Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 127/6143/17
провадження № 61-29347св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року у складі судді Денишенко Т. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, оформленийзаявою позичальника, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписання заяви разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 53 525,68 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 4 605 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 42 715,65 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 180 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 2 525,03 грн.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену кредитну заборгованість.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Однак банк пропустив строк звернення до суду з цим позовом, визначений статтею 257 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалою від 28 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» було залишено без руху та направлено заявнику. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, банк ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху отримав 02 серпня 2017 року, проте клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги не подав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і передати питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що представник банку не був присутній під час проголошення рішення місцевим судом, його копію отримав 14 липня 2017 року, а апеляційну скаргу подав 21 липня 2017 року, тобто у встановлений строк. ПАТ КБ «ПриватБанк» не було повідомлено про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року не направлялася на юридичну адресу банку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів отримання банком копії рішення суду першої інстанції 14 липня 2017 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало ухвалу апеляційного суду від 28 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху 02 серпня 2017 року, проте не вчинив будь-яких дій щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Представником банку неодноразово подавалися суду документи із зазначеною адресою для листування: АДРЕСА_1 . На вказану адресу направлялися судові повістки, відзив на позовну заяву та ухвали суду.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про те, що позивач не був присутній під час проголошення рішення, його копію отримав 14 липня 2017 року, тому не пропустив строк звернення до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам, визначеним ЦПК України, а саме подана з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, а питання про його поновлення з наведенням поважних причин його пропуску заявником не ставилося.
Вказана ухвала була направлення на адресу банку, зазначену в апеляційній скарзі для листування, і отримана 02 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак банк вимоги ухвали суду не виконав і не направив на адресу Апеляційного суду Вінницької області заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, в якій повинен був навести поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження і надати належні та допустимі докази про об'єктивну неможливість звернутися із апеляційною скаргою у строк, встановлений частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 127/6143/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Із матеріалів прави встановлено, що 05 липня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не приймав участь у розгляді справи та не був присутній під час проголошення вказаного судового рішення.
Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції банк подав засобами поштового зв'язку 21 липня 2017 року, в якій зокрема зазначив про те, що не був присутній в судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а його копію отримав 14 липня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що право на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло з моменту отримання копії рішення.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від своєчасності отримання рішення суду першої інстанції, тобто поновлення строків є можливим з підстав несвоєчасності отримання рішення (ухвали, постанови) суду.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Згідно з частиною третьою статті 222 ЦПК України 2004 року особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.
Із матеріалів справи встановлено, що 07 липня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області направлено на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» копію рішення суду від 05 липня 2017 року.
Проте, відомості про отримання копії зазначеного судового рішення матеріали справи не містять.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував вищевикладеного та залишив поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно стверджували про отримання ПАТ КБ «ПриватБанк» копії рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року.
За відсутності доказів отримання банком копії рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голднер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герен проти Франції» від 29 липня 1998 року, § 37, рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Крім того, у рішенні у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки вищенаведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення слід скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська