Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/12705/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Деснянського районного суду м. Києва
в складі судді Бабко В.В.
від 26 квітня 2019 року
по справі №754/16794/18 Деснянського районного суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В листопаді 2018 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість за відсотками, пенею та штрафами у розмірі 11 811 грн 12 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 підписавши Анкету-заяву №б/н від 04.03.2010 отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.
Вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, що станом на 13.11.2018 складає 2 750,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 021,52 - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 538,62 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 2 на звороті).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог. Судом першої інстанції не досліджено наявні в матеріалах справи докази на обґрунтування позовних вимог та не надано їм правової оцінки.
Зазначив, що відповідач підписуючи анкету-заяву висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору. Судом не враховано, що до позовної заяви позивачем додано саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, які діяли на момент укладання кредитного договору та з якими було ознайомлено відповідача. Протилежного відповідачем не наведено.
Також вказав, що суд не виконав свого процесуального обов'язку, а саме не зазначив у рішенні правові аргументи на спростування наданого позивачем розрахунку та не навів у рішенні свого розрахунку.
Судом допущено порушення норм процесуального права, а саме: ст. 76, 77 ЦПК України та неправильно застосовано норми матеріального права, закріплених в ст. 207, 209, 634, 1054, 1056 ЦК України.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26.04.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Крім того, в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з викликом представника позивача, посилаючись на те, що представник у судовому засіданні зможе надати детальні пояснення щодо конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
У частині першій статті 368 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 374 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Київський апеляційний суд надав учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на обставини справи, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 04.03.2010 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Також зазначив, що в Анкеті-заяві відповідач підтвердив що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження позовних вимог позивач надав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD»; витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ (далі - Умови) (а.с. 10).
Також на підтвердження позовних вимог надав розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.11.2018 складає загальну суму 11 811,12 грн, з яких: 2 750,98 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 021,52 - нарахована пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 538,62 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 2 на звороті).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку надана позивачем неналежної якості, тобто з неї не можливо встановити чи взагалі міститься на цій заяві підпис ОСОБА_1 (а.с. 9).
Відмовляючи у задоволенні позову судом було надано оцінку цього доказу, поданого позивачем, а саме Анкеті-Заяві.
В мотивувальній частині судового рішення зазначено, що з Анкети-заяви неможливо встановити анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність, умови кредитування. У Анкеті-заяві відсутні відомості про те, яку кредитну картку отримав відповідач, строк дії цієї картки, який рахунок відкривається на ім'я відповідача та дані про видачу відповідачу Пам'ятки клієнта. Відомостей про те, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача та яка картка була йому видана, матеріали справи не містять.
Не зважаючи не те, що рішення суду містить оцінку доказу наданого позивачем, апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині встановлених обставин. Крім того позивачем не надавався такий доказ до суду апеляційної інстанції та клопотання про дослідження судом цього доказу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позовна заява не містить обґрунтувань, що у відповідача існує заборгованість за тілом кредиту та зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги лише про стягнення відсотків, пені та штрафів.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 березня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2018 року).
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами04 березня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що Банком не заявлялися вимоги про стягнення тіла кредиту, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення відсотків, пені та штрафів.
Як вбачається із позовної заяви позивач вимог про стягнення тіла кредиту не заявляв, а у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів підписання відповідачем Умов, Правил та Тарифів - відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100 грн); справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай