08 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 754/4777/17
провадження № 22-ц/824/13544/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Журби С.О., Приходька К.П.
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Київ від 23 серпня 2019 року за поданням старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Київ Дяченко Алли Олегівни про примусове входження до квартири, що належить боржнику ОСОБА_1 , -
У серпні 2019 року державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ (далі по тексту державний виконавець) Дяченко А.О. звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , а саме до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовує подання тим, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №57988895 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду Київської області у справі №754/4777/17 від 07 травня 2018 року про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: витребування квартири у ОСОБА_1 на користь Київської міської ради, яке ОСОБА_1 виконувати відмовляється. В ході виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду про витребування у неї нерухомого майна, доступу до житла не надає, державний виконавець просив постановити мотивоване рішення про примусове входження до майна боржника, а саме до квартири з метою проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Деснянського районного суду Київської області від 03 серпня 2019 року подання державного виконавця про примусове проникнення до житла задоволено. Надано дозвіл державному виконавцю на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2 , що перебуває у користуванні боржника ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення, яким в задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника просить відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона не була повідомлена про розгляд справи ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем не змогла оскаржити судові рішення до Верховного Суду. Вважає себе власником спірної квартири, оскільки не зважаючи на наявність рішення про витребування у неї майна, договір, на підставі якого вона придбала квартиру є чинним.
На думку ОСОБА_1 положеннями Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішення про витребування квартири з чужого незаконного володіння не передбачає примусового виселення із житла боржника та інших фізичних осіб, що проживають в ньому.
Вважає постанову Київського апеляційного суду такою, що не підлягає виконанню а виконавчий лист таким, що підлягає поверненню стягувачу без виконання.
На думку ОСОБА_1 задовольняючи подання державного виконавця про примусове проникнення до житла суд в оскаржуваній ухвалі вийшов за межі резолютивної частини постанови, оскільки суд не ухвалював судового рішення про виселення мешканців із спірної квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець просить в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Деснянського районного суду Київської області від 03 серпня 2019 року залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, а наведені в ній доводи суперечать фактичним обставинам у справі.
Прокурором Київської місцевої прокуратури №3 подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу. У своєму відзиві прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Наголошує на положеннях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у пункті 10 якого зазначено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Прокурором також зазначено, що державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) Кендзорою В.Я. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48746343 від 18 вересня 2019 року, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому вважає, що рішення суду не виконане, оскільки ОСОБА_1 продовжує незаконно володіти квартирою, що унеможливлює у повній мірі реалізувати правомочність володіння власником.
У судовому засіданні заступник начальника відділу прокуратури м. Києва Морозов В.Ю. проти апеляційної скарги заперечив та підтримав відзив прокурора.
Представник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату. час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції, виходив із того, що наведені у поданні обставини свідчать про обґрунтовані підстави для надання дозволу на примусове входження до майна боржника ОСОБА_1 ..
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Із досліджених матеріалів цивільної справи та подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника вбачається, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у справі №754/4777/17 було задоволено позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та витребувано у останньої на користь територіальної громади міста Київ квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року до Верховного Суду не оскаржила.
07 травня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва у справі №754/4777/17 було видано виконавчий лист про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, а саме витребування квартири АДРЕСА_2
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Особливістю виконання такого провадження є те, що державному виконавцю потрібно вчинити лише одну виконавчу дії вилучити предмет у боржника і передати стягувачу.
Особливістю цього виконавчого провадження є те, що предметом витребування є житлова квартира.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Частиною 1 статті 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів допускається за наявності вмотивованого рішення суду примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває.
Однак, у другому реченні вказаного вище пункту передбачено, що примусове проникнення до житлових приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Вирішуючи питання про задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , судом першої інстанції встановлено, що боржник обізнана про відкриття виконавчого провадження ВП № 57988895 з виконання судового рішення, дій щодо його добровільного виконання не вчиняє, на виклики державного виконавця не з'являється.
У матеріалах справи наявна вимога державного виконавця, згідно із пунктом 1 якої боржникові потрібно прийняти участь у виконавчих діях щодо примусового виконання рішення суду та забезпечити безперешкодний доступу до квартири.
Колегія суддів вважає, що судом не встановлено та із тексту направленої боржнику вимоги і подання до суду не вбачається, які саме дії відмовляється вчинити добровільно ОСОБА_1 , та які саме виконавчі дії, і з якою метою має наміри здійснити державний виконавець.
Відповідно до статті 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.
Задовольнивши позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, судом вирішено питання щодо зміни власника, і виконання такого рішення відбувається шляхом зміни відомостей у реєстрі прав власності.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Як убачається із відзиву прокурора та наданих до суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування інформації станом на 19 вересня 2019 року) власником квартири є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, форма власності комунальна.
Враховуючи наведене колегія суддів не може визнати мотивованим і обґрунтованим подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 внаслідок чого не вбачається підстав для ухвалення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, як того вимагає закон.
Отже, обставини на які заявник посилається в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення, знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у справі №754/4777/17 потрібно визнати такою, що не підлягає виконанню, а виданий на її виконання виконавчий лист повернути стягувачу, оскільки вирішення цих вимог не може бути предметом розгляду у цьому судовому провадженні. Нормами процесуального права передбачено право особи, яка не згодна із судовим рішенням оскаржити його у встановленому законом порядку, відповідно особа, яка не згодна із діями виконавця, має право їх оскаржити звернувшись із відповідними вимогами до суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду Київської області від 03 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ Дяченко Алли Олегівни про примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді С.О. Журба
К.П. Приходько