСОБА_1 , при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконував його.
Таким чином, при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що дало йому додаткову можливість детально вивчити його умови. Отримані кредитні кошти ОСОБА_1 використав на власний розсуд.
Також апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про те, що у разі незгоди з умовами кредитного договору позичальник мав можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте ОСОБА_1 таких дій не вчинив.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська