Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 321/329/17
провадження № 61-16545св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області, у складі судді Олійника М. Ю., від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Кочеткова І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 18 січня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 червня 2009 року сторони уклали договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, площею 3,1768 га, розташованої на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.
Уточнивши позовні вимоги, позивач, посилаючись на те, що орендар з 2009 року не сплачує йому орендну плату, договір не містить суттєвих умов, не пройшов державну реєстрацію, просив суд на підставі статті 651 ЦК України позов задовольнити, розірвати зазначений договір оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозивачем не доведено факт систематичного невиконання орендарем умов договору оренди. Належна за договором орендна плата у розмірі 56 048, 00 грн була виплачена ОСОБА_1 27 липня 2010 року наперед, що не заперечувалося останнім у судовому засіданні, не суперечить умовам договору і вимогам земельного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у порушення вимог процесуального законодавства належним чином не досліджено докази, на які позивач посилався в підтвердження заявлених позовних вимог, а також не було витребувано докази, які мають суттєве значення для її вирішення. Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд неправильно витлумачив зміст розписки від 27 липня 2010 року. Договір оренди земельної ділянки від 22 червня 2009 року не відповідає типовій формі, державна реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства проведена не була. Окрім того, матеріали справи не містять оригіналу оспореного договору оренди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про розірвання договору оренди земельної ділянки призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій всебічно і повно з'ясували обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. При вирішенні спору судами правильно застосовано норми матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 3,1768 га, розташованої на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2323388800:03:001:0007 (а. с. 4-5).
22 червня 2009 року сторони уклали договір оренди спірної земельної ділянки, який був зареєстрований у Михайлівському відділенні Запорізької філії ДЗК 13 липня 2009 року за № 040927300045 (а. с. 39-41).
Вказана обставина також підтверджується повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 0-8.2230656/102-17 від 15 червня 2017 року (а. с. 30).
За умовами договору, який укладено на 50 років, орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки чи в натуральній формі по закупівельним цінам рослинницької продукції, що склалася на момент розрахунків. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься один раз у рік до 25 числа останнього у звітному році місяці. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами - передача продукції здійснюється на току орендаря (підпункти 8, 9, 10, 11 договору оренди) (а. с. 39-41).
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2012 року у справі № 2/816/12 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що договір він не укладав і підпис на договорі не його. По справі була проведена судово-почеркознавча експертиза, згідно з висновками якої підписи на договорі оренди, актах визначення меж в натурі і передачі межових знаків виконані ОСОБА_1 (а. с. 6).
Згідно власноручно складеної розписки від 27 липня 2010 року (оригінал якої було досліджено судом першої інстанції) ОСОБА_1 27 липня 2010 року отримав від ОСОБА_2 орендну плату за 50 років за договором оренди землі від 22 червня 2009 року у сумі 56 048, 00 грн із розрахунку 1 120, 00 грн за кожний рік (а. с. 48).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороноюдоговору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договоруоренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зокрема посилався на те, що він не одержав орендну плату протягом всього часу користування відповідачем земельною ділянкою, а тому договір підлягає розірванню.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
При вирішенні спору судами надана належна оцінка розписці від 27 липня 2010 року, згідно якої позивач фактично виразив волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі 56 048, 00 грн за майбутні періоди користування земельною ділянкою із розрахунку 1 120, 00 грн на рік. Оригінал розписки було досліджено при розгляді справи районним судом та надано належну оцінку її змісту.
Вказана розписка орендодавця і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що він не отримував грошових коштів від орендаря на підставі вказаної розписки. Окрім того, позивач визнав факт написання розписки від 27 липня 2010 року, яка свідчить про отримання орендної плати.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».
Пунктом 9 договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому орендна плата за рік мала складати у 2009 році 959, 95 грн та обчислюватись за наступні роки з урахуванням індексу інфляції і зміни грошової оцінки земельної ділянки. Згідно розписки від 27 липня 2010 року орендодавець отримав від орендаря грошові кошти у розмірі 56 048, 00 грн, що спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати станом на день пред'явлення позову, як підставу для розірвання договору оренди.
Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст розписки, складеної позивачем власноручно 27 липня 2010 року, яка свідчить про те, що останній погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно укладеного договору оренди від 22 червня 2009 року у загальному розмірі 56 048, 00 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, слід дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря станом на день пред'явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Позивач у цій справі не довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).
При вирішенні цієї справи судами також враховано обставини, встановлені рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2012 року у справі № 2/816/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, які в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Зазначеним судовим рішенням спростовані доводи ОСОБА_1 про те, що договір оренди він не підписував, наміру передавати належну йому земельну ділянку в оренду не мав.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог висновку про відмову в їх задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович