Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 752/14981/17-ц
провадження № 61-41582св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - комунальна корпорація «Київавтодор»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2018 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунальної корпорації «Київавтодор» (далі - КК «Київавтодор») та з урахуванням зміненого предмета позову просив визнати його звільнення з посади першого заступника Генерального директора КК «Київавтодор» незаконним, поновити на цій посаді з 22 серпня 2017 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129, 26 грн.
Позов обґрунтований тим, що його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки реальних змін у структурі підприємства та прямого причинно-наслідкового зв'язку із скороченням штату працівників не було.
Відповідач КК «Київавтодор» пред'явив зустрічний позов про визнання недійсними листків непрацездатності, виданих на ім'я ОСОБА_1 та стягнення з останнього матеріальної шкоди у розмірі 25 419,38 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що надані ОСОБА_1 для оплати листки непрацездатності, видані та продовжені необґрунтовано, що підтверджується відповіддю Управління виконавчої дирекції фонду у місті Києві від 29 серпня 2017 року.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального директора КК «Київавтодор» незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального директора КК «Київавтодор» із 22 серпня 2017 року.
Стягнуто із КК «Київавтодор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129, 26 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального директора КК «Київавтодор» та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні зустрічного позову КК «Київавтодор» відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому його трудові права підлягають захисту шляхом поновлення на роботі на займаній посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2018 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.
В іншій частині рішення не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2018 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що обов'язок доведення правомірності звільнення працівника при оспоренні такої покладається на роботодавця, неправильно застосував пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року КК «Київавтодор» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушено норми процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із 03 червня 2015 року по день звільнення ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника генерального директора КК «Київавтодор».
Наказом КК «Київавтодор» від 15 травня 2017 року N 106 работодавцем було прийнято рішення про скорочення штату працівників підприємства та виведення зі штатного розпису дві посади, у тому числі й посаду першого заступника генерального директора КК «Київавтодор».
Листом від 14 квітня 2017 року Об'єднаний профспілковий комітет первинних профспілкових організацій підприємств КК «Київавтодор» спільно з профспілковим комітетом КК «Київавтодор» погодило скорочення визначених наказом КК «Київавтодор» від 15 травня 2017 року N 106 штатних одиниць.
17 травня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено із наказом КК «Київавтодор» від 15 травня 2017 року N 106 під особистий підпис.
Позивача ознайомлено зі списком вакантних посад у КК «Київавтодор.
Від переведення на запропоновані вакантні посади ОСОБА_1 відмовився.
До дня звільнення позивач не подавав відповідачу письмову заяву про переведення його на одну з вакантних посад, до яких було включено і вакантні посади в новоствореному управлінні капітального будівництва.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач підтвердив свою відмову від запропонованих роботодавцем усіх наявних на підприємстві вакантних посад за відповідною спеціальністю, мотивуючи тим, що запропоновані посади не відповідали його кваліфікації та його не задовольняла заробітна плата.
13 липня 2017 року первинною профспілковою організацією ОПК ОППО КК «Київавтодор» надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Наказом № 227-к від 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини частини статті 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штатної чисельності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Аналіз цієї норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), пункти 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 та 3 статті 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
13 липня 2017 року первинною профспілковою організацією ОПК ОППО КК «Київавтодор» надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Позивача ознайомлено зі списком вакантних посад у КК «Київавтодор.
Від переведення на запропоновані вакантні посади ОСОБА_1 відмовився.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення.
Встановивши, що звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо оцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2018 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду міста Києва від 02 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук