Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 361/6327/16-ц
провадження № 61-18953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Петришин Н. М. та ухвалу Апеляційного суд Київської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Верланова С. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Броварського районного відділення 08 квітня 2016 року укладено Заяву-Договір НОМЕР_1 про вклад «Універсальний», відповідно до якого він має право поповнити вклад як готівкою, так і шляхом безготівкового перерахування коштів, а також має право вимагати повернення повної суми вкладу.
Вказував, що ним тричі поповнювався вклад шляхом безготівкового перерахування коштів, а саме: 17 серпня 2016 року на суму 15 894 грн 37 коп. (за заявою ОСОБА_1 перераховано Державною казначейською службою України згідно виконавчого листа від 20 липня 2016 року № 810/1877/15 належний йому середній заробіток); 25 листопада 2016 року на суму 292 302 грн 46 коп. (за заявою ОСОБА_1 перераховано Державною казначейською службою України згідно виконавчого листа від 16 листопада 2016 року № 810/2994/16 належний йому середній заробіток);13 грудня 2016 року на суму 551 грн 20 коп. (за заявою ОСОБА_1 перераховано виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області в якості судового збору, сплаченого при подачі позову). Після кожного переказу він отримував від банку СМС-повідомлення про зарахування всіх перерахованих сум до його вкладного рахунку.
Разом зі тим, зазначав, що відповідач не зарахував до його рахунку: 17 серпня 2016 року - 158 грн 94 коп. із 15 894 грн 37 коп.; 25 листопада 2016 року - 2 923 грн 02 коп. із 292 302 грн 46 коп.; 13 грудня 2016 року - 5 грн 51 коп. із 551 грн 20 коп. Таким чином банк привласнив собі 3 087 грн 47 коп. належних йому грошових коштів.
Вперше про протиправні дії банку він дізнався 02 грудня 2016 року, у зв'язку з чим звернувся до банку із заявою про повернення належних йому грошових коштів, на що отримав відмову.
Враховуючи вищевикладене з урахування збільшених позовних вимог просив суд: стягнути з банку реальні збитки у розмірі 3 087 грн 47 коп., упущену вигоду у розмірі 319 грн 71 коп., пеню у розмірі 8 636 грн 73 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 500 грн; зобов'язати банк сплатити упущену вигоду у розмірі 3,43 грн і пеню у розмірі 92 грн 62 коп. за кожен день прострочення виконання банком обов'язку щодо повернення привласнених із вкладу «Універсальний» грошових коштів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки пунктом 2 Рішення Тарифного комітету ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11 грудня 2014 року № ТК-63/2 передбачено, що з 01 травня 2015 року тариф за зарахування коштів на вкладні (депозитні) рахунки, які надійшли безготівковим переказом як поповнення рахунку на вклад «Універсальний», складає 1 % від зарахованої суми. Таким чином, на підставі вказаних Тарифів Банку та пункту 1.5 Заяви-Договору про вклад «Універсальний» від 08 квітня 2016 року НОМЕР_1 з рахунку позивача за здійснення операцій по зарахуванню грошових коштів у вказані ним періоди було списано комісію у загальному розмірі 3 087 грн 47 коп.
Враховуючи те, що вимоги про стягнення упущеної вигоди та пені є похідними від вимог про стягнення збитків у розмірі 3 087 грн 47 коп., тому вони не підлягають задоволенню.
Також суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено протиправних дій відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 611/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вкладний (депозитний) рахунок визначено як рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку та під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Укладений між ним та банком договір є договором вкладу.
Вказує, що діючи відповідно до умов договору та приписів цивільного законодавства, починаючи з 13 квітня 2016 року неодноразово поповнював вклад шляхом безготівкового перерахування належних йому коштів на вкладний рахунок, у тому числі: 17 серпня 2016 року, 25 листопада 2016 року, 13 грудня 2016 року.
За умовами договору (пункт 1.1) і вимогами актів цивільного законодавства відповідач був зобов'язаний зарахувати на вкладний рахунок усю суму грошових коштів, отриманих від нього. Стягуючи 1 % від поповнюваної ним суми вкладу, банк порушив своє зобов'язання щодо повернення йому такої ж суми, яку прийняв від нього.
Зазначає, що свої протиправні дії відповідач виправдовує тим, що посилається на свої акти, а саме: Публічну пропозицію, Правила банківського обслуговування (пункт 3.6 Розділу 3 Правил), Угоду за формою, що міститься в додатку № 1 до Правил, Тарифи (пункт 2 Рішення Тарифного комітету від 11 грудня 2014 року № ТК 63/2), а також на пункт 1.5 договору. Пунктом 2 Угоди (Додаток № 1 до Правил) передбачено, що підписанням цієї Угоди клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та умовах, викладених у Правилах, та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Підписанням Угоди сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заява разом із всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті документу.
Проте, відповідач не надав суду доказів підписання позивачем зазначеної Угоди. У матеріалах справи є роздруківка тексту Угоди як додатку до Правил, у якій відсутній підпис позивача. Відповідач надав суду не оригінал і не копію підписаної ним Угоди, а лише її копм'ютерну роздруківку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 жовтня 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлено Публічну пропозицію, якою запропоновано надання громадянам банківських послуг на умовах, викладених у Правилах банківського обслуговування, які є невід'ємною частиною цієї Публічної пропозиції та чинна редакція яких офіційно оприлюднена на сайті Банку в мережі Інтернет. Із вказаної публічної пропозиції вбачається, що фізична особа, яка виявила намір прийняти (акцептувати) цю Публічну пропозицію, звертається до відділення Банку. Підписання сторонами угоди за формою, що міститься в Додатку № 1 до Правил, є прийняттям (акцептом) цієї Публічної пропозиції відповідною фізичною особою.
Пунктом 2 Угоди визначено, що підписанням цієї Угоди клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах, та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Підписанням Угоди Сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу.
Із Заяви-Договору про вклад «Універсальний» від 08 квітня 2016 року НОМЕР_1 вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали цю Заяву-Договір до договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Угоди від 04 березня 2014 року №РD-252462), далі - договір.
Згідно із пункту 1.1 договору клієнт передає, а банк зобов'язується приймати на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти на умовах видачі їх на першу вимогу позивача (Вклад на вимогу) з видачею клієнту підтвердження внесення вкладу квитанції банку або виписки з рахунку. Банк зобов'язується повертати вклад та сплачувати проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що не пізніше тридцяти днів з дати укладання Договору ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити внесення Вкладу на Рахунок у сумі, не меншій 100 грн (мінімальна сума вкладу) та не більше максимальної суми вкладу, визначеної на момент проведення операції Тарифами Банку за вкладними рахунками фізичних осіб.
Згідно з пункту 3.2 договору клієнт має право вимагати повернення повної суми вкладу.
Відповідно до пункту 1.5 договору рахунок призначається виключно для здійснення операцій щодо зарахування, обліку та повернення сум вкладу та процентів відповідно до цього договору. За здійснення операцій зарахування коштів на рахунок та повернення коштів з рахунку клієнт зобов'язаний сплачувати банку комісії згідно діючих Тарифів банку за вкладними рахунками фізичних осіб.
Згідно з пункту 3.6 Розділу 3 Правил за умовами вкладу на вимогу клієнт зобов'язаний сплачувати банку комісії за здійснення операцій зарахування коштів на вкладний рахунок та повернення коштів з вкладного рахунку згідно Тарифів за вкладними рахунками.
З виписок по рахунку НОМЕР_1 вбачається, що банком було проведено наступні операції щодо зарахування грошових коштів на рахунок позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 : 17 серпня 2016 року зараховано кошти у розмірі 15 894 грн 37 коп. (згідно виконавчого листа від 20 липня 2016 року); 25 листопада 2016 року зараховано кошти у розмірі 292 302 грн 46 коп. (згідно виконавчого листа від 16 листопада 2016 року); 13 грудня 2016 року зараховано кошти у розмірі 551 грн 20 коп. (повернення судового збору).
Згідно з пунктом 2 Рішення Тарифного комітету АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11 грудня 2014 року № TK-63/2 з 01 травня 2015 року тариф за зарахування коштів на вкладні (депозитні) рахунки, які надійшли безготівковим переказом як поповнення рахунку на вклад «Універсальний», складає 1% від зарахованої суми.
На підставі вказаних Тарифів Банку за вкладними рахунками фізичних осіб та відповідно до пункту 1.5 договору з рахунку позивача ОСОБА_1 за здійснення операцій по зарахуванню грошових коштів було списано комісію у сумі 158 грн 94 коп. - 18 серпня 2016 року, 2 923 грн 02 коп. - 25 листопада 2016 року та 5 грн 51 коп. - 13 грудня 2016 року.
Загальна сума сплаченої позивачем банку комісії за здійснення операцій згідно наведених вище Тарифів становить 3 087 грн 47 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За змістом статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Згідно із частиною третьою статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Згідно з пунктом 3.6 Розділу 3 Правил за умовами Вкладу на вимогу, клієнт зобов'язаний сплачувати Банку комісії за здійснення операцій зарахування коштів на Вкладний рахунок та повернення коштів з вкладного рахунку згідно тарифів за вкладними рахунками.
Пунктом 2 Рішення Тарифного комітету АТ «Райффайзен Банк Аваль» № TK-63/2 від 11 грудня 2014 року, з 01 травня 2015 року тариф за зарахування коштів на вкладні (депозитні) рахунки, які надійшли безготівковим переказом як поповнення рахунку на вклад «Універсальний», складає 1% від зарахованої суми.
Відповідно до статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.
Таким чином, здійснюючи списання грошових коштів у якості комісії за здійснення операцій по зарахуванню коштів на вкладний рахунок ОСОБА_1 банк діяв відповідно до умов договору та тарифів, які не суперечать цивільному законодавству, а тому відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що посилання ОСОБА_1 на незаконне привласнення банком його грошових коштів є недоведеними та необґрунтованими.
Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що банк не мав права здійснювати списання грошових коштів у якості комісії, тому що він не підписував умови договору та тарифи, оскільки з підписанням 08 квітня 2016 року Заяви-Договору позивач дав свою згоду, що він ознайомлений із чинною редакцією правил та тарифів банку за вкладними рахунками фізичних осіб.
Крім того, підписуючи Заяву-Договір, ОСОБА_1 був ознайомлений із пунктом 1.5 вказаного документу, яким передбачено, що за здійснення операцій зарахування коштів на рахунок та повернення коштів з рахунку клієнт зобов'язаний сплачувати банку комісії згідно діючих тарифів банку за вкладними рахунками фізичних осіб.
З огляду на викладене вбачається, що комісію у розмірі 3 087 грн 47 коп. з рахунку ОСОБА_1 банком списано правомірно, а посилання на незаконні дії банку є безпідставними.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суд Київської області від 27 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович