Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 712/11282/16-ц
провадження № 61-19295св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», ОСОБА_2 про припинення правовідносин поруки та припинення договору поруки,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2017 року у складі судді Романенко В. А. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2017 рокуу складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: припинити з 01 травня 2015 року договір поруки від 03 вересня 2008 року № ДП00-189/08 (далі - договір поруки), укладений між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк», банк), ОСОБА_2 та нею і припинити відносини поруки, які виникли між нею та ПАТ «Укргазбанк» за договором поруки, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 03 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством«Укргазбанк» (далі - ВАТ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 00-189/08 (далі - кредитний договір) за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,4 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02 вересня 2021 року. Для забезпечення виконання кредитного договору 03 серпня 2008 року між нею, ВАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язувалася перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. На час укладення договору поруки офіційний курс долара США до гривні становив 4,85 грн за 1 долар США. Фактично позичальник отримав грошову суму еквівалентну 97 000 грн та зобов'язувався її повернути з нарахуванням 14,4 процентів річних - це й становило зміст грошових зобов'язань ОСОБА_2 , за які вона поручилася. В договорі поруки не було передбачено іншої процентної ставки за користування кредитними коштами, аніж 14,4 проценти річних, та не вказувалося про умови та порядок збільшення фінансових зобов'язань поручителя (в частині збільшення щорічних процентів) за невиконання (чи не своєчасне виконання) грошових зобов'язань позичальника перед ПАТ «Укргазбанком» за кредитним договором. Вона не отримувала з боку банку жодної вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, як це передбачено пунктами 2.1, 2.2 договору поруки. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2015 року відкрито провадження в справі № 712/8870/15-ц за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості та пені. ПАТ «Укргазбанк» у своїх вимогах наведено недостовірний та завищений розрахунок кредитної заборгованості, виходячи з 15,4 процентів річних, що взагалі не відповідає умовам договору поруки. Вона як поручитель не підписувала та не погоджувала жодних умов стосовно можливості одностороннього збільшення фінансових зобов'язань в частині збільшення процентної ставки до 15,4 процентів річних, а тому наявні законні підстави для припинення правовідносин поруки та розірвання вказаного правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Соснівський районний суд міста Черкаси рішенням від 30 січня 2017 року відмовив в задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки ПАТ «Укргазбанк» не збільшувався обсяг відповідальності поручителя внаслідок зміни зобов'язання без його згоди. Зміни в умовах кредитування, які фактично відбулися, були передбачені первісними умовами кредитного договору як обов'язок сторін якими сторони погодилися під час підписання кредитного договору та договору поруки в 2008 році. Положення щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом у випадку порушення позичальником зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.12-3.3.16 кредитного договору.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 20 квітня 2017 рокурішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2017 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що зміна процентної ставки в разі порушення позичальником зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.12-3.3.16 кредитного договору не потребує додаткових дій з боку банку, а також укладення додаткових угод до кредитного договору, оскільки є правовим наслідком неналежного виконання зобов'язання позичальником, визначеного у кредитному договорі.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки висновку судово-економічної експертизи від 29 липня 2016 року № 54/630/16-23, не досліджено належним чином договір поруки (в частині фінансових зобов'язань поручителя) і не забезпечено допиту судового експерта Черкаського відділення Київського НДІСЕ. Судами не враховано того, що у договорі поруки не було передбачено правового механізму збільшення фінансових зобов'язань поручителя після прострочення позичальником грошових зобов'язань та не визначено форми повідомлення про одностороннє збільшення банком процентної ставки. Судами не надано оцінки доводам ОСОБА_1 щодо неотримання нею вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, а також помилково зазначено про отримання позичальником письмової вимоги банку від 26 січня 2015 року про необхідність погашення заборгованості. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що банк лише у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителя про дострокове стягнення заборгованості, в якому зазначив недостовірний розрахунок кредитної заборгованості. Банком не надано доказів письмового попередження позичальника та поручителя про односторонню зміну процентної ставки на 15,4 проценти річних. Суди попередніх інстанцій не застосували частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки з моменту прийняття банком рішення про одностороннє збільшення процентної ставки (01 грудня 2014 року) та до пред'явлення у вересні 2015 року позову про дострокове стягнення заборгованості спливло більше шести місяців, а тому порука є припиненою.
У липні 2017 року ПАТ «Укргазбанк» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими. вимоги касаційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та укладеному між сторонами договорі. Наведені в касаційній скарзі доводи суперечать фактичним обставинам справи та є безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 квітня 2018 року справу № 712/11282/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 03 вересня 2008 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,4 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02 вересня 2021 року.
За змістом пункту 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язується у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. У разі порушення пунктів 3.3.12-3.3.16 цього договору сплачувати проценти за користування кредиту виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 1.1 цього договору, підвищеної на 1 процент, починаючи з моменту порушення/не дотримання позичальником відповідних пунктів цього договору.
Для забезпечення виконання кредитного договору 03 серпня 2008 року між нею, ВАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язувалася перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості та пені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
За правилами частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Судами встановлено, що укладаючи кредитний договір, сторони домовилися, що у разі порушення пунктів 3.3.12-3.3.16 цього договору сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої в пункті 1.1 цього договору, підвищеної на 1 процент, починаючи з моменту порушення позичальником відповідних пунктів договору (пункт 3.3.4. кредитного договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову є правильним, оскільки зміна процентної ставки в разі порушення позичальником зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.12-3.3.16 цього договору не потребує додаткових дій з боку банку, а також укладення додаткових угод до кредитного договору, так як є правовим наслідком неналежного виконання зобов'язання позичальником, визначеного у кредитному договорі, відповідно до статей 610-611 ЦК України. ОСОБА_1 виступивши поручителем за договором поруки, який є забезпечувальним договором до кредитного договору відповідно до статті 546 ЦК України погодилася з усіма умовами кредитного договору, оскільки згідно з пунктом 6.1. договору поруки дійсний договір є невід'ємною частиною кредитного договору, і укладений одночасно з кредитним договором. При цьому, позивачка підписуючи договір поруки, була ознайомлена з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з обов'язком банку підвищити процентну ставку за користування кредитом у разі порушення позичальником зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.12-3.3.16 цього договору, та з обов'язком позичальника, згідно з пунктом 3.3.4. кредитного договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з підвищеної процентної ставки.
Близький за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року в справі № 6-511цс15.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що з моменту прийняття банком рішення про одностороннє збільшення процентної ставки (01 грудня 2014 року) та до пред'явлення у вересні 2015 року позову про дострокове стягнення заборгованості спливло більше шести місяців, а тому порука припинилася, є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення заявником вищенаведених правових норм та встановлених обставин справи.
Аргументи касаційної скарги, в тому числі щодо порушення, на думку заявника, норм процесуального права, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не могли призвести до ухвалення незаконних рішень.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.
Інші наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. При цьому Верховий Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун В. П. Курило